23.02.2009 Справа№ 30/86-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)
суддів Швеця В.В., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Марунич Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача : Штишенко М.К., в.о. начальника відділу по роботі з фізичними особами, довіреність № 11юр від 31.12.08;
від відповідача: Легенченко М.О., головний спеціаліст, довіреність № 4/11-6 від 12.01.09;
від третьої особи -1: Олефіренко А.М. заст. директора, довіреність № 50 від 23.02.09;
Представники третіх осіб 2,3, 4 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2008 р. по справі № 30/86-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз», м. Дніпропетровськ
до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Міське комунальне підприємство по ремонту та експлуатації гідроспоруд, м. Дніпропетровськ,
третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ,
третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Міністерство палива та енергетики України, м. Київ,
третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Дочірня компанія “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафта газ України», м. Київ
про визнання незаконним рішення від 03.02.2003 р. № 275
В липні 2008 року, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз», м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ та згідно уточнень до позову, наданих 14.10.2008 року, просило визнати незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.02.2003р. № 275 “Про визнання права комунальної власності територіальної громади на мережі газопостачання та споруди на них».
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2008 р. у справі № 30/86-08 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено; Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.02.2003р. № 275 “Про визнання права комунальної власності територіальної громади на мережі газопостачання та споруди на них»; Присуджено до стягнення з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз» судові витрати в розмірі 203 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.08 р. у справі № 30/86-08 скасувати, в позові ВАТ “Дніпрогаз» відмовити.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі зазначає, що з вимогами про визнання недійсним рішення від 03.02.2003 р. № 275 позивач звернувся до господарського суду після спливу строку позовної давності, а саме в липні 2008 р., при цьому позивач не ставив питання про поновлення строку для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.09 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 23.02.09 р. о 10:00 год.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 275 від 03.02.03 р. “Про визнання права комунальної власності територіальної громади міста на мережі газопостачання та споруди на них», на підставі якого було вилучено з балансу ВАТ “Дніпрогаз» мережі газопостачання і передано їх нашому підприємству в оренду, порушене речове право нашого підприємства, на якому базується господарська діяльність останнього. Просить, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.08 р. у справі № 30/86-08 залишити без змін.
Міністерство палива та енергетики України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області прийнято з додержанням норм чинного законодавства в зв»язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представники третіх осіб 2,3,4 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб 2,3,4 , які належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте рішення господарського суду Дніпропетровської області, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 03.02.2003р. № 275 мережі газопостачання та споруди на них визнано об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста згідно з додатком; зобов'язано Державне міське комунальне підприємство по ремонту та експлуатації гідроспоруд прийняти на баланс від Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз» мережі газопостачання та споруди на них і внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку; передано в оренду Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз» зазначені мережі та споруди на них у встановленому чинним законодавством порядку; встановлено річну орендну плату за використання мереж газопостачання та споруд на них у розмірі 2% від експертної оцінки зазначених об'єктів.
Підставою прийняття зазначеного рішення є, як зазначено в самому рішенні, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні», Наказ Фонду державного майна України “Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі» та лист Комітету комунальної власності міської ради від 19.11.2002 р. № 5/3/2457.
На виконання спірного рішення, відповідно до актів приймання-передачі основних засобів, приймального ордеру, акту прийому-передачі технічної документації мереж газопостачання та споруд на них, у серпні 2003 року відбулася безкоштовна передача з балансу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз» на баланс Державного міського комунального підприємства по ремонту та експлуатації гідроспоруд мереж газопостачання та споруд на них.
04.08.2003 р. між Державним міським комунальним підприємством по ремонту та експлуатації гідроспоруд та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз» укладено договір № 8066/01/26079 оренди комунального майна.
Відповідно до п.1.1. статуту Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ “Дніпрогаз», протокол загальних зборів № 14 від 19.04.2007 року, ВАТ “Дніпрогаз» створено шляхом перетворення державного підприємства по експлуатації газового господарства “Дніпрогаз» у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України “Про корпоратизацію підприємства» від 15.06.1993 р. № 210/93.
Пунктом 2.2. статуту встановлено, що предметом діяльності ВАТ “Дніпрогаз» є, в тому числі, транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, постачання природного газу за регульованим тарифом, постачання природного газу за нерегульованим тарифом, транзит газу.
Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Дніпрогаз», затвердженого 11.03.1994 р. головою Держкомнафтогазу мережі газопостачання та споруди на них відносяться до об'єктів, які не підлягають приватизації.
18.02.1997 року між Державною акціонерною холдинговою компанією “Укргаз» і ВАТ «Дніпрогаз» було укладено угоду про використання державного майна, відповідно до якої останній прийняв у користування державне майно, що пов'язане з постачанням споживачами природного газу, яке відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року №26-92 не підлягає приватизації та не увійшло до Статутного фонду товариства, строком до листопада 1999 року.
02.11.1999 року між Головним управлінням з експлуатації систем газопостачання природного та скрапленого газу «Головпобутгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Дніпрогаз» було укладено угоду №05/18/18 про передачу ВАТ “Дніпрогаз» в оперативне управління державного майна, яке знаходиться на балансі , але не увійшло до статутного фонду підприємства, в тому числі мережі газопостачання та споруди на них.
28.12.2001 року між ДК “Газ України» НАК “Нафтогаз України» і ВАТ “Дніпрогаз» укладено Договір №04/01-822 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, який з урахуванням Додаткової угоди №1 від 11.12.2002 року і Додаткової угоди №2 від 26.11.2007 року діє до цього часу.
Договір №04/01-822 укладено з метою забезпечення ефективного користування державним майном, його збереження, відновлення, реконструкції та розвитку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747 «Про утворення НАК «Нафтогаз України», Угоди про використання державного майна, яке не підлягає приватизації від 04.02.1998 року №76, яка укладена між Фондом державного майна України та НАК «Нафтогаз України» та угоди про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, від 28.12.2001 року №14/1127, яка укладена між НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».
Згідно з п.3.2 договору №04/01-822 власником майна протягом терміну дії договору залишається держава, а користувач (ВАТ «Дніпрогаз») здійснює функції користування.
Таким чином, власником мереж газопостачання та споруд на них, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Дніпрогаз», є держава Україна, тобто майно відноситься до державної власності, а використання цього майна здійснює позивач на підставі вищезазначених договорів.
Відповідно до п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення, в зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій. Судом першої інстанції вірно встановлено, що оскаржуване рішення, на підставі якого було вилучено з балансу ВАТ «Дніпрогаз» мережі газопостачання і споруди на них і передано їх позивачеві в оренду, порушує речове права позивача, на якому базується господарська діяльність товариства.
Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначаються Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 21 вересня 1998 р. № 1482, Наказом Фонду Державного майна України «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі».
Згідно п.1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України та Міністерства економіки України 19.05.1999 року №908/68, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", п.2 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Передача об'єктів права державної власності, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації, здійснюється за рішенням: засновника господарського товариства та органу, уповноваженого управляти державним майном, який приймає майно, за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна України (підпункт в) п. 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішення про передачу мереж газопостачання і споруд на них з державної до комунальної власності не приймалося ні Міністерством палива та енергетики, яке є правонаступником Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, (за рішенням останнього створено ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз»), ні НАК «Нафтогаз України», ні ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України». Не ініціювало таку передачу і ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз».
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2005 року №1205 «Деякі питання підвищення ефективності управління підприємствами паливно-енергетичного комплексу» Міністерству палива та енергетики (Мінпаливенерго) передані повноваження з управління корпоративними правами держави стосовно НАК «Нафтогаз України». Зазначеною постановою внесені зміни до постанови КМУ від 25.05.1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», згідно яких Мінпаливенерго здійснює функції вищого органу управління НАК » Нафтогаз України».
Пропозиція передати газові мережі та споруди на них на баланс комунального підприємства та передача в оренду ВАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз» вбачається з листа Комітету комунальної власності міської ради від 19.11.2002 року №5/3/2457 «Про впорядкування використання газових мереж, які належать до комунальної власності територіальної громади міста», на який відповідач посилається у спірному рішенні. Ще до прийняття спірного рішення комітет комунальної власності міської ради безпідставно визначив газові мережі як об'єкти комунальної власності.
З вищенаведеного вбачається, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем прийнято спірне рішення в порушення приписів чинного законодавства, а саме: Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», Постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 21 вересня 1998 р. № 1482, Наказу Фонду Державного майна України «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі», тобто за відсутності рішення органу, уповноваженого управляти державним майном про передачу мереж газопостачання та споруд на них до комунальної власності та відповідного погодження з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна України.
Статтею 9 Закону України «Про нафту і газ» передбачено, що органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в господарську діяльність суб'єктів, що здійснюють переробку нафти і газу, зберігання, транспортування та реалізацію нафти та продуктів їх переробки, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до статті 23 Господарського кодексу України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження відповідно суб'єктів господарювання в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування й іншими законами. Незаконне втручання органів і посадових осіб місцевого самоврядування в господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається прийняття правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження.
Згідно п.51 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла станом на дату прийняття спірного рішення, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності. Питання надання згоди вирішується виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад.
Питання щодо надання згоди на передачу мереж газопостачання та споруди на них до комунальної власності територіальної громади міста на пленарному засіданні міської ради не розглядалось. Вирішення таких питань до компетенції виконавчого комітету міської ради законом не віднесено.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки спірне рішення винесено всупереч конституційному обов'язку діяти в межах повноважень та у передбачений спосіб, з порушенням встановленого порядку передачі об'єктів права державної власності, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правомірно не застосував до спірних правовідносин позовну давність оскільки:
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності згаданим Кодексом.
В даній правовому випадку, строк позовної давності не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України (в редакції, чинній з 01.01.2004 р), тому господарський суд правомірно застосував до спірних правовідносин приписи п. 4 ч. 1 ст. 268 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 статті 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Речовими правами, згідно ст.190 Цивільного кодексу України, є майнові права
Статтею 133 Господарського кодексу України передбачено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права -право господарського відання та право оперативного управління.
Право господарського відання, відповідно до статті 136 Господарського кодексу України, є речовим правом суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Мережі газопостачання та споруди на них є державною власністю і на підставі договору №04/01-822 від 28.12.2008 року передане в користування позивачеві, отже, належить йому на праві господарського відання, що є речовим правом.
Відповідно до ст.396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті судом не порушено норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2008 р. по справі № 30/86-08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2008 р. по справі № 30/86-08 залишити без змін.
Головуючий суддя П.П.Павловський
Суддя В.В.Швець
Суддя О.В.Чус