01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.02.2009 № 37/322
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -представник - Москаленко О.А. ( за довіреністю)
від відповідача: представники - Гаванський Д.П. ( за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.12.2008
у справі № 37/322
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Кримський содовий завод"
до Дочірнє підприємство "Газ-Тепло" НАК "Нафтогаз України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 72192,21 грн.
В липні 2008 року позивач звернувся з позовом про стягнення 73192,21грн. де сума основного боргу складає - 54693,75 грн., 3% річних - 2090,34грн., інфляційні збитки - 16408,12 грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.12.2008р. позов задоволено повністю.
Відповідач не погодившись з рішенням звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2008р., прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення Господарського суду м. Києва прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги єдиний первинний документ (звіт комісіонера № 10 З/369 від 31.10.2006р.), який свідчить про борг Комунального ПТМ міста Красноперекопська перед нашим підприємством в сумі 239984,91 грн. за договором комісії №12/06-869 від 29.09.2006р.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
07 липня 2008 року між ВАТ «Кримський содовий завод» (підрядник) та ДП «Газ-тепло» (замовник) був укладений договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/06-1070, згідно умов якого сторони погодили, що з метою виконання умов цього договору, підрядник за завданням замовника здійснює послуги з переробки природного газу в готову продукцію, відповідно до технічних умов, та транспортування готової продукції до споживачів, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплати підряднику виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в готову продукцію та її транспортування до споживачів. При цьому, природний газ, що є сировиною для вироблення готової продукції та сама готова продукція (вироблена теплова енергія) є власністю відповідача і на баланс позивача не передається.
Відповідно до розділу 8 даного договору сторони погодили, що замовник передає підряднику природний газ для виробництва готової продукції в обсягах, визначених п. 3.1 цього договору. Замовник зобов'язаний прийняти від підрядника готову продукцію, вироблену з використанням природного газу з додержанням умов цього договору. Замовник сплачує підряднику вартість отриманих послуг в розмірі та порядку, встановленому цим договором згідно акту, вказаного в п. 9.1 цього договору.
Судом першої інстанції було встановлено, що для виробництва теплової енергії населенню та бюджетним установам та організаціям замовник передав підряднику природний газ з ресурсів жовтня 2006 року в обсязі 254,000 тис. куб.м., що підтверджується актом № 10-ГПУ1070 прийому-передачі природного газу на переробку в теплову енергію. Після переробки природного газу ВАТ «Кримський содовий завод» передало вироблену теплову енергію з використанням природного газу в обсязі 254,000 тис. куб.м., наданого замовником на переробку, відповідно до акту прийому-передачі природного газу № 10-ГП/1070 від 31.10.2006 року, а ДП «Газ-тепло» прийняло на межі балансової належності між КПТМ м. Красноперекопськ та ВАТ «Кримський содовий завод» 1627,000 Гкал теплової енергії.
Згідно акту № Н 10 П/1070 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 31.10.2006 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, сторони встановили, що позивач відповідно до умов договору № 17/06-1070 від 29.08.2006 року виконав послуги з переробки природного газу, наданого ДП «Газ-тепло», та транспортування теплової енергії в кількості 1627,000 Гкал теплової енергії, яка передана ДП «Газ-тепло» на підставі акту прийому-передачі готової продукції № 10 Т/1070 від 31.10.2006 року. При цьому вартість виробництва позивачем готової продукції становить 97268,57 грн. (1627,000 Гкал X 49,82 грн. (без ПДВ)+20% ПДВ).
Таким чином з наданого акту № Н 10 П/1070 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 31.10.2006 року вбачається, що в жовтні 2006 року позивачем відповідачу було надано послуг з переробки природного газу на суму 97268,57 грн.
Позивач зазначає, що відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши лише 42574,82 грн., в зв'язку з чим за ДП «Газ-тепло» рахується дебіторська заборгованість в розмірі 54693,82 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи, що частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено наслідки прийняття стороною на себе зобов'язання, виконання якого поставлено в залежність від настання певної обставини. Відповідач посилаючись на п. 9.3 договору, вважає, що виконання зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг виникає у відповідача лише після отримання відповідачем 100 % грошових коштів за реалізовану теплову енергію по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року, укладеного між відповідачем та іншою особою Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ.
Проте колегія судів не може погодитись з такими доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9.2. 1 договору сторони погодили, що грошові кошти, зазначені в п. 9.2 цього договору, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року.
Судом встановлено, що 29.09.2006 року між ДП «Газ-тепло» та Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ укладений договір комісії № 12/06-869, відповідно до умов якого відповідач доручив, а комісіонер, тобто Комунальне підприємство теплових мереж м. Красноперекопськ, взяв на себе зобов'язання укласти від свого імені правочин з реалізації теплової енергії, при цьому позивач (ВАТ «Кримський содовий завод») не є стороною по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому в розумінні даної норми обов'язковою умовою є те, щоб подія, з настанням якої підлягає виконанню зобов'язання, неминуче настала.
В свою чергу, в договорі про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії погодили, що строк виконання замовником своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт з переробки природного газу та транспортування теплової енергії починається з моменту укладення договору та закінчується датою отримання замовником 100 % грошових коштів за реалізовану теплову енергію по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року, укладеного між підрядником та Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ, при цьому як встановлено судом першої інстанції, даний договір комісії укладений з Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ не підрядником, а замовником, тобто відповідачем по даній справі.
Позивач не є стороною по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року, а отже від нього не залежать розрахунки комітента та комісіонера по даному договору. В свою чергу Комунальне підприємство теплових мереж м. Красноперекопськ взагалі може не розрахуватись з ДП «Газ-тепло» по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року, тобто подія, на яку посилаються сторони в договорі, взагалі може не настати, не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за надані відповідачу послуг щодо переробки природного газу та транспортування теплової енергії згідно договору. А тому подія, яка зазначена сторонами в договорі, не може бути визнана судом такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи.
Слід зазначити, що включення до договору умов, які надають одній зі сторін можливість впливати на настання або ненастання обов'язку з оплати наданих послуг, не відповідають засадам цивільного законодавства України.
В свою чергу, у відповідності до частин 1, 3 статті 212 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на те, що Комунальним підприємством теплових мереж м. Красноперекопськ не сплачено кошти в розмірі 100 % за реалізовану теплову енергію, при цьому жодних доказів на підтвердження своїх пояснень відповідач не надав. Звіт комісіонера № 10 3/869 за жовтень 2006 року, на який посилається відповідач не є належним доказом, який підтверджує наявність та розмір заборгованості Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопськ за поставлену теплову енергію станом на день прийняття рішення по даній справі, оскільки даний акт складений станом на 31.10.2006 року.
У відповідності до статті 38 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції витребовував у Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопськ докази перерахування на рахунок відповідача 100 % грошових коштів за реалізовану теплову енергію в жовтні 2006 року по договору комісії № 12/06-869 від 29.09.2006 року. У відповіді на судовий запит Комунальне підприємству теплових мереж зазначило, що всі кошти від населення та підприємств надходять безпосередньо до ДП «Газ-тепло», а тому КПТМ м. Красноперекопськ не має можливості надати відомості щодо наявності або відсутності заборгованості за будь-який місяць.
В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність заборгованості КПТМ м. Красноперекопськ перед ДП «Газ-тепло», доказів того, що відповідач для прискорення процесу щодо отримання належних йому коштів звертався до суду першої інстанції з відповідним позовом, тощо. Тобто, судом першої інстанції встановлено, що відповідач недобросовісно перешкоджає настанню події, з якою сторони погодили настання строку виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг, а тому в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, Господарський суд відзначає, що зобов'язання щодо оплати виконаних робіт з переробки природного газу та транспортування теплової енергії має бути виконано відповідачем у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
У відповідності до п. 9.1 договору сторони погодили, що підставою для розрахунків за отримані послуги звітного місяця є підписаний сторонами акт виконаних робіт за формою, встановленою в додатку № 6 цього договору.
Матеріали справи містять акт № Н 10 П/1070 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 31.10.2006 року на суму 97268,57 гри., проте доказів проведення оплати по даному акту відповідачем не надано.
20.03.2007 року та 15.04.2008 року позивач звертався до відповідача з вимогою щодо оплати вартості наданих послуг, проте відповідач залишив дані вимоги без належного виконання, грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.
Колегією суддів встановлено, що строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт згідно акту № Н 10 П/1070 виконаних робіт за жовтень 2006 року від 31.10.2006 року настав, а тому вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 54693,75 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 16408,12 грн. - збитки від інфляції та 2090,34 грн. - 3% річних за період прострочення платежу (розрахунок у матеріалах справи).
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належною виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2090,34 гри. - три проценти річних від простроченої суми та 16408,12 грн. - інфляційних витрат, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає рішення суд по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Газ-Тепло» НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 р. у справі № 37/322 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 37/322 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді