Кіровоградської області
"19" лютого 2009 р.
Справа № 18/3
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/3
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", м.Долинська Кіровоградської області
про стягнення 123 281,45 грн.
Представники сторін:
від позивача - Мельниченко О.В., довіреність № б/н від 11.12.08;
від відповідача - участі не брали.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро» (надалі-ТОВ “Тридента Агро») подано позовну заяву про стягнення із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (надалі-СТОВ "Лан") 123 281,45 грн., з яких: 95 660,36 грн. сума основного боргу, 3 899,80 грн. пені, 486,70 грн. 3% річних, 3 085,53 грн. індексу інфляції, 14 349,06 грн. штрафу та 5 800 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором купівлі-продажу №193-02-2008 від 11.02.2008 р.
Ухвалою господарського суду від 05.01.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/3.
Розгляд справи №18/3 відкладався з підстав, викладених в ухвалі господарського суду від 27.01.2009 р.
В судовому засіданні 19.02.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судових засіданнях по даній справі не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідань по справі (а.с. 39, 70).
Натомість, 17.02.2009 р. на адресу господарського суду надійшло клопотання за підписом представника СТОВ "Лан" про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника у м. Дніпропетровськ (а.с.72).
Між тим, до поданого клопотання не прикладено жодних доказів на підтвердження повноважень особи, яка його підписала, щодо представництва відповідача у справі. За даних обставин, господарський суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи на подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Враховуючи наведені норми, граничний строк вирішення спору у даній справі та з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подання ним до суду витребуваних документів, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/3 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.
В судовому засіданні 19.02.2009 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
11 лютого 2008 року між ТОВ “Тридента Агро» (Продавець) та СТОВ "Лан" (Покупець) укладено договір №193-02-2008 купівлі-продажу, предметом якого є засоби захисту рослин (а.с. 17).
Згідно додатків до вказаного договору сторонами погоджено вид товару, його кількість та ціну (а.с. 18,19).
Таке погодження відповідає умовам пункту 2.1. договору, за умовами якого асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпустку товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.
Згідно з пунктом 2.2. договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору, є його невід'ємною частиною.
У відповідності до пункту 2.4. договору підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що товар може передаватися Покупцеві партіями.
У відповідності до пункту 5.1. договору Продавець зобов'язаний здійснювати оплату партії товару за ціною, вказаною в пункті 2.1. договору.
В пункті 5.3. договору передбачено наступний порядок оплати:
30% від вартості товару попередньо оплачується Покупцем в строк до 07 березня 2008 року;
70% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 15 жовтня 2008 року без виставлення рахунку фактури.
Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.
Договір № 193-02-2008 купівлі-продажу від 11.02.2008 р., як і додатки до нього, укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.
Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №193-02-2008 від 11.02.2008 р. передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар на загальну суму 135 933,06 грн., що підтверджується:
видатковою накладною № РН-КИ00152 від 31.03.2008 р. на суму 9 222,66 грн. та довіреністю № 928513 від 28.03.2008 р. (а.с. 20, 21);
видатковою накладною № РН-КИ00291 від 18.04.2008 р. на суму 64 471,40 грн. та довіреністю № 928534 від 18.04.2008 р. (а.с. 22, 23);
видатковою накладною № РН-КИ00355 від 22.04.2008 р. на суму 16287,50 грн. та довіреністю № 928536 від 22.04.2008 р. (а.с. 24, 25);
видатковою накладною № РН-КИ00472 від 06.05.2008 р. на суму 45 951,50 грн. та довіреністю № 928541 від 06.05.2008 р. (а.с. 26, 27).
Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Натомість, відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання виконано неналежним чином та оплачено лише 40 272,70 грн., про що повідомляється позивачем та підтверджується виписками по рахунку (а.с. 28,29). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на час звернення до суду становить 95 660,36 грн.
За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити у повному обсязі ціну товару, отриманого ним за договором № 193-02-2008 від 11.02.2008 р.
Поряд з цим, в судовому засіданні 19.02.2009 р. представником позивача надано до суду докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 95 660,36 грн. (а.с. 75-76). Вказану заборгованість відповідачем сплачено після звернення позивача до суду, а саме:
27 067,56 грн. - 17.12.2008 р.
40 000 грн. - 23.12.2008 р.
28 592,80 грн. - 02.02.2009 р.
Таким чином, предмет спору в частині стягнення з відповідача 95 660,36 грн. основного боргу за договором №193-02-2008 від 11.02.2008 р. припинив своє існування у зв'язку зі сплатою вказаної суми, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 899,80 грн. за період прострочення оплати товару з 15.10. по 15.12.2008 р. та штраф в розмірі 14 349,06 грн.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторонами в пунктах 8.2., 8.4. договору №193-02-2008 від 11.02.2008 р. передбачено сплату Покупцем пені за прострочення виконання ним зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення та штрафу в розмірі 15% від вартості неоплаченого Товару.
Наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені, виходячи із суми боргу 95 660,36 грн. за період прострочення його сплати з 15.10.2008 р. по 15.12.2008 р. та штрафу в сумі 14 349,06 грн., що становить 15% від вартості неоплаченого на день звернення до суду товару.
Однак, при розрахунку пені (а.с. 14) позивачем помилково використано 365 календарних днів, тоді як в 2008 році (період прострочки) кількість календарних днів становила 366.
Таким чином, правильним розміром пені за період прострочення з 15.10. по 15.12.2008 р. на суму боргу 95 660,36 грн. є 3 889,14 грн.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 3889,14 грн.
Підлягають стягненню з відповідача також 3% річних та інфляційні нарахування, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Проте, заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 486,70 грн. за період з 15.10. по 15.12.2008 р. підлягає частковому стягненню, оскільки при її розрахунку (а.с. 15) позивачем помилково використано 365 календарних днів, тоді як в 2008 році (період прострочки) кількість календарних днів становила 366.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% підлягають частковому задоволенню на суму 486,14 грн.
Вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 3 085,53 грн. за період з жовтня по листопад 2008 р. (а.с.16) підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 5 800 грн., понесених згідно договору № 238/12/08 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 11.12.2008 р.
В силу статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, як відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Пункт 2 частини першої статті 225 Господарського кодексу України відносить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Отже, господарсько-правова відповідальність виникає в разі доведеності збитків, протиправності дій, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та виною.
З наданого позивачем договору про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №238/12/08 від 11.12.2008 р., укладеного між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" (а.с. 30-33) слідує, що даний договір укладався з метою отримання позивачем юридичних послуг і робіт у здійснені передбачених законодавством дій щодо стягнення з СТОВ "Лан" заборгованості у сумі 95 660,36 грн. за договором № 193-02-2008 від 11.02.2008 р. та штрафних санкцій. Вартість зазначених робіт становить 5 800 грн., що передбачено пунктом 3.1. договору.
Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 15.12.2008р. (а.с. 34) позивач отримав обумовлені договором послуги (роботи), які оплачені ним в сумі 5 800 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9057 від 19.12.2008р. (а.с. 36).
Таким чином, в результаті протиправної поведінки відповідача, що полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе зобов'язань за договором №193-02-2008 від 11.02.2008 р., його вини в допущеному порушенні, позивачем укладено договір з метою отримання послуг (робіт) по здійсненню необхідних дій для стягнення з відповідача заборгованості, отримано такі послуги та проведено їх оплату.
Оцінивши наведені вище докази, які надані позивачем на підтвердження понесених збитків, господарський суд приходить до висновку про наявність повного складу вчиненого відповідачем правопорушення, шкідливим наслідком якого стало понесення позивачем додаткових витрат на суму 5 800 грн., що є збитками в розумінні статей 224, 225 Господарського кодексу України.
З огляду на викладене, а також враховуючи норми статті 623 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 800 грн. збитків заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги ТОВ “Тридента Агро» підлягають частковому задоволенню на суму 27 609,87 грн., з яких: 3 889,14 грн. пені, 486,14 грн. 3% річних, 3 085,53 грн. інфляційних втрат, 14 349,06 грн. штрафу та 5 800 грн. збитків. Провадження у справі в частині стягнення 95 660,36 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій СТОВ "Лан" та керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд покладає на відповідача державне мито, сплачене позивачем за вимогою по стягненню 95 660,36 грн., провадження по якій припинено. Щодо інших вимог - судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовом, ціна якого 123 281,45 грн., сплачено державне мито в сумі 1 240 грн., що перевищує встановлений законодавством розмір державного мита на рівні 1% ціни позову.
За даних обставин, надмірно сплачене позивачем державне мито в розмірі 7,19 грн. підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, п. 1-1, ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (28524, Кіровоградська область, м. Долинська, Східно-обїздне шосе, 6, п/р 26007060020514 в "Приватбанк", МФО 323583, ідентифікаційний код 24711349) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. М. Стельмаха, 3, р/р 26009100280101 в ЗАТ "СВЕДБАНК ІНВЕСТ" м. Києва, МФО 320650, ідентифікаційний код 25591321) - заборгованість в сумі 27 609,87 грн., з яких: 3 889,14 грн. пені, 486,14 грн. 3% річних, 3085,53 грн. інфляційних втрат, 14 349,06 грн. штрафу та 5 800 грн. збитків, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1 232,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 26,43 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" 95 660,36 грн. боргу припинити.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Триденна Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. М. Стельмаха, 3, р/р 26009100280101 в ЗАТ "СВЕДБАНК ІНВЕСТ" м. Києва, МФО 320650, ідентифікаційний код 25591321) з державного бюджету (р/р 31115095700002 в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код 24145329, отримувач УДК у м. Кіровограді) надмірно сплачене державне мито в сумі 7,19 грн., сплачене за платіжним дорученням № 9055 від 19.12.2008 року.
Платіжне доручення № 9055 від 19.12.2008 року залишається в матеріалах справи № 18/3.
Довідку видати.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя