донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.02.2009 р. справа №36/196
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
при секретарі:
Денисенко К.С.
за участю представників сторін:
від позивача:
Недавня Т.А. - по довір. б/н від 22.12.08р.,
від відповідача:
Шкляров І.А. - по довір. б/н від 16.12.08р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "БЭЛЬ" м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
12.12.2008 року
по справі
№36/196
за позовом
Приватного підприємства "БЭЛЬ" м. Донецьк
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Сарепта"м. Донецьк
предмет спору
стягнення пені в сумі 1 156грн. 80коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 140грн. 21коп., інфляційних за жовтень 2008р. в сумі 589грн. 69коп. (згідно заяви про уточнення позовних вимог №222 від 13.11.08р.)
Приватне підприємство «БЭЛЬ»м. Донецьк (далі по тексту -ПП «БЭЛЬ») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Сарепта»м. Донецьк про стягнення з відповідача пені в сумі 1 156грн. 80коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 140грн. 21коп. та суму інфляції за жовтень 2008р. -589грн. 69коп. (згідно заяви про уточнення позовних вимог №222 від 13.11.08р.).
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.08р. по справі №36/196 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «БЭЛЬ» м. Донецьк.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на договір постачання №325 від 01.08.08р., згідно якого сторони визначили, що однією з необхідною умовою для здійснення постачання товару по договору є письмове замовлення відповідача, а також замовлення на придбання товару, що є додатком №1 до договору.
Ухвалами від 04.11.08р. та від 27.11.08р. господарський суд зобов'язав позивача надати замовлення на придбання товару, що є додатком №1 до договору, а також надати замовлення, які надійшли від відповідача згідно п.2.2 договору, однак таких доказів позивач суду не представив.
Суд першої інстанції не погодився з твердженням позивача про те, що товар за накладними був поставлений відповідачу саме на підставі договору поставки №325 від 01.08.08р. виходячи з того, що в наданих позивачем накладних не міститься жодної вказівки на договір №325 від 01.08.08р., та відсутні такі вказівки і в наданих позивачем товарно-транспортних накладних.
В платіжних документах про сплату вартості товару зазначено, що оплата здійснена саме за накладними вказаними у позові.
Господарський суд дійшов до висновку про безпідставність посилання позивача на те, що поставка зазначеного у позові товару відбувалася саме на підставі договору поставки №325 від 01.08.08р.
Посилання позивача на те, що підставу поставки з посиланням на договір він зазначив у податкових накладних не прийнято судом у якості доказу цього факту, оскільки податкові накладні відображають податкову звітність підприємства, але не підтверджують факт поставки товару саме по договору поставки №325 від 01.08.08р.
У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до висновку, що ПП «БЭЛЬ»не доведено, в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, факту порушення відповідачем строків оплати товару по договору №325 від 01.08.08р., на якій посилається позивач як на підставу виникнення спору, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді пені згідно п. 6.2 договору.
З цих же підстав господарським судом відмовлено позивачу у вимогах в частині стягнення суми інфляції за жовтень 2008р. в сумі 589грн. 69коп. та відсотків за користування чужими коштами в сумі 140грн. 21коп.
ПП «БЭЛЬ» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 12.12.08р. по справі №36/196, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не дослідив належним чином матеріалів справи.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу апеляційному суду не надав.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи враховуючи те, що під час розгляду спору відповідач платіжним доручення №6121 від 03.11.08р. сплатив заявлену у позові суму заборгованості, позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 140грн. 21коп. та суму інфляції за жовтень 2008р. -589грн. 69коп., пеню в сумі 1 156грн. 80коп., саме за порушення відповідачем умов договору поставки №325 від 01.08.08р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
В обґрунтування вимог позивач надав документи, які, на його думку, підтверджують заборгованість відповідача, а саме: договір постачання №325 від 01.08.08р., накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, розрахунок, акт звірки взаємних розрахунків.
Судова колегія дослідивши надані позивачем документи дійшла до висновку, що вони не є, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами того, що поставка позивачем товару відповідачу була здійснена саме за договором постачання №325 від 01.08.08р.
Так, позивач в підтвердження факту поставки товару відповідачу посилається на накладні: КрРн0817650 від 08.09.08р., ДнРн08104078 від 08.09.08р., ДнРн08103301 від 05.09.08р., ДнРн08102126 від 04.09.08р., ДнРн08101991 від 04.09.08р., КрРн0816996 від 01.09.08р., ДнРн08100049 від 01.09.08р., ДнРн0899091 від 28.08.08р., ДнРн0898610 від 28.08.08р., ДнРн0897036 від 26.08.08р., КрРн0816319 від 25.08.08р., ДнРн0896797 від 25.08.08р.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій.
Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, в наданих позивачем накладних не міститься вказівки на те, що поставка товару за ними відбулася саме на виконання умов саме договору постачання №325 від 01.08.08р.
Також, відсутнє посилання на договір постачання №325 від 01.08.08р. і в наданих позивачем товарно-транспортних накладних №188687, №191523, №191631, №191513, №191552, №188652, №209123, №209114, №209035, №189922, №188611, №200430.
Посилання скаржника на те, що підстави поставки зазначені у податкових накладних, апеляційний суд вважає безпідставним оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, податкові накладні відображають податкову звітність підприємства, але не підтверджують факту поставки товару відповідачу саме по договору №325 від 01.08.08р.
Крім того, апеляційна інстанція вважає необґрунтованим посилання позивача на акт звірки розрахунків, згідно якого станом на 14.10.08р. за відповідачем значиться заборгованість в сумі 34 687грн. 89коп., оскільки акт звірки взаєморозрахунків між сторонами є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств та фізичні особи-підприємці відображають рух грошових коштів в бухгалтерському обліку сторін, звіряють бухгалтерський облік проведених господарських операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується тільки первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо.
Крім цього, судова колегія звертає увагу на те, що в означеному акті звірки взаєморозрахунків відсутнє посилання на те, що заборгованість в сумі 34 687грн. 89коп. виникла у відповідача саме по договору №325 від 01.08.08р.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла до висновку, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем строків оплати товару по договору поставки №325 від 01.08.08р., на який він посилається як на підставу позовних вимог, тому й правомірно судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені згідно п. 6.2 даного договору в сумі 1 156грн. 80коп.
Виходячи з чого господарським судом правомірно відмовлено позивачу і у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляції за жовтень 2008р. в сумі 589грн. 69коп. та відсотків за користування чужими коштами.
Апеляційна інстанція дійшла до висновку, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення від 12.12.08р. по справі №36/196 з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду Донецької області від 12.12.08р. по справі №36/196 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги -ПП «БЭЛЬ».
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «БЭЛЬ»м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 12.12.08р. по справі №36/196 залишити без змін.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. господарському суду