"28" січня 2009 р.
Справа № 22/168-08-4257
За позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені КУТУЗОВА;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВІЯ І К";
про визнання недійсним договору оренди та виселення
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: Мельникова О.О. - за довіреністю № б/н від 13.01.2009р.;
Від відповідача: Цинєв А.О. - за довіреністю № б/н від 06.11.2008р.;
СУТЬ СПОРУ: Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Кутузова (далі за текстом -«СВК ім. КУТУЗОВА» або «Кооператив») звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВІЯ І К» (далі за текстом -«ТОВ «ОЛЬВІЯ І К») про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу виноробного цеху від 01 березня 2008 року, укладеного між СВК ім. КУТУЗОВА та ТОВ «ОЛЬВІЯ І К», виселення ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» з цілісного майнового комплексу виноробного цеху, розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Кутузова, 51.
В ході розгляду справи, позивач доповнив вищевказані позовні вимоги, а саме просив суд також визнати недійсним договір оренди цілісного майнового комплексу виноробного цеху від 21 березня 2008 року, укладений між СВК ім. КУТУЗОВА та ТОВ «ОЛЬВІЯ І К».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
10 березня 2000 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області було зареєстровано за реєстровим №04056813Ю0010143 Статут СВК ім. КУТУЗОВА, який було затверджено загальними зборами засновників Кооперативу відповідно до протоколу №1 від 18.02.2000 року.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №430784 від 16.09.2008 року, датою державної реєстрації ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» є 06.03.2008 року.
01 березня 2008 року між СВК ім. КУТУЗОВА (Орендодавець), в особі голови Кооперативу -Триколіч І.В., та ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» (Орендар), в особі директора -Чегурко С.А., було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу виноробного цеху (далі за текстом -«Договір оренди від 01.03.2008 року»).
21 березня 2008 року між СВК ім. КУТУЗОВА (Орендодавець), в особі голови Кооперативу -Триколіч І.В., та ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» (Орендар), в особі директора -Чегурко С.А., було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу виноробного цеху (далі за текстом -«Договір оренди від 21.03.2008 року»).
Договори оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року є ідентичними за своїм змістом.
Відповідно до п. 1.1. вищевказаних договорів оренди, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс виноробного цеху (далі за текстом -«об'єкт, що орендується»).
П. 1.1.1. оспорюваних договорів оренди визначено, що об'єкт, що орендується, являє собою цілісний майновий комплекс виноробного цеху, розташований у Білгород-Дністровському районі с. Салгани, передається в оренду для здійснення господарської діяльності, в тому числі виготовлення та продаж вина та виноматеріалів.
Згідно до п. 3.1. зазначених договорів, термін оренди складає 2 роки 11 місяців та 30 днів з моменту підписання даних Договорів.
Розмір орендної плати та порядок її сплати визначено у п. 4 Договорів оренди.
П. 5.1. вказаних договорів, встановлено, що орендоване майно вважається переданим в оренду з моменту фактичного його використання орендарем.
Права та обов'язки сторін визначені п. 6 оспорюваних договорів. Так, зокрема, п.6.2.1. оспорюваних Договорів, визначено, що Орендар має право здійснювати без згоди орендодавця капітальний ремонт майна, що орендується, покращення та реконструкцію нежитлового приміщення, встановлення необхідного технологічного устаткування.
Відповідно до п. 8.1. Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року, вказані договори набувають чинності з моменту їх підписання Сторонами та діють до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цими договорами.
В обґрунтування свого позову позивач посилається на наступне:
При укладенні Договору оренди від 01.03.2008 року, юридична особа ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» ще не була зареєстрована та відомості про неї ще не були занесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГК України, господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації. Згідно ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку; юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Пунктом 4 статті 91 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження; якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що посадові особи ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» не мали цивільної діє/правоздатності вчиняти будь-які правочини, в тому числі укладати Договір оренди від 01.03.2008 року, оскільки такими діями було порушено охоронювані інтереси СВК ім. КУТУЗОВА, можливо з ціллю нанесення збитків Кооперативу з боку відповідача.
Також, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що загальні збори членів Кооперативу не давали попередньої згоди на укладення Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року, що на його думку є порушенням ст. 15 Закону України «Про кооперацію» та п. 4.2. Договору від 28.02.2003 року про порядок володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, членів СВК ім. КУТУЗОВА. Так, п. 4.2 Договору від 28.02.2003 року передбачено, що право розпорядження майном мають співвласники за їх рішенням, яке оформлюється відповідним рішенням загальних зборів членів кооперативу, в т.ч. і асоційованих (продаж, міна, дарування, передача в оренду, передача в безкоштовне користування, тощо). Відповідно ж до ст. 15 Закону України «Про кооперацію», вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу; до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
В підтвердження своїх позовних вимог, позивачем також надано копію витягу з протоколу загальних зборів членів СВК ім. КУТУЗОВА від 06.03.2008 року, відповідно до якого вказаними зборами було вирішено, що всі договори по оренді та відчуженню майна Кооперативу (включаючи виноградники, базу відпочинку, виноробство) повинні попередньо розглядатись та затверджуватись на загальних зборах членів кооперативу; договори оренди майна, яке належить власникам, повинні бути завірені нотаріально; якщо буде відчуження розпайованого майна, необхідний дозвіл всіх власників майна. Таким, чином, позивач вважає, що оскільки оспорювані Договори оренди попередньо не розглядались та не затверджуватись на загальних зборах членів кооперативу та не були завірені нотаріально, то вони підлягають визнанню недійсними. В підтвердження того, що рішення загальних зборів членів СВК ім. КУТУЗОВА від 06.03.2008 року приймалось, позивачем надано до суду копію витягу з протоколу №2 загальних зборів членів кооперативу імені Кутузова від 04.08.2008 року.
За твердженням позивача, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 795 ЦК України положення п. 5.1. Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року, відповідно до яких орендоване майно вважається переданим в оренду з моменту фактичного його використання орендарем, оскільки в такому разі неможливо встановити початок обчислення строку договору та встановити, яке конкретно майно та в якому стані передано у користування, які саме поліпшення будуть виконані орендарем та можливе погіршення стану об'єкту оренди з вини Орендаря.
Також позивач вважає, що п. 6.2.1. Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року, не відповідає вимогам ст. 778 ЦК України, оскільки на здійснення тих чи інших поліпшень та здійснення будівництва будівель та споруд повинна бути попередня згода та дозвіл орендодавця та цей дозвіл на здійснення таких дій повинен бути наданий наймодавцем у формі, що відповідає формі договору найму, тобто це повинен бути окремий документ.
Окрім того, позивач обґрунтовує свій позов тим, що зазначені договори оренди укладені на вкрай невигідних умовах для його власника.
Таким чином, за твердженням позивача, Договори оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року підлягають визнанню недійсними у відповідності до ст. 215 ЦК України, оскільки вони суперечать діючому законодавству та майно яке було передано в оренду, повинно бути повернуто позивачеві.
Відповідач проти позову заперечує по наступним підставам:
Відповідач зазначає, що не існує чинного договору оренди цілісного майнового комплексу виноробного цеху від 01.03.2008 року, а існує чинний договір оренди цілісного майнового комплексу виноробного цеху від 21.03.2008 року (копія додається). Отже, за його думкою, відсутній предмет спору у цій справі.
За твердженням відповідача, рішення загальних зборів членів Кооперативу від 06.03.2008 року, ніколи не приймалось, що на його думку підтверджується листом ТОВ «Ольвія і К» від 30.07.2008 року; листом ВБзЗОВДіУПР від 05.08.2008 року за вих. №5/2-954; супровідним листом ВБзЗОВДіУПР від 19.08.2008 року за вих. №32-464; поясненнями Триколич І.В. (колишнього голови позивача) та Городецької О.Ф. (секретаря загальних зборів членів позивача) від 01.08.2008 року.
Також, відповідач посилається на вимоги ст. 9 Закону України "Про кооперацію" ст. 6 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відповідно до яких рішення загальних зборів членів Кооперативу від 06.03.2008 року повинно було пройти державну реєстрацію у тижневий термін з часу його прийняття, оскільки це рішення фактично вносить зміни до статуту Кооперативу в частині повноважень та компетенції загальних зборів членів кооперативу. Так як, відповідач тільки при отриманні цього позову дізнався про нібито винесення вищевказаного рішення загальних зборів членів Кооперативу від 06.03.2008 року, то останнє не може бути використано як доказ у цьому спорі, так як це суперечить ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
У своєму відзиві відповідач вказує на те, що СВК ім. КУТУЗОВА має право здавати в оренду, продавати або іншим способом відчужувати своє майно, а при укладенні оспорюваного Договору, Голова Кооперативу діяв у повній відповідності зі Статутом СВК ім. КУТУЗОВА та в межах наданих повноважень без будь-яких погоджень з боку загальних зборів, що підтверджується ст. ст. 16, 19, 23 ЗУ «Про кооперацію», ст.ст. 14, 16, 20 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Також, відповідач посилається на наступні положення Статуту Кооперативу: ч. 5 п. 2.1. - в якості юридичної особи Кооператив має майно, відокремлене від майна членів Кооперативу і будь-якої третьої особи, та має право від свого імені набувати майнових та немайнових прав і нести обов'язки; п. 2.5. -Кооператив має право укладати від свого імені у відповідності до чинного законодавства України будь-які не заборонені законом угоди; п.2.7. - Кооператив уповноважений в межах, прямо не заборонених чинним законодавством України, придбавати, відчужувати, здавати або брати в оренду рухоме майно; п. 2.15. -Кооператив має право продавати, поліпшувати, управляти, розвивати, обмінювати, надавати в оренду, заставляти або розпоряджатись всім та будь-якою частиною майна...; п. 3.1. - Предметом діяльності Кооперативу є виробництво, збереження, переробка та реалізація сільськогосподарської та другої продукції. Кооператив може здійснювати і іншу не заборонену діючим законодавством діяльність по виробництву товарів, наданню послуг; п. 3.2. - Головною метою діяльності Кооперативу є: отримання прибутку, задоволення матеріальних та культурно-побутових потреб членів Кооперативу, задоволення потреб громадян Кооперативу, задоволення потреб громадян України в продуктах харчування, в промисловості -в сільськогосподарській сировині, на основі раціонального використання переданої йому землі, інших природних ресурсів, виробничо-економічного потенціалу, підвищення продуктивності праці, колективного регулювання внутрішньогосподарських взаємовідносин, організації відпочинку громадян в підвідомчих оздоровчих закладах відпочинку; п. 16.5. - Голова Кооперативу має наступні повноваження, зокрема, без доручення діє від імені Кооперативу, представляє Кооператив в усіх установах, підприємствах та організаціях; укладає угоди і вчиняє інші дії, що мають юридичне значення, видає доручення; приймає рішення щодо розпорядження майном Кооперативу, включаючи фінансові засоби.
Відповідач вважає, що ні Законами України «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію», ні статутом позивача не передбачено, що загальні збори членів Кооперативу повинні затверджувати або надавати згоду на укладення будь-яких договорів.
За твердженням представника ТОВ «ОЛЬВІЯ І К», є безпідставним твердження позивача про те, що загальні збори членів кооперативу повинні були надати попередню згоду на укладення оскаржуваного договору оренди та що він суперечить положенням ст. 15 ЗУ «Про кооперацію».
Відповідач вважає, що Договори оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року відповідає усім істотним умовам, які пред'являються до договорів оренди, а саме визначено об'єкт оренди; строк оренди визначено; орендна плата, яка складає 25000 грн. на рік.
Відповідач вважає, що Договір від 28.02.2003 року не є доказом в розумінні ст.ст. 32-34, 36 ГПК України, оскільки його укладено через 3 роки після здійснення державної реєстрації позивача; цей Договір повинно було бути належним чином зареєстровано у відповідності до ст. 7 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та його не може бути використано як доказ у цьому спорі, так як це суперечить ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; до Договору від 28.03.2003 року не додано довіреності всіх співвласників на передачу Русначенко А.Д. повноважень по володінню, користуванню і розпорядженню майновими паями, що викликає сумнів у повноваженнях на підписання цього договору Русначенко А.Д.; ніякої спілки (об'єднання) члени Кооперативу не створювали та не легалізували останню у виконавчому комітеті районної ради, а передали свій паї до статутного фонду СВК ім. Кутузова у власність останнього; є вірогідність, що копії додатків, які є невід'ємною складовою частиною договору, : «Здания и сооружения, что остаются за СПК имени Кутузова по состоянию на 1.02.2003 год», «Список основных средств, что закрепляются за СПК имени Кутузова», «Перечень имущества, передаваемого в общую частную собственность» зроблені набагато пізніш та спеціально для подачі цього позову, так як ці додатки ніким не підписані, отже не мають юридичної сили; оскільки вони не підписані, то їх не могло бути зареєстровано; Договір від 28.03.2003 року виготовлено на друкарській машинці, а додатки до нього за допомогою комп'ютерної техніки; вищевказані додатки виготовлені на лазерному принтері, а список членів кооперативу -на матричному принтері.
Відповідач стверджує, що порушень ч. 1 ст. 795 ЦК України при укладенні оспорюваних договорі оренди не було, так як орендованим майном відповідач почав користуватись з моменту підписання цього договору. Відповідно ж до п. 5. Договору оренди, орендоване майно вважається переданим в оренду з моменту фактичного його використання Орендарем. Крім того, п. 8 Договору оренди зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Представник ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» вважає, що положення п. 6.2.1. Договорів оренди відповідають ст. 778 ЦК України, так як законодавець у цій нормі не передбачив, що згода або дозвіл орендодавця на проведення поліпшень повинна бути оформлена окремо від договору оренди.
Відповідачем надані докази сплати орендної плати за рік наперед в сумі 25000 грн., а саме копію платіжного доручення №2 від 21.03.2008 року.
Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 96 ЦК України, особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації; юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи. Ст. 84 ГК України встановлено, що господарське товариство може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації; угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами; угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди. Такі ж положення містить і ст. 8 Закону України «Про господарські товариства».
Таким чином, наслідки по угодах, укладених до реєстрації товариства, визначені вищевказаними нормами законодавства та укладення Договору оренди від 01.03.2008 року, тобто до моменту державної реєстрації ТОВ «ОЛЬВІЯ І К», не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що Договір оренди цілісного майнового комплексу виноробного цеху від 01.03.2008 року втратив свою чинність, у зв'язку з укладенням сторонами спору Договору оренди цілісного майнового комплексу виноробного цеху від 21.03.2008 року. Але, вказана обставина не є підставою для припинення провадження в частині визнання недійсним Договору оренди від 01.03.2008 року, оскільки останній діяв у період з 01.03.2008 року по день укладення іншого оспорюваного договору оренди -21.03.2008 року.
Посилання представника відповідача на те, що рішення загальних зборів членів Кооперативу від 06.03.2008 року ніколи не приймалось, що на його думку підтверджується листом ТОВ «Ольвія і К» від 30.07.2008 року; листом ВБзЗОВДіУПР від 05.08.2008 року за вих. №5/2-954; супровідним листом ВБзЗОВДіУПР від 19.08.2008 року за вих. №32-464; поясненнями Триколич І.В. (колишнього голови позивача) та Городецької О.Ф. (секретаря загальних зборів членів позивача) від 01.08.2008 року, не приймається до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, тільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Вищевказані листи та пояснення не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32-36 ГПК України, які підтверджують факт службового підроблення протоколу, яким було оформлено рішення загальних зборів членів СВК ім. КУТУЗОВА від 06.03.2008 року.
Однак, суд не може погодитись і з твердженням позивача, що прийняття загальними зборами членів СВК ім. КУТУЗОВА рішення від 06.03.2008 року є однією з підстав визнання недійсними Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року, по наступним підставам.
Рішення загальних зборів членів Кооперативу від 06.03.2008 року фактично вносить зміни до статуту Кооперативу в частині повноважень та компетенції загальних зборів членів Кооперативу (прав та обов'язків членів кооперативу) та компетенції голови Кооперативу (компетенції органу управління) в частині обмеження повноважень на укладення договорів, а саме: всі договори по оренді та відчуженню майна Кооперативу (включаючи виноградники, базу відпочинку, виноробство) повинні попередньо розглядатись та затверджуватись на загальних зборах членів кооперативу; договори оренди майна, яке належить власникам, повинні бути завірені нотаріально; якщо буде відчуження розпайованого майна, необхідний дозвіл всіх власників майна.
Ст. 9 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом. Згідно до ст. 6 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» державна реєстрація кооперативу здійснюється у порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи встановлений ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який регулює відносини у цій сфері. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність; у статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; розміри та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу; статут кооперативу приймається засновниками на установчих зборах, зміни та доповнення до нього вносяться загальними зборами його членів; повідомлення про зміни та доповнення до статуту надсилаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий термін з часу їх внесення.
Ч. 3 ст. 83 ГК України встановлено, що зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Згідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, оскільки рішення загальних зборів членів Кооперативу від 06.03.2008 року фактично вносить зміни до статуту Кооперативу в частині повноважень та компетенції загальних зборів членів Кооперативу (прав та обов'язків членів кооперативу) та компетенції голови Кооперативу (компетенції органу управління) в частині обмеження повноважень на укладення договорів, суд приходить до висновку, що це рішення повинно було пройти державну реєстрацію у порядку визначеному ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та, у відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України, не може бути використано як доказ у цьому спорі, так як це суперечить ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ч. 3 ст. 92 ЦК України. Крім того, відповідач стверджує, що йому стало відомо про вказане рішення загальних зборів членів Кооперативу від 06.03.2008 року набагато пізніш часу укладення оспорюваних Договорів оренди, а позивач не надав суду доказів, що повноважні особи ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» знали або могли знати про прийняття такого рішення.
Також, суд критично ставиться до наданого позивачем в якості доказу у справі Договору від 28.02.2003 року про порядок володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, членів СВК ім. КУТУЗОВА, оскільки:
До Договору від 28.03.2003 року не додано довіреності всіх співвласників на передачу Русначенко А.Д. повноважень по володінню, користуванню і розпорядженню майновими паями, що викликає сумнів у повноваженнях на підписання цього договору Русначенко А.Д.
Оскільки, Договір від 28.03.2003 року визначає розміри, порядок внесення вступного внеску і паю, порядок володіння, користування та розпорядження майном, розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї, то його повинно було бути належним чином зареєстровано у відповідності до ст. 7 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», тобто у Білгород-Дністровській районній державній адміністрації Одеської області. Так як, за твердженням відповідача, останній тільки при отриманні цього позову дізнався про існування цього договору, то цей Договір також не може бути використано як доказ у спорі, так як це суперечить ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ч. 3 ст. 92 ЦК України.
Згідно до п. 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. N 62, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу (перший спосіб); об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду (другий спосіб); отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд (третій спосіб); відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку (четвертий спосіб).
Відповідно до п. 4 Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 6 квітня 2001 р. N 96 , передача майна у спільну часткову власність співвласникам здійснюється у випадках, коли члени КСП, які виходять з його складу з майновими паями та земельними частками: бажають спільно, відповідно до сукупної вартості належних їм майнових паїв, отримати у спільну часткову власність певний майновий комплекс для його подальшого спільного використання або передачі в оренду; не мають наміру на базі отриманого майна в подальшому створювати нове підприємство і не мають можливості або бажання самостійно використовувати таке майно; не мають можливості поодинці отримати при виході на суму майнових паїв індивідуально визначене майно. Згідно ж до п. 10 вказаних рекомендацій, у випадку коли чисельність співвласників значна (більше як 50 - 100 чол.) з метою забезпечення управління та контролю за використанням майна створюється громадська організація - Спілка (об'єднання) громадян-співвласників; в цьому випадку використовується форма договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності (додаток 2); спілка (об'єднання) громадян-співвласників на своїх загальних зборах для оперативного управління майном обирає виконавчий орган - Комітет громадян-співвласників та голову Комітету, приймає Статут Спілки (об'єднання), де визначають повноваження членів спілки, її керівних органів та взаємовідносини між членами; форма Статуту спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна наведено в додатку 3; на ім'я Голови Комітету (Уповноваженого) кожен із співвласників має подати довіреність на право представляти свої інтереси на право здійснення будь-яких дій щодо майна, яке перебуває у спільній частковій власності. П. 11 цих Рекомендацій передбачено, що спілка (об'єднання) є добровільною громадською організацією, яка створена власниками цілісного майнового комплексу на основі єдності інтересів щодо спільної реалізації своїх майнових прав. Спілка (об'єднання) не є юридичною особою; офіційне визнання спілки (об'єднання) здійснюється шляхом подання повідомлення про її заснування виконавчому комітету сільської ради, а у випадку коли діяльність спілки (об'єднання) поширюється на територію декількох адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється виконавчим комітетом районної ради.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ніякої спілки (об'єднання) громадяни не створювали та не легалізували останню у виконавчому комітеті районної ради (хоча таких співвласників було більш, ніж 1000 осіб), а передали свій паї до статутного фонду СВК ім. КУТУЗОВА.
Копії додатків, які за твердженням позивача, є невід'ємною складовою частиною Договору від 28.03.2003 року, а саме : «Здания и сооружения, что остаются за СПК имени Кутузова по состоянию на 1.02.2003 год», «Список основных средств, что закрепляются за СПК имени Кутузова», «Перечень имущества, передаваемого в общую частную собственность» не можуть бути прийняті судом в якості доказу, оскільки ці додатки ніким не підписані та не зазначено дату їх виготовлення. Також викликає сумнів у їх достовірності, оскільки сам Договір від 28.03.2003 року виготовлено на друкарській машинці, а додатки до нього за допомогою комп'ютерної техніки.
Статтею 16 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу; виконавчий орган кооперативу здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу; виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.
Згідно до ст. 19 Закону України «Про кооперацію», Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом; володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
Стаття 23 Закону України «Про кооперацію» визначає, що кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.
Відповідно до п. 1.1 Статуту Кооперативу, цей статут укладено та затверджено на установчих зборах відповідно до положень Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», який є спеціальним законом для сільськогосподарських кооперативів та визначає правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності останніх.
Стаття 14 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» визначає повноваження загальних зборів членів сільськогосподарського кооперативу, серед яких відсутні будь-які повноваження щодо володіння, користування та розпорядження майном кооперативу;
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», голова кооперативу очолює правління; функції голови та порядок його відкликання визначаються статутом кооперативу.
Статтею 20 зазначеного Закону передбачено, що кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Ч. 5 п. 2.1. Статуту Кооперативу передбачено, що в якості юридичної особи Кооператив має майно, відокремлене від майна членів Кооперативу і будь-якої третьої особи, та має право від свого імені набувати майнових та немайнових прав і нести обов'язки, а п.п. 2.5., 2.7., 2.15. -що Кооператив має право укладати від свого імені у відповідності до чинного законодавства України будь-які не заборонені законом угоди; уповноважений в межах, прямо не заборонених чинним законодавством України, придбавати, відчужувати, здавати або брати в оренду рухоме майно; має право продавати, поліпшувати, управляти, розвивати, обмінювати, надавати в оренду, заставляти або розпоряджатись всім та будь-якою частиною майна.
Відповідно до п. 3.1. Статуту Кооперативу, предметом його діяльності є виробництво, збереження, переробка та реалізація сільськогосподарської та другої продукції. Кооператив може здійснювати і іншу не заборонену діючим законодавством діяльність по виробництву товарів, наданню послуг.
П. 3.2. Статуту визначено, що головною метою діяльності Кооперативу є: отримання прибутку, задоволення матеріальних та культурно-побутових потреб членів Кооперативу, задоволення потреб громадян Кооперативу, задоволення потреб громадян України в продуктах харчування, в промисловості -в сільськогосподарській сировині, на основі раціонального використання переданої йому землі, інших природних ресурсів, виробничо-економічного потенціалу, підвищення продуктивності праці, колективного регулювання внутрішньогосподарських взаємовідносин, організації відпочинку громадян в підвідомчих оздоровчих закладах відпочинку.
Згідно до п. 16.5. Статуту Кооперативу, його голова має наступні повноваження, зокрема, без доручення діє від імені Кооперативу, представляє Кооператив в усіх установах, підприємствах та організаціях; укладає угоди і вчиняє інші дії, що мають юридичне значення, видає доручення; приймає рішення щодо розпорядження майном Кооперативу, включаючи фінансові засоби.
Аналізуючи вищевказані положення законодавства та статуту позивача, суд приходить до висновку, що ні діючим законодавством, ні статутом Кооперативу не передбачено, що загальні збори членів Кооперативу повинні затверджувати або надавати згоду на укладення будь-яких договорів.
Відповідна позиція закріплена і у п. 9.4. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», а саме: «Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним».
Суд робить висновок, що СВК ім. КУТУЗОВА має право здавати в оренду, продавати або іншим способом відчужувати своє майно, а при укладенні оспорюваних Договорів оренди, Голова Кооперативу діяв у повній відповідності зі Статутом СВК ім. КУТУЗОВА та в межах наданих повноважень та компетенції без будь-яких погоджень зі сторони загальних зборів членів Кооперативу.
Отже, є безпідставними твердження позивача про те, що загальні збори членів Кооперативу повинні були надати попередню згоду на укладення оскаржуваного договору оренди та що він суперечить положенням ст. 15 ЗУ «Про кооперацію».
Згідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
П. 5 Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року передбачено, що орендоване майно вважається переданим в оренду з моменту фактичного його використання Орендарем, а у п. 8 - зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Таким чином, сторони передбачили у договорі, що часом передачі майна в оренду -є момент фактичного його використання Орендарем, а моментом з якого починається обчислення строку договору найму - з моменту його підписання Сторонами.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень ч. 1 ст. 795 ЦК України при укладенні сторонами оспорюваних Договорів.
Відповідно до ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю; якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником; частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості. Вказане положення закону не передбачає, як стверджує позивач, оформлення згоди або дозволу орендодавця окремим, від договору оренди, документом.
Отже, п. 6.2.1 Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року повністю відповідає вимогам ст. 778 ЦК України.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Ч. 2 ст. 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 289 ГК України, Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди; Орендар має право у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди.
Ч. 2 ст. 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У Договорах оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року (п. 6.2.3.), сторони передбачили перехід права власності на спірне майно за певних умов -за наявності волевиявлення позивача, яке має вираз у намірі продажу орендованого майна, та при проведенні незалежної експертизи вартості майна об'єкта, що орендується, що не суперечить вимогам діючого законодавства. Таким чином, безпідставні твердження позивача, щодо неможливості встановлення стану орендованого майна у майбутньому.
Суд також звертає увагу на виконання відповідачем п. 4 Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року. Так, ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» (Орендар) сплатило СВК ім. КУТУЗОВА орендну плату за рік наперед в сумі 25000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 21.03.2008 року. Вказані грошові кошти не були повернуті відповідачу, що свідчить про схвалення вказаних правочинів позивачем.
Таким чином, позовні вимоги СВК ім. КУТУЗОВА про визнання Договорів оренди від 01.03.2008 року та від 21.03.2008 року безпідставні та необґрунтовані, оскільки вказані договори укладені без порушень вимог чинного законодавства та позивачем не доведено порушення його прав та інтересів, при укладенні вказаних договорів.
За цих же підстав, не підлягає задоволенню вимога позивача про виселення ТОВ «ОЛЬВІЯ І К» з цілісного майнового комплексу виноробного цеху, розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Кутузова, 51.
Отже, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Сільськогосподарському виробничому кооперативу імені КУТУЗОВА у задоволенні позову у повному обсязі.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Рішення підписано 28.01.2009р.
Суддя Торчинська Л.О.