Кіровоградської області
"16" лютого 2009 р.
Справа № 9/238
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №9/238
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецсервіс", Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Кірова, 52
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтатехсервіс", Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Леніна, 93/2
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Жовтнева, 76
ТБ "Кіровоградська універсальна товарна біржа", м. Кіровоград, вул. Радянська, 4
Ємець Олександра Олександровича, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тухачевського, 22, кв. 5
про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 04/06/04 від 04.06.2004 року та визнання права власності
Представники сторін:
від позивача - Белашов К.В., довіреність б/н від 11.11.2008 р., представник;
від відповідача - участі не брав;
від третьої особи 1 (Маловисківської МДПІ) - Щерба О.О., довіреність №27 від 26.08.2008 р., державний податковий інспектор юридичного сектору;
від третьої особи 2 (ТБ "Кіровоградська універсальна товарна біржа") - участі не брав;
від третьої особи 3 (Ємець Олександра Олександровича) - участі не брав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспецсервіс" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 16.09.2008 року, вимоги в якій викладені наступним чином:
- визнати дійсним договір №04/06/04 від 04.06.2004 року купівлі-продажу автозаправочної станції по вул. Енгельса, 43 в м. Новомиргороді, Кіровоградської області, укладений між ТОВ "Агроспецсервіс" та ТОВ "Нафтатехсервіс";
- визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецсервіс" право власності на автозаправочну станцію по вул. Енгельса, 43 в м. Новомиргороді Кіровоградської області, яка складається з: будинок оператора - 1 шт., колонки - 3 шт., пульт 2-х канальний - 2 шт., пульт ПДУ - 2 шт., касовий апарат - 1 шт., електрощит - 1 шт., сільфон - 1 шт., даттер - 1 шт., резервуари під ПММ - 12 шт., надвірний туалет - 1 шт., металева огорожа - 1 шт., під'їзні дороги.
У судовому засіданні 13.11.2008 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить визнати дійсним договір №04/06/04 від 04.06.2004 року купівлі-продажу автозаправочної станції, яка знаходиться в м. Новомиргород, Кіровоградської області, укладений між ТОВ "Агроспецсервіс" та ТОВ "Нафтатехсервіс".
Дана заява прийнята до розгляду господарським судом.
Відповідач вимоги позивача не визнав.
Ухвалою від 28.11.2008 року господарським судом допущено та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Маловисківську міжрайонну державну податкову інспекцію, ТБ "Кіровоградська універсальна товарна біржа" та Ємець Олександра Олександровича.
Маловисківська МДПІ надала суду пояснення, із змісту яких вбачається, що майно, яке є предметом продажу за спірним договором, було реалізовано в порядку визначеному ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" згідно договору купівлі-продажу майна №22 від 14.10.2008 року. Покупцем за даним договором є Ємець Олександр Олександрович.
Від інших третіх осіб письмові пояснення не надійшли.
У судовому засіданні 12.02.2009 року було оголошено перерву до 16 год. 00 хв. 16.02.2009 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
04.06.2004 року між сторонами було укладено договір №04/06/04 купівлі-продажу автозаправочної станції (надалі - Договір).
За умовами цього Договору продавець (відповідач) продав, а покупець (позивач) купив автозаправочну станцію, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Енгельса, 43, склад якої визначено пунктом 1.2. Договору.
Пунктами 2.2., 2.3., 3.1., 4.1. Договору визначено, що право власності на АЗС переходить від продавця до покупця в момент підписання Договору; продавець гарантує покупцю, що АЗС не є об'єктом арешту, застави, оренди і не обтяжена іншими зобов'язаннями; загальна сума Договору з урахуванням ПДВ складає 78134,35 грн.; розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або у іншій формі, не забороненій законодавством України під час дії даного Договору.
Додатковою угодою №1 до Договору №04/06/04 від 04.06.2004 року, яка укладена сторонами 08.07.2004 року (т. 1 а.с. 53), в порядку, визначеному п. 4.3. Договору, сторони змінили порядок оплати з безготівкового на готівковий.
10.06.2004 року сторонами підписано угоду про зміну договору. Відповідно до цієї угоди в п.1.2. Договору адреса об'єкта викладена в редакції: Кіровоградська область, м. Новомиргород.
За актом приймання-передачі АЗС від 08.07.2004 року відповідач передав позивачу об'єкт нерухомості.
А позивач, в свою чергу, провів розрахунки за придбане майно, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів (т. 1 а.с. 48, 49).
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання дійсним укладеного договору з огляду на те, що такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Але, оскільки сторонами умови договору виконані в повному обсязі, а відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору, позивач просить визнати його дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.
Господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в силу наступного.
Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний; якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, для розгляду спору щодо дійсності вищезазначеного договору необхідно встановити, чи виконані умови договору сторонами, встановити факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такого договору. Лише за наявності наведених обставин суд може визнати такий договір дійсним і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Господарський суд враховує, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В обґрунтування ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору позивач посилався на те, що листами від 16.08.2004 року №16/08 та від 13.09.2004 року №13/09 року (т. 1, а.с. 58, 59) він просив відповідача посвідчити нотаріально договір № 04/06/04 від 04.06.2004 року.
Але як вбачається з пояснення керівника відповідача (т. 1, а с. 44-45) дані листи не були прийняті до уваги товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтатехсервіс", оскільки відповідач вважав, що на той момент був відсутній законодавчо врегульований обов'язковий порядок нотаріального посвідчення таких договорів.
Таким чином, господарським судом встановлено, що відповідач не ухилявся від вчинення дій для нотаріального посвідчення договору, а не здійснював їх у зв'язку з тим, що вважав таке посвідчення не є обов'язковим.
Поряд з цим господарський суд враховує, що передбачена Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Мінюста України від 03.03.2004 року № 20/5, процедура вчинення нотаріальних дій при посвідченні правочинів вимагає явки представників сторін за договором та надання відповідних документів для перевірки обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах.
У разі укладення правочинів представником, перевіряються його повноваження (пункти 14, 15, 16, 41, 42 Інструкції).
Позивачем не надано господарському суду належних доказів, які б підтверджували факт звернення останнього до нотаріуса з метою нотаріального посвідчення спірного договору.
З урахуванням наведеного, спірний договір не міг бути посвідчений нотаріально за відсутності другої сторони за договором - позивача у справі.
Крім того, господарський суд вважає, що при вирішенні спору щодо дійсності укладеного сторонами договору, повинні бути враховані положення ст. 203 Цивільного кодексу України, якою передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності
Відповідно до п. 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за №283/8882, з послідуючими змінами, договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
У разі наявності заборони договори про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу).
Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.
У разі оформлення заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною.
Як вбачається із наданих учасниками судового процесу, витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №21629733 (т. 1, а.с. 124) та №22295579 (т. 2, а.с. 31-33), в даних реєстрах міститься архівний запис щодо арешту з 01.02.2003 р. всього майна ТОВ "Нафтатехсервіс" у зв'язку з податковим боргом. З 13.07.2007 р. все нерухоме майно ТОВ "Нафтатехсервіс" знаходиться під арештом згідно постанови державної виконавчої служби АА№918237 від 12.07.2007 р.
Крім того, витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №22295579 містить архівний запис №128120-1572 від 20.06.2001 р. щодо заборони на нерухоме майно, а саме: автозаправочну станцію ВАТ "Нафтатехсервіс", у зв'язку з договором застави.
Зазначені обтяження не були вилучені із вищезгаданих реєстрів до цього часу.
За викладених обставин, враховуючи недоведеність факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, недоведеність факту звернення позивача до нотаріуса з метою нотаріального посвідчення цього договору, а також наявність заборони на відчуження та арешту майна, яке є предметом спірного договору, за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, спірний договір не міг бути посвідчений нотаріально та не може бути визнаний дійсним.
Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 13.11.2008 року, шляхом заборони Новомиргородській дільниці ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - автозаправочну станцію, яка розташована в м. Новомиргороді по вул. Сінельникова, 52, скасувати.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копію рішення направити сторонам, третім особам та Новомиргородській дільниці ОКП "Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації".
Суддя
О.Б. Шевчук
Дата підписання рішення: 20.02.2009 р.