ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1333/13 18.03.13
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до: Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про: відшкодування шкоди в порядку регресу 1.901,09 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: не з'явилися;
відповідача: Супрун Т.В. - представник за довіреністю від 02.01.2013 № 19;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховик, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 19.09.2011 № 28-1801-11-0693, відшкодував шкоду страхувальникові завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 1.901,09 грн. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача.
За таких підстав позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 1.901,09 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2013 порушено провадження у справі № 910/1333/13.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив на позовну заяву, яким заперечив проти вимог позивача у повному обсязі, з тих підстав, що наявні у матеріалах даної справи докази не відповідають тим обставинам, на які посилається позивач у своїй позовній заяві. Також, докази, які встановлюють вартість матеріального збитку не можуть слугувати належним підтвердженням вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.
Від позивача надійшли до суду заяви, відповідно до яких останній просив суд розглядати справу по суті за відсутністю представника. Також позивач підтримав свої позовні вимоги та вважає, що надав суду всі необхідні документи для задоволення позову, а заперечення відповідача є безпідставними.
В судовому засіданні 18.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача щодо суті спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -
Між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) та фізичною особою Дубич Тарасом Володимировичем (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів від 19.09.2011 № 28-1801-11-0693 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом - Volkswagen Polo із номером кузова: XW8ZZZ61ZBG024687, державний номер якого ВK 3399 BB (далі - застрахований ТЗ).
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно довідки Рівненської роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС 14.03.2012 у м. Рівне, по вул. Гагаріна відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ під керуванням страхувальника та транспортного засобу - DAF FT XF 105 із державним № ВК 3918 ВВ, під керуванням Коника Андрія Миколайовича.
Внаслідок зазначеного ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.
Виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. У вказаній статті також зазначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Страхувальник 15.03.2012 звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК-ЕКСПО» виставило рахунок від 15.03.12 № Сч-0011485, згідно з яким вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ становить 3.644,41 грн.
Страховиком 04.04.2012 на підставі зазначеного вище рахунку, складено страховий акт № КА-1615 та розрахунок страхового відшкодування.
На підставі зазначених вище документів, страховик платіжним дорученням від 05.04.2012 № 3568 виплатив страхувальникові суму страхового відшкодування у розмірі 1.901,69 грн.
Виходячи з наведеного вище, позивач, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 Цивільного Кодексу України, є саме тією особою, до якої перейшло право зворотної вимоги страхового відшкодування.
Як вбачається з полісу зі строком дії з 16.11.2011 по 15.11.2012 серії АВ/316357 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF FT XF 105 із державним № ВК 3918 ВВ, на момент ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач), згідно з яким ліміт за шкоду заподіяну майну становить 50.000,00 грн., а франшиза - 500,00 грн.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Так, позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.05.2012 № 11/2144, відповідно до якої просив відповідача відшкодувати шкоду в порядку регресу в сумі 1.901,09 грн.
У відповідності з пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Проте, зазначена заява позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 1.901,09 грн. страхового відшкодування в порядку регресу є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Позивач, з метою підтвердження факту ДТП, внаслідок якої застрахований ТЗ зазнав механічні пошкодження, надав суду постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 04.05.2012 № 1715/8861/12. Проте, виходячи з аналізу зазначеної постанови суду, остання не відповідає вищевикладеним обставинам даної справи, оскільки згідно постанови від 04.05.2012 № 1715/8861/12 ДТП мало місце 21.04.2012, за участю інших транспортних засобів та притягнуто до адміністративної відповідальності іншу фізичну особу.
Таким чином, позивачем не доведено винність фізичної особи Коника Андрія Миколайовича у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме винність у настанні ДТП, яка мала місце 14.03.2012 за участю застрахованого ТЗ під керуванням страхувальника та транспортного засобу - DAF FT XF 105 із державним № ВК 3918 ВВ, під керуванням Коника А.М.
Окрім того, позивач, у своїй позовній заяві, з метою обґрунтування вартості матеріального збитку, посилається на рахунок від 15.03.12 № Сч-0011485.
Однак, суд не погоджується з обґрунтуванням вартості матеріального збитку позивача, з наступних підстав.
Наявний в матеріалах справи рахунок від 15.03.12 № Сч-0011485 не встановлює вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ, так як, зазначений рахунок не є встановленням вартості матеріального збитку, оскільки цей документ є лише розцінками окремо-взятого суб'єкта господарювання на певний вид деталей та робіт.
Стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Отже, тільки звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого пошкодженням транспортному засобу Volkswagen Polo із номером кузова: XW8ZZZ61ZBG024687, державний номер якого ВK 3399 BB є належним підтвердженням вартості відновлювального ремонту застрахованого ТЗ з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.
Проте, відповідного звіту оцінки вартості матеріального збитку завданого пошкодженням застрахованого ТЗ суду надано не було.
Отже, позивачем не доведений розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку регресу.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.03.2013 року.
Суддя С.В. Балац