Провадження:№ 22ц/790/2133/13 Головуючий 1 інст. - Задорожний М.І.
Справа № 2011/8457/12 Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія: трудова
28 березня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів колегії: Бурлака І.В.,
Яцини В.Б.,
при секретарі Шпарага О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Сіверсько - Донецького басейнового управління водних ресурсів на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Сіверсько - Донецького басейнового управління водних ресурсів про усунення порушень мінімальних державних гарантій щодо обчислення середнього заробітку при переведенні вагітної жінки на легшу роботу,
ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах з Сіверсько - Донецьким басейновим управлінням водних ресурсів з 16 березня 2007 року і працює в лабораторії моніторингу вод Харківського регіонального управління водних ресурсів на посаді хіміка 1 категорії.
У травні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який подалі неодноразово уточнювала. Просила визнати неправомірними дії Сіверсько - Донецького басейнового управління водних ресурсів в частині несвоєчасного та неправильного нарахування заробітної плати, та такими, що порушують її трудові та конституційні права та мінімальні державні гарантії та стягнути з відповідача на її користь недоотримані 08 грн. 22 коп. внаслідок неправильно обчисленого середнього заробітку в липні 2012 року
Крім того просила стягнути з Сіверсько - Донецького басейнового управління водних ресурсів у відшкодування спричиненої їй моральної шкоди в сумі 8000 грн. з розрахунку по 1000 грн. за кожний місяць страждань від неправомірних дій відповідача за період з квітня по листопад 2012 року, а також сплачений нею судовий збір в сумі 214,60 грн.
В обґрунтування цих вимог посилалася на те, що недоотримання належних їй коштів призвело до того, що вона під час вагітності не могла мати більш якісне та корисне харчування у вигляді дієтичних сортів м'яса, кисломолочної продукції та фруктів, а необхідність звернення до різних інстанцій для захисту своїх законних прав відобразилися у неможливості зберегти душевну рівновагу та спокій під час вагітності.
Представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_5 визнав тільки в частині недоплати 08 грн. 22 коп., в іншій частині позову просив відмовити за безпідставністю.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: на її користь з Сіверсько - Донецького басейнового управління водних ресурсів стягнуто недоотримані позивачкою кошти в сумі 08,22 грн. від неправильно обчисленого середнього заробітку в липні 2012 року; у відшкодування моральної шкоди - 5144грн. 73 коп. та понесені судові витрати в сумі 214,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Сіверсько - Донецьке басейнове управління водних ресурсів просить скасувати вказане рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_5 моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні моральної шкоди, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність позовних вимог щодо погіршення стану здоров'я позивача під час вагітності та після неї, погіршення здоров'я дитини.
Зазначає, що на спростування доводів позову в цій частині є той факт, що ОСОБА_5 через два місяці після народження дитини написала заяву про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і була допущена до роботи.
Вважає, що судом при стягненні з відповідача моральної шкоди не були враховані вимоги ст. 237-1 КЗпП України.
В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2013 року не оскаржено.
В запереченнях на скаргу ОСОБА_5 просить відхилити скаргу за необґрунтованістю її доводів.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині - зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюються відповідачем 09.04.2012 року ОСОБА_5 наказом Сіверсько - Донецького басейнового управління водних ресурсів № 59-ос від 09.04.2012 року була переведена на легшу роботу до початку відпустки по вагітності та пологах зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Однак фактично отримувала заробітну плату в розмірі, нижчому ніж середній заробіток за попередньою роботою.
Перераховані кошти за додаткову учбову та щорічну основну відпустки, середній заробіток з квітня по липень 2012 року ОСОБА_5 отримала після звернень до відповідних компетентних органів та суду від відповідача несвоєчасно - у вересні та жовтні 2012 року.
Порушення строків виплати належних працівнику виплат потягло за собою моральні страждання у вигляді необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, порушило спокій вагітної жінки.
За таких обставин районний суд обґрунтовано визначив, що вказаними діями відповідача ОСОБА_5 заподіяно моральну шкоду та на підставі ст.ст. 43,46 Конституції України вважав за необхідне задовольнити позов в цій частині.
Між тим судом першої інстанції помилково застосовано до виниклих правовідносин вимоги ст.ст. 1167 ЦК України, оскільки вказана норма встановлює інші підстави для виникнення обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди, а спірні правовідносини між власником та працівником регулюються спеціальною нормою права - ст. 237-1 КЗпП України.
Судова колегія, враховуючи обставини спричинення ОСОБА_5 моральної шкоди у зв'язку з порушенням її трудових прав - недоплатою належних їй сум, тривалість такого порушення, дії відповідача по усуненню вищевказаних порушень прав працівника, та наслідки такого порушення і їх доведеність, вважає достатнім розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 гривень, у зв'язку з чим рішення районного суду підлягає зміні.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції на порушення вимог ст. 88 ЦПК України безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати, які помилково сплачені ОСОБА_5 при зверненні до суду з таким позовом в сумі 214,60 грн., оскільки остання звільнена від сплати таких судових витрат згідно п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зазначене не позбавляє ОСОБА_5 звернутися до районного суду з заявою про повернення надлишково сплачених судових витрат відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та ст.ст. 2- 6 Закону України «Про судовий збір» з відповідача в бюджет держави слід стягнути судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.п.2, 3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2013 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши стягнення з Сіверсько - Донецького басейнового управління водних ресурсів на користь ОСОБА_5 з 5244 (п'ять тисяч двісті сорок чотири) гривні 73 копійки до 1000(одна тисяча) гривень.
Скасувати рішення районного суду в частині стягнення з Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів на користь ОСОБА_5 судового збору в сумі 214(двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Стягнути з Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів в дохід держави судовий збір в сумі 214(двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
В іншій частині рішення районного суду не переглядалося.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: