Провадження: 22-ц/790/2290/13 Головуючий 1 інст. -
Справа № 2010/7605/12 Овсянніков В.С.
Категорія: право власності Доповідач - Бездітко В.М.
28 березня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді-Бездітка В.М.,
суддів колегії-Сащенка І.С., Коровіна С.Г.,
при секретарі-Москаленко Е.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_7
до ОСОБА_6
пропоновлення порушеного права власності та усунення перешкод у його здійсненні, -
У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про поновлення його порушеного права власності шляхом витребування кімнати АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_6 та усунення перешкод у здійсненні його права власності шляхом виселення ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві власності належить гуртожиток літ. А-2 по АДРЕСА_1 цього будинку без будь-яких законних підстав мешкає ОСОБА_6, який зареєстрований за іншою адресою. Також зазначає, що він неодноразово пропонував відповідачу звільнити спірну кімнату, однак відповідач відмовляється добровільно виселятись. Вважає, що дії відповідача порушують його право власності на вказану кімнату.
В судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надав пояснення відповідно до викладених у позові вимог.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що він проживає в гуртожитку літ. А-2 по АДРЕСА_1 27 років. Пояснив, що до 2001 року він мешкав та був зареєстрований в квартирі № 20 цього гуртожитку. В 2001 році він сам перейшов до кімнати № 29, оскільки ця кімната має меншу площу і сплаті підлягає менша сума комунальних платежів. З комунальним службами укладено відповідні договори, за якими він сплачує комунальні платежі.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2013 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Виселено ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати по сплаті судового збору в сумі 107 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, постановлення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог щодо поновлення порушеного права та виселення. Вказав, що оскаржуване рішення необґрунтоване та незаконне, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що під час судового розгляду справи судом першої інстанції не прийнято до уваги, що у квартирі АДРЕСА_2 він зареєстрований з 21 травня 1981 року. З дозволу колишнього власника гуртожитку він вселився у кімнату № 29. Оскільки позивач придбав право власності на весь гуртожиток, то він має обов'язок виконувати ті ж самі зобов'язання перед громадянами, які проживають у спірному гуртожитку відповідно до вимог ст. 770 ЦК України. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_7 про зняття ОСОБА_6 з реєстрації відмовлено. Рішення суду не містить відповідні норми права, що дають неоспорені підстави для виселення з гуртожитку.
Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які приймають участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судовим розглядом та матеріалами справи встановлено наступне.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно договору купівлі-продажу від 09 листопада 2010 року ТОВ «Галлан ЛТД» продав, а ОСОБА_7 придбав гуртожиток літ. А-2 загальною площею 886, 2 м2 за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно Витягу з державного реєстру правочинів та Витягу про державну реєстрацію прав за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на цей гуртожиток (а.с. 4, 5, 6).
В кімнаті № 29 спірного гуртожитку проживає ОСОБА_6 без реєстрації.
26 листопада 2012 року, 02 січня 2013 року та 5 січня 2013 року ОСОБА_6 з комунальними установами укладено договори з надання послуг.
Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу ордер на проживання в кімнаті № 29 ніколи не надавався, спільне рішення адміністрації підприємства та профспілки про виділення йому кімнати не приймалося, у зв'язку з чим не можна вважати, що відповідач вселився в спірне приміщення у визначеному законом порядку, а тому він підлягає виселенню. Той факт, що ОСОБА_6 зареєстрований в квартирі № 20, а в ній зараз проживають інші особи не є підставою для відмови у виселенні його з кімнати № 29, яку він зайняв самовільно. Він не позбавлений можливості вселитись у кімнату, в якій зареєстрований, а у разі наявності перешкод в користуванні жилим приміщенням, не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом.
Такі висновки рішення суду підтверджені дослідженими з додержанням вимог цивільно-процесуального закону доказами, яким дана належна оцінка у сукупності з обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги, що після придбання у власність спірного гуртожитку до ОСОБА_7 перейшли права та обов'язки колишнього власника протирічать вимогам чинного законодавства та матеріалам справи. Згідно договору купівлі-продажу від 09 листопада 2010 року ОСОБА_7 придбав у власність у ТОВ «Галант ЛТД» гуртожиток літ. А-2. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтверджуючих, що відповідачем з ТОВ «Галант ЛТД» укладався договір найму відповідно до вимог ст. 759 ЦК України. З п. 5 договору купівлі-продажу від 09 листопада 2010 року вбачається, що на час відчуження гуртожитку договори найми, оренди не укладено.
Доводи апеляційної скарги, що у кімнату № 29 ОСОБА_6 вселився з дозволу колишнього власника - ТОВ «Галант ЛТД» висновків суду не спростовують, належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. ст.57-59 ЦПК України не підтверджено. Матеріали справи не містять доказів підтверджуючих, що ОСОБА_6 вселився у спірний гуртожиток на відповідній правовій підставі.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не прийнято до уваги постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року висновків суду не спростовує. З зазначеної постанови вбачається, що оспорювана бездіяльність головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з приводу не зняття ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, впливаючи на правовідносини, створювала правові наслідки виключно для ОСОБА_6, а відтак не могла спричинити порушення прав та законних інтересів ОСОБА_7
Доводи апеляційної скарги, що відповідачем укладено відповідні договори з комунальними службами висновків суду не спростовують та не є підставою для визнання права користування спірними житловими приміщеннями з урахуванням того, що відповідач зареєстрований в іншому приміщенні цього ж будинку.
Доводи апеляційної скарги, що рішення суду першої інстанції не містить нормативного обґрунтування щодо виселення відповідача з спірного гуртожитку та не враховано вимоги ст. 19 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» висновків суду не спростовують. Згідно вимог ст. 1 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя -
Судді колегії -