02 квітня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Мельника Ю.М.,
суддів: Демянчук С.В., Ковалевича С.П.
секретар судового засідання Приходько Л.В.
за участю позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду від 25 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини ,
Рішенням Здолбунівського районного суду від 25 лютого 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_2 та Олександра в розмірі по 400 грн. на кожну дитину.
Цим же рішенням ухвалено проводити стягнення з 28 січня 2013 року по 5 вересня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання по 100 грн. щомісячно.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 вказував на його незаконність і зазначав , що судом не було враховано, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання дітей та дружини , оскільки він ніде не працює і не має доходів.
Він погоджується сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 600 грн. щомісячно , а сплачувати аліменти на утримання позивачки у нього немає можливості.
Із зазначених підстав просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати з нього аліменти на утримання обох дітей у розмірі 600 грн., а в задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки - відмовити .
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив скаргу задовольнити в повному обсязі.
Позивачка у судовому засіданні просила скаргу відхилити , а рішення суду - залишити без зміни.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це вірно встановлено судом , що від проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 - син ОСОБА_4.( а.с. 4, 5).
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов"язані утримувати дітей до досягнення ними
Провадження № 22-ц/787/624/2013 Головуючий у 1 інстанції : Мішура В.С.
Доповідач : Мельник Ю.М.
повноліття. Такий обов"язок закон покладає на обох батьків дітей.
ОСОБА_2 не працевлаштований і не має постійного доходу.
У судовому засіданні сторони підтвердили , що відповідач має нерегулярний дохід.
Відповідно до ст. 184 СК України слідує, що в тому разі , коли платник аліментів має нерегулярний , мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі , а також за наявності інших обставин , що мають істотне значення , суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. на кожну дитину , суд першої інстанції вірно врахував , що відповідач є непрацевлаштованим і має нерегулярний дохід , врахував матеріальне становище сторін та дітей, а також ту обставину, що ОСОБА_2 зобов'язаний утримувати своїх дітей.
За таких обставин колегія суддів вважає рішення місцевого суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей законним та обгрунтованим.
У той же час , колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання дружини не грунтуються на законі.
Згідно ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч. 2 та ч.4 ст. 84 СК України дружина , з якою проживає дитина , має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3-х років за умови , що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Суд першої інстанції не дослідив чи має відповідач можливість надавати матеріальну допомогу дружині.
Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав стверджувати , що ОСОБА_2 має можливість надавати своїй дружині таку матеріальну допомогу.
Згідно довідки № 60 від 22.02.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 проживає разом з батьком ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Із довідки № 61 від 22.02.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 на території Дерманської Другої сільської ради не веде особистого селянського господарства і згідно погосподарського обліку за ним не облікується ні земельні ділянки, ні житловий будинок .
Доказів , які б свідчили про наявність у відповідача коштів для надання позивачці матеріальної допомоги , в матеріалах справи немає, а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення із відповідача аліментів на утримання ОСОБА_1
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції в цій частині було ухвалене з порушенням норм матеріального права , а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду в частині стягнення аліментів на утримання дружини підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , п.1 та 4 ч.1 ст. 309 , ст. 316,317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .
Рішення Здолбунівського районного суду від 25 лютого 2013 року в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити .
Стягнути з ОСОБА_2 229 грн. 40 коп. судового збору.
Рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей - залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді :