Справа № 750/1217/13-к провадження № 11-кп/795/22/2013 Головуючий у І інстанції Мурашко І.А.
Категорія - кримінальна Доповідач Воронцова С. В.
02 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіВоронцової С. В.
суддів: Григор'євої В.Ф., Сердюка О.Г.,
при секретарі Дудко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження № 11-кп/795/22/2013, за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2013 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання, призначеного вироком суду від 11 квітня 2012 року,
щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Орловка Новгород - Сіверського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, мешканця АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:
04 травня 2007 року апеляційним судом Чернігівської області за ст.ст. 189 ч.3, 69 КК України на чотири роки позбавлення волі; звільнений умовно - достроково 26 грудня 2009 року на не відбутий строк 1 рік 2 місяці 28 днів;
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора Назаренка О.О.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника - адвоката ОСОБА_3,
Цією ухвалою задоволено подання інспектора відділу кримінально-виконавчої інспекції м. Чернігова та скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_2, та його направлено для відбування покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2012 року, яким він засуджений за ст. ст. 15 ч.3 185 ч. 2 КК України до двох років обмеження волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти про зміну місця проживання та роботи.
Засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу районного суду та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволені подання інспектора кримінально-виконавчої інспекції м. Чернігова.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала місцевого суду є необґрунтованою оскільки судом не були враховані всі обставини , які мають значення для правильного вирішення справи, які засуджений був позбавлений можливості повідомити в суді першої інстанції з огляду на його правову неграмотність, а саме даних про звернення до лікувального закладу його співмешканки, з якою він проживає однією сім'єю, її тяжким станом здоров'я, та наявністю у нього проблем зі здоров'ям, обумовленими отриманою напередодні травмою. Звертає увагу на те що вказані обставини не дають підстави вважати що він не з'явився на реєстрацію без поважних причин, вказує що він не допускав систематичного порушення обов'язкової явки на реєстрацію в КВІ. Окрім того зазначає що після проведеної з ним інспектором КВІ профілактичної роботи він не допускав порушень умов відбування покарання з випробуванням, нових злочинів не скоїв, за місцем проживання характеризується позитивно. Окрім того, зазначає що притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не мало шкідливих наслідків. Стверджує що в суді першої інстанції не було здобуто доказів про його небажання стати на шлях виправлення без ізоляції від суспільства та необхідності реального відбування призначеного судом покарання, а зібрані в матеріалах особової справи довідки та інші документи носять формальний характер.
Прокурор що приймав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції , подав на вказану апеляційну скаргу заперечення, в яких погоджуючись з рішенням суду , вказав на необґрунтованість доводів апелянта з приводу поважності причин неявки ним на реєстрацію в органи КВІ, оскільки факт звернення ОСОБА_4 21.05.2012 року за консультацією до лікаря , не перешкоджав засудженому виконати покладені на нього обов'язки щодо реєстрації в КВІ, окрім того не дає підстави вважати поважною причиною неявку засудженого 18.06.2012 року на реєстрацію, та обставина що він переплутав дні реєстрації, а наявність у ОСОБА_4 епілептичного нападу, не доводить того що засуджений був позбавлений можливості з'явитись на реєстрацію в органи КВІ 12.11.2012 року. Не заслуговують на увагу, на думку прокурора, твердження засудженого щодо необґрунтованості висновків суду, стосовно того що наявність у нього кількох стягнень за вчинення правопорушень за порушення правил дорожнього руху свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, оскільки останній був зобов'язаний протягом іспитового строку не вчиняти будь - яких правопорушень. Окрім того прокурор стверджує про те що в суді першої інстанції засуджений жодним чином не заперечував викладені в поданні факти, а його доводи щодо юридичної неграмотності не можуть бути обґрунтованими, оскільки факт незнання закону відповідно до ст. 68 Конституції України не звільняє його від несення юридичної відповідальності. Окрім того прокурор зазначив про допущене засудженим порушення і інших умов відбування покарання з випробуванням, оскільки повідомивши органи КВІ адресу свого проживання: АДРЕСА_2 , в своїй апеляційній скарзі останній вказав що фактично проживав за адресою : АДРЕСА_3, при цьому жодного разу про зміну місця проживання органи кримінально - виконавчої інспекції не повідомив , чим порушив покладений на нього судом обов'язок повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання.
06 лютого 2013 року інспектором кримінально-виконавчої інспекції м. Чернігова до місцевого суду було внесено подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо засудженого ОСОБА_2 та направлення його для відбування призначеного судом покарання. Подання мотивоване тим, що ОСОБА_2 не зважаючи на проведену інспектором кримінально - виконавчої інспекції м. Чернігова роз'яснювальну та профілактичну роботу , та будучи попередженим про наслідки невиконання обов'язків покладених на нього судом, 21.05.2012 та 18.06.2012 року не з'явився в установлений день на реєстрацію до ЧМВ КВІ без поважних причин. При цьому 06.05.2012 року засуджений був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. ст. 126 , 130 КУпАП, та 30.06.2012 року за ст. 178 КУпАП, в зв'язку з чим з ними була проведена профілактична бесіда про недопущення порушення порядку та умов відбування покарання з випробуванням та винесено попередження. Однак 12.11.2012 року ОСОБА_2 повторно не з'явився до КВІ на реєстрацію без поважних причин, та повторно був притягнутий до адміністративної відповідальності : 03.10.2012 року за ст. 130 КУпАП; 09.11.2012 за ст. ст. 126 , 130 КУпАП; та 27.11.2012 року за ст. 187 КУпАП з накладенням адміністративних стягнень.
Задовольняючи подання кримінально - виконавчої інспекції, суд першої інстанції, перевіривши викладені в поданні факти, зазначив, що засуджений систематично, без поважних причин не виконує покладених на нього вироком суду обов'язків, а саме тричі не з'являвся на реєстрацію, порушує громадський порядок, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративних стягнень, на вжиті профілактичні заходи не реагує, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд скасувати ухвалу, дати можливість виправитись без ізоляції від суспільства, доводи його захисника, який вважаючи ухвалу суду першої інстанції прийняту без урахування всіх обставин справи, просив її скасувати як не обґрунтовану та ухвалити рішення яким відмовити в задоволенні подання інспектора КВІ, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали кримінального провадження в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо ОСОБА_2 і направлення його для відбуття покарання згідно вироку суду, ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до вимог ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно з вимогами ст. 408-2 КПК України, скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком суду здійснюється судом за поданням органу виконання покарання за наявності підстав, передбачених ч.2 ст. 78 КК України.
Зазначені вимоги закону місцевим судом були дотримані в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_2 15.05.2012 року був поставлений на облік в кримінально-виконавчу інспекцію м. Чернігова та ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання. Згідно постанови про встановлення днів явки на реєстрацію, з якою засуджений був ознайомлений письмово, було встановлено дні явки для реєстрації 1-й та 3-й понеділок кожного місяця. Однак двічі : 21.05.2012 та 18.06.2012 року останній не з'явився в установлений день на реєстрацію до ЧМВ КВІ без поважних причин, за що йому було винесено попередження про те що у разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов'язків , його справа буде направлена до суду для вирішення питання про скасування іспитового строку і направлення його для відбування призначеного судом покарання. При цьому засуджений 06.05.2012 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. ст. 126 , 130 КУпАП та 30.06.2012 року за ст. 178 КУпАП, в зв'язку з чим з ними була проведена профілактична бесіда про недопущення порушення порядку та умов відбування покарання з випробуванням та винесено попередження , повторно роз'яснено наслідки такої поведінки, та для більш посиленого контролю за поведінкою засудженого його було зобов'язано з'являтись для реєстрації до КВІ щопонеділка кожного місця. Однак 12.11.2012 року ОСОБА_2 повторно не з'явився до КВІ на реєстрацію без поважних причин, в зв'язку з чим йому також було винесено офіційне попередження та знову роз'яснено, що у разі невиконання обов'язків, покладених на нього судом, матеріали будуть направлені до суду для вирішення питання про скасування іспитового строку і направлення для відбування призначеного покарання. Проте останній знову був притягнутий до адміністративної відповідальності : 03.10.2012 року за ст. 130 КУпАП, 09.11.2012 за ст. ст. 126 , 130 КУпАП та 27.11.2012 року за ст. 187 КУпАП з накладенням адміністративних стягнень.
Згідно ст. 164 ч. 3 КВК України, звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції.
Окрім того згідно п.1.4. Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України 19.12.2003 N 270/1560, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 січня 2004 р. за N 16/8615, слідує що контроль за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, та проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи здійснюються з метою забезпечення виконання покладених на них судом обов'язків, належної поведінки в громадських місцях та за місцем проживання.
Відповідно до п.1.5. - контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, включає в себе: персональний облік засуджених осіб протягом іспитового строку; проведення спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями індивідуально-профілактичної роботи із засудженими особами; додержання засудженими особами громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; привід засуджених осіб, які не з'явились за викликом до інспекції; проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме; проведення інших заходів, передбачених законодавством.
Вивченням особової справи №152\2012, встановлено що засуджений ОСОБА_2 дав розписку в тому що він зобов'язується виконувати покладені на нього обов'язки: повідомляти про зміну місця проживання та роботи, з'являтись періодично у КВІ для реєстрації. При цьому заповнюючи анкету, останній повідомив що він постійно мешкає з батьками за адресою : АДРЕСА_2. Окрім того при наданні інспектору КВІ пояснень також зазначав вказану адресу , наполягаючи на спільному проживанні з батьками , та жодного разу про спільне проживання з ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 не повідомляв.
Вказана обставина ставить під сумнів обґрунтованість доводів засудженого викладених ним в апеляційній скарзі , та дає колегії суддів підстави вважати про допущення засудженим порушення і інших обов'язків покладених на нього вироком суду.
Окрім того не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги засудженого стосовно причин неявки на реєстрацію до КВІ м. Чернігова , оскільки згідно наданих інспектору КВІ пояснень з приводу своєї неявки на реєстрацію ОСОБА_2 зазначав зовсім інші причини, та стверджував про те що в зазначені дні перебував на заробітках, а стосовно 12.11.2012 року останній повідомив що не з'явився до КВІ на реєстрацію без поважних причин.(матеріали особової справи №152\2012 а.с. 19, 22,38 )
Згідно до п. п.2.2. , 2.3. вказаної Інструкції до функцій працівників інспекції відноситься : проведення спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями індивідуально-профілактичної роботи із засудженими особами та контроль за додержанням засудженими особами громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом, та один раз на квартал перевірка за обліками органів внутрішніх справ, чи не притягувались вони до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку.
Дослідженими колегією суддів матеріалів особової справи, встановлено що кримінально - виконавчою інспекцією м. Чернігова з метою забезпечення виконання засудженим ОСОБА_2 покладених судом обов'язків вживались всі необхідні заходи та здійснювалась індивідуально-профілактична робота для забезпечення належної поведінки засудженого в громадських місцях та за місцем проживання.
Окрім того, під час встановленого судом іспитового строку призначеного засудженому покарання з випробуванням, органами внутрішніх справ, з огляду на допущені засудженим порушення громадського порядку, що потягли за собою притягнення останнього до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення та наявності непогашених попередніх судимостей, було ініційовано питання про встановлення засудженому ОСОБА_2 адміністративного нагляду, про що судом 26.09.2012 року було прийнято рішення про встановлення йому строком на 1 рік обмежень передбачених Законом України „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 01.12.1994 року, за порушення яких останнього постановою суду від 25 грудня 2012 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 187 ч.1 КК України з накладенням адміністративного стягнення в виді штрафу. Що ставить під сумнів доводи апеляційної скарги засудженого з приводу його належної поведінки.
Згідно п.4.6. вказаної Інструкції - у день отримання копії вироку працівником кримінально - виконавчої інспекції стосовно засудженої особи заводиться особова справа, в якій надалі зосереджуються всі матеріали, на підставі яких особу взято на облік, та матеріали, що свідчать про здійснення контролю за поведінкою засудженої особи, виконання нею покладених судом обов'язків, допущення порушень, перелік застосованих до неї заходів впливу, характеристики з місця роботи, навчання або проживання що надаються до інспекції один раз на півріччя та інші матеріали.
Відповідно до п.п.4.12. 4.13. Інструкції - з метою встановлення випадків порушення засудженою особою громадського порядку працівник інспекції контролює поведінку засуджених осіб і один раз на три місяці направляє до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені особи до адміністративної відповідальності, один раз на шість місяців направляє вимоги до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті з метою встановлення випадків учинення засудженими особами нових злочинів. Отримані відповіді зберігаються в особових справах засуджених осіб.
На виконання вказаних вимог кримінально виконавчою інспекцією м. Чернігова зібрані дані щодо притягнення засудженого до адміністративної відповідальності , витребуванні характеристики , дані щодо з'ясування питань невиконання обов'язків покладених на ОСОБА_2 вироком суду та дані щодо вжиття заходів відносно засудженого з огляду на порушення ним порядку відбування покарання з випробуванням.
Що дає підстави колегії суддів вважати що проведена з засудженим індивідуально-профілактична робота не носила формальний характер як про це стверджує в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2
При цьому відповідно до 5.4. Інструкції - невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом.
Зібрані матеріали свідчать про систематичне порушення засудженим умов відбування покарання з випробуванням, а вжиті кримінально - виконавчою інспекцією спільно з органами внутрішніх справ заходи профілактичного характеру не дали належних результатів.
Окрім того судова колегія вважає що кримінально - виконавчою інспекцією м.Чернігова дотримано вимог п.п. 5,4, 5.5. Інструкції , згідно яких подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повинно бути надіслано до суду після встановлення викладених фактів разом з особовою справою на засудженого та іншими матеріалами, що свідчать про невиконання засудженою особою покладених на неї судом обов'язків, притягнення до адміністративної відповідальності, ухилення від контролю за її поведінкою. У поданні вказано, коли і які порушення допустив засуджений ОСОБА_2, які заходи впливу до нього застосовувалися, та їх наслідки.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтованно вказав що засуджений ОСОБА_2 порушує умови та порядок відбування покарання з випробуванням, не виконує покладені на нього судом обов'язки, не з'являвся без поважних причин в органи КВІ для реєстрації , неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності з накладенням на нього адміністративних стягнень, на заходи профілактичного характеру не реагує, що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення, та прийшов до правильного висновку про необхідність скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням у відношенні засудженого та направлення його для відбування покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2012 року.
З огляду на викладене , судова колегія приходить до висновку що ухвала суду першої інстанції щодо засудженого ОСОБА_2 відповідає вимогам ч. 2 ст. 78 КК України.
Істотних порушень норм кримінального та кримінально-процесуального закону при розгляді вказаного кримінального провадження в суді, які були б підставою для скасування ухваленого щодо засудженого судового рішення не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 376,418-419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СЕРДЮК О.Г. ВОРОНЦОВА С.В. ГРИГОР'ЄВА В.Ф.