Справа № 2506/10103/2012 Провадження № 22-ц/795/592/2013 Головуючий у I інстанції - Супрун О. П. Доповідач - Скрипка А. А.
Категорія -цивільна
01 квітня 2013 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М.
при секретарі:Рудик І.І.
за участю:ОСОБА_5, представника позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2013 року у справі за позовом кредитної спілки „Моя родина" до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2013 року позовні вимоги кредитної спілки „Моя родина" до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь кредитної спілки „Моя родина" 52 362 грн. 89 коп. заборгованості за кредитним договором № 8 К від 24.02.2012 року та по 261 грн. 82 коп. судових витрат з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 просять оскаржуване рішення суду 14 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог кредитної спілки „Моя родина" в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду постановлено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянти вказують, що ОСОБА_5 звертала увагу суду першої інстанції на ту обставину, що заборгованість по кредитному договору виникла по незалежним від неї обставинам, а саме у зв'язку із затримкою виплати їй заробітної плати, про що ОСОБА_5 повідомляла позивача, але він не врегулював це питання. Апелянти також зазначають, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 відмовилась в односторонньому порядку виконувати умови кредитного договору, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_5 вносила кошти добросовісно, в тій сумі, яку могла сплатити, враховуючи її складні життєві обставини та скрутне матеріальне становище. Крім того, на думку апелянтів, позивач в порушення умов кредитного договору, спочатку зараховував прострочені проценти, а потім поточні, що є зміною в односторонньому порядку умов договору. Доводом апеляційної скарги є також те, що п. 3.10 кредитного договору встановлено, що протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 106 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, і на думку апелянтів, такий відсоток є завищеним.
В запереченнях на апеляційну скаргу кредитна спілка „Моя родина" просить апеляційну скаргу відхилити і залишити рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2013 року без змін. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, в той час, як доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними доказами, як це регламентовано статтею 60 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_8, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 93), в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності ( а. с. 95). Відповідно до приписів ч. 2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що 24.02.2012 року між кредитною спілкою „Моя родина" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 8К, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 40 000 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком 18 фактичних місяців від дня отримання кредиту (п. 2.1. договору) (а. с. 5).
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, плата за користування кредитом (проценти) становить 53 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту.
Згідно з п. 3.10 кредитного договору, за будь-яких умов, у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з четвертого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 106% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Вказаний кредитний договір підписано сторонами ( а. с. 5 зворот), відповідно до п.9.2 кредитного договору, - цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов'язків за цим договором.
Згідно видаткового касового ордера від 24.02.2012 року ОСОБА_5 отримала 40 000 грн. 24.02.2012 року (а. с. 7).
В цей же день, 24. 02. 2013 року, в забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір поруки № 8 П з ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_8 зобов'язувався відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_5 зобов'язань, які виникли із кредитного договору, в повному обсязі (основний борг та проценти ) (а. с. 8).
По справі встановлено, що відповідачі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконують, у зв'язку з чим позивачем на адреси відповідачів направлялись відповідні рекомендовані листи - попередження з вимогою про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору та договору поруки (а. с. 17, 18). У вказаних листах також позивачем було зазначено про наслідки ухилення від сплати заборгованості.
Станом на 07.11.2012 року розмір заборгованості відповідачів становить: за тілом кредиту - 39936 грн. 39 коп., відсотки - 12426 грн. 50 коп., а всього 52 362 грн. 89 коп., згідно розрахунку, представленому суду позивачем (а. с. 15- 16). Жодними належними та допустимими доказами, як цього вимагають приписи статті 60 ЦПК України, вказаний розрахунок заборгованості відповідачами не спростовано.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що, в порушення вимог укладеного між сторонами кредитного договору ОСОБА_5 належним чином не проводить виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим заборгувала позивачу 52 362 грн. 89 коп. за кредитним договором № 8К від 24.02.2012 року. Крім того, разом з ОСОБА_5, на підставі приписів статті 554 Цивільного кодексу України, має нести солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору ОСОБА_8, оскільки між ним та позивачем було укладено договір поруки.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок суду узгоджується з приписами норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції та неповного з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Зокрема, відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1048, 1050 Цивільного кодексу України регламентовано проценти за договором позики та наслідки порушення договору позичальником.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1, ч. 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
При вирішенні спору по суті судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, обґрунтовано встановлено, що позичальник належним чином взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконав, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої підтверджується відповідним розрахунком, який представлено позивачем (а. с.15-16). Суд першої інстанції перевірив та погодився з правильністю вказаного розрахунку заборгованості. Правильність вказаного розрахунку відповідачами належними та допустимими доказами, як цього вимагають приписи статті 60 ЦПК України, не спростована. За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 мають відповідати перед кредитною спілкою „Моя родина" за порушення умов кредитного договору, як солідарні боржники.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що заборгованість по кредитному договору виникла з незалежних від ОСОБА_5 обставин, а саме у зв'язку із затримкою заробітної плати та скрутним матеріальним становищем, про що повідомлялось керівництву позивача, яке відмовилось врегулювати це питання на взаємовигідних умовах, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки вказані обставини не є підставами для неналежного виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, у зв'язку із зверненням ОСОБА_5 із заявою про внесення змін до графіку розрахунків від 27.06.2012 року у зв'язку із сімейними обставинами (а. с. 9), 03 липня 2012 року сторонами було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № 8К від 24.02.2012 року про внесення змін у графік розрахунків, що є невід'ємною частиною основного договору (а. с. 13 - 14), що свідчить про дії кредитної спілки „Моя родина" стосовно врегулювати питання виконання зобов'язання ОСОБА_5
Твердження апеляційної скарги відносно того, що позивач, в порушення умов кредитного договору, спочатку зараховував прострочені проценти, а потім поточні, що на думку апелянтів, є зміною в односторонньому порядку умов договору, спростовується наступним.
Пунктом 3.11. укладеного між сторонами кредитного договору ( а. с. 5) встановлено, що з дати виконання позичальником своїх поточних зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату процентів за ставкою, визначеною п. 3.10. договору, такий кредит вважатиметься кредитом з нормальним режимом сплати і плата за користування ним справлятиметься за процентною ставкою встановленою в п. 3.1. договору.
Наведений пункт кредитного договору свідчить про те, що зарахування позивачем спочатку прострочених процентів, відповідно до п. 3.10. договору, а потім поточних відповідно до п. 3.8. договору, здійснювалось правомірно та не є зміною в односторонньому порядку умов договору. Відповідно до п. 3.8. укладеного між сторонами кредитного договору, погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово проценти, а в наступну чергу - сума кредиту.
Правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8К від 24.02.2012 року відповідачами як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами, як цього вимагають приписи статті 60 ЦПК України, не спростована.
Доводи апелянтів відносно того, що п. 3.10 кредитного договору встановлено завищений розмір відсоткової ставки у розмірі 106 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування ним, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, підписуючи кредитний договір та укладаючи договір поруки, і в подальшому не оспорюючи у встановленому законом порядку вказаних положень укладених договорів, позичальник та поручитель погодились із вказаним розміром процентів, розмір яких був встановлений відповідно до приписів статей 1048, 1054, 10561 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно з'ясованих обставин по справі, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: