Справа № 751/905/13-ц Провадження № 22-ц/795/812/2013 Головуючий у I інстанції - Гордійко Ю. Г. Доповідач - Скрипка А. А.
Категорія -цивільна
01 квітня 2013 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М.
при секретарі:Рудик І.І.
за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
ОСОБА_5 29.01. 2013 року звернулась з вказаним позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання та просила суд стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму, щомісячно починаючи з дати подання позову та до закінчення дочкою навчання. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 11.06. 1993 року сторони перебували в шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами розірвано, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 19.03.2010року. Позивач вказує, що відповідач матеріальної допомоги на дочку не надає, стосунків із дочкою не підтримує. На даний час дочка сторін є повнолітньою, продовжує навчатись на 3 курсі Чернігівського національного педагогічного університету ім. Шевченка, форма навчання денна. Позивач зазначає, що з 2008 року дочка хворіє, перебуває на диспансерному обліку, є такою, що потребує матеріальної допомоги.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2013 року в задоволені вимог позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що висновок суду про те, що ОСОБА_5 є неналежним позивачем по справі і з позовом має звертатись сама дочка ОСОБА_7, не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить ч. 3 статті 199 Сімейного кодексу України, статті 33 Конституції України, Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", статті 29 Цивільного кодексу України, оскільки на даний час дочка проживає разом з нею, що підтверджується відповідними довідками, які містяться в матеріалах справи, але були залишені без уваги судом першої інстанції. Апелянт вказує, що на даний час вона не має можливості належним чином забезпечити навчання доньки, не може її матеріально підтримувати на належному рівні, в той час як відповідач має можливість та зобов'язаний утримувати свою повнолітню дитину на час її навчання.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга на підставі ч.1, п. 4 статті 309 ЦПК України підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким: позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Забір'я, Київо - Святошинського району Київської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання повнолітньої дитини, починаючи з 29 січня 2013 року і до 30.06.2014року.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і підтверджується її матеріалами, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками повнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 193 від 19. 03. 2010року (а. с 5).
ОСОБА_7 є студенткою 3 курсу денної форми навчання, держзамовлення, Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка, період навчання з 01. 09. 2010року по 30. 06. 2014 року (а.с.8).
Згідно даних довідки вуличного комітету № 3 від 23. 01. 2013року ( а. с. 6), ОСОБА_5 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1; разом з нею проживає без реєстрації дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Довідка вуличного комітету № 3 від 11. 02.2013 року ( а. с. 22 ) зазначає, що ОСОБА_7 проживає за вказаною адресою разом з матір'ю, факт проживання засвідчують сусіди та вуличком № 3.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позову. Зокрема, судом вказано, що ОСОБА_5 є неналежним позивачем по справі, позов має право подати дочка ОСОБА_7, оскільки довідки вуличного комітету про проживання дочки без реєстрації разом з матір'ю не є допустимим доказом, який підтверджує, що дочка проживає разом з позивачем, згідно Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується з приписами норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, з наступних підстав.
Частиною 3 статті 199 Сімейного кодексу України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Таким чином, приписи частини 3 статті 199 Сімейного кодексу України закріплюють за тим з батьків, з ким проживає повнолітня дочка або син право звертатись до суду з позовом про стягнення аліментів на їх утримання. Необхідною умовою для зазначеного звернення до суду є факт проживання повнолітніх дочки або сина разом з одним із батьків, який їх утримує на час навчання.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.21 зворот). В свою чергу, ОСОБА_5 проживає і зареєстрована в АДРЕСА_1. Відповідно до вищезазначених довідок вуличного комітету від 23.01.2013 року, 11.02.2013 року разом з нею без реєстрації проживає дочка ОСОБА_7.(а.с.6,11). Факт проживання дочки ОСОБА_7 разом з її матір'ю - позивачем ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 в судовому засідання апеляційного суду визнавався та не заперечувався відповідачем.
Крім того, відповідно до статті 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Статтею 2 вказаного закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ч.1, ч.2 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
ОСОБА_7 відповідно до статті 13 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не має обмежень вільного вибору місця проживання та має законне право, яке закріплено статтею 33 Конституції України, проживати разом із матір'ю.
Позивачем на підтвердження тієї обставини, що дочка проживає разом з нею, представлено суду наступні докази: довідки під № 3 від 23 січня 2013 року та № 3 від 11 лютого 2013 року видані вуличним комітетом Новозаводської районної у м. Чернігові ради (а. с. 6, 22); акт від 18 лютого 2013 року про проживання дочки разом з позивачем (а. с. 39). Апеляційний суд також приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_7 навчається у м. Чернігові на денній формі навчання, що свідчить про те, що вона не може проживати за місцем реєстрації у Київській області, оскільки це б унеможливило її повноцінне навчання. Згідно довідки Чернігівської міської лікарні № 1 № 570 від 25. 10. 2012 року ( а. с. 7), ОСОБА_7 перебуває на обліку в поліклініці за місцем проживання АДРЕСА_1
Крім того, факт проживання дочки ОСОБА_7 разом з її матір'ю - позивачем ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 в судовому засідання апеляційного суду визнавався та не заперечувався відповідачем.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 в силу положень ч. 3 статті 199 Сімейного кодексу України має право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дочки, яка проживає разом із нею. Вказані обставини повністю спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, оскільки зазначена ч. 3 статті 199 Сімейного кодексу України ставить вимоги лише до спільного проживання повнолітнього дочки або сина під час навчання з одним з батьків, який набуває право на звернення до суду, а не до реєстрації за однією адресою.
Апеляційний суд вважає, що позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч. 1, ч. 2 статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Статтею 200 Сімейного кодексу України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Зокрема, відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" викладених у п. 20, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
В ході судового розгляду даної справи встановлено та підтверджується її матеріалами (а. с. 8) , що ОСОБА_7 є студенткою 3 курсу, денної форми навчання, держзамовлення Чернігівського національного педагогічного університету ім. Шевченка. Період її навчання з 01.09.2010 року по 30.06.2014 року. Стипендія ОСОБА_7 з квітня по вересень 2012 року не нараховувалась за результатами сесії (а.с. 10). Відповідно до довідки № 570 від 25.10.2012 року, яка видана третім поліклінічним відділенням Чернігівської міської лікарні № 1, ОСОБА_7 має діагноз: виразкова хвороба 12-ти палої кишки, хронічний перебіг та перебуває на диспансерному обліку (а.с.7). Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 дійсно потребує матеріальної допомоги у зв'язку із навчанням, а доходи її матері ОСОБА_5 (а. с. 9), разом з якою проживає дочка, не можуть в повному обсязі забезпечити її життєвих потреб.
Разом з тим, батько повнолітньої дитини ОСОБА_7 є працездатним, отримує стабільний дохід, згідно довідки про доходи '' Київського обласного протитуберкульозного диспансеру '' № 24 від 06. 02.2013року, відповідачу нараховано заробітної плати з серпня 2012 року по січень 2013 року - 16 493грн. 49 коп. (а.с.20). За даних обставин відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу своїй дочці, яка навчається. Обставин, які б звільняли відповідача від його обов'язку утримувати ОСОБА_7, а саме поганий стан здоров'я, наявність у нього на утриманні інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина або інших обставин, що мають істотне значення, в ході судового розгляду даної справи не встановлено і таких доказів, як цього вимагають приписи статті 60 ЦПК України, відповідачем апеляційному суду не представлено.
Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, виходячи з приписів п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України, відповідно до якого загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, підлягають частковому задоволенню. А саме, необхідно стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Забір'я, Київо - Святошинського району Київської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання повнолітньої дитини, починаючи з 29 січня 2013 року і до 30.06.2014року.
Відповідно до статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат, з ОСОБА_6 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 344 грн. 10 коп. ( 229 грн. 40 коп. - судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції + 114 грн. 70 коп. - судовий збір за апеляційний розгляд справи = 344 грн. 10 коп.).
Керуючись статтями : 182, 183, 198, 199, 200 Сімейного кодексу України, статтями: 303, 304, 307; ч.1, п. 4 статті 309; 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Забір'я, Київо - Святошинського району Київської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання повнолітньої дитини, починаючи з 29.01.2013 року і до 30.06.2014року.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 344 грн. 10 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: