79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.12.12 Справа № 5015/2098/12
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Зварич О.В., Хабіб М.І.
при секретарі судового засідання Швець О.В.
за участю представника позивача Титаренка О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" на рішення господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2012 року у справі №5015/2098/12 за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" про стягнення 349248,60 грн.
Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" про стягнення коштів в сумі 349248,60 грн., з яких 133861,42 грн. заборгованість по кредиту, 46312,77 грн. проценти за користування кредитом та 169074,41 грн. підвищені проценти за користування кредитом.
Господарський суд Львівської області (головуючий суддя В.М. Артимович, судді С.Б. Кітаєва, А.Я. Морозюк) рішенням від 02 жовтня 2012 року позов задовольнив повністю. Стягнув із товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 133861,42 грн. заборгованості по кредиту, 46312,77 грн. процентів за користування кредитом, 169074,41 грн. підвищених процентів за користування кредитом, 6985,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2012 року у справі №5015/2098/12, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" звернулось із апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду, у якій просить суд змінити оскаржуване рішення у частині стягнення підвищених відсотків, яким позов задовольнити в розмірі 159 650,21 грн. Вважає, що судом неправильно застосовано норми статті 257 Цивільного кодексу України щодо строку позовної давності у відношенні обчислення підвищених відсотків, пропущено трирічний строк позовної давності щодо застосування примусу до виконання зобов'язання. Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося до суду 23 травня 2012 року, відтак, судом помилково було здійснено розрахунок підвищених відсотків з 1 травня 2012 року, а отже, на розсуд скаржника, суд не повинен був стягувати підвищені відсотки у сумі 9424,20 грн.
07 грудня 2012 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" надіслало на адресу Львівського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, таким, що винесене на підставі наведених у ньому норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу безпідставною, невмотивованою, та такою, що не підлягає задоволенню. Щодо твердження скаржника, що не було засновано судом строків позовної давності щодо стягнення заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, зазначає, що за період з 01 листопада 2010 року по 12 листопада 2010 року скаржником було сплачено 96862,68 грн. заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, таким чином, скаржником було визнано борг та перервано строк позовної давності. І як наслідок, початком перебігу строку позовної давності його в липні 2010 року, сплив у -у липні 2013 року.
24 грудня 2012 року скаржник подав через канцелярію суду додаткові пояснення, у яких, посилаючись на Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-1393/0/4-12 від 27 вересня 2012 року, зазначає, що строком повного погашення кредиту в договорі, а отже, строком дії договору є дата 23 березня 2011 року. Тому, на думку скаржника, після зазначеної дати умови договору не поширюються на правовідносини між сторонами, і нарахування відсотків за користування кредитом не має юридичних підстав, а застосовуються положення статті 625 Цивільного кодексу України щодо порушення зобов'язання. Скаржник вважає, що за час дії договору та з урахуванням строку позовної давності до сплати підлягають підвищені відсотки за період з 31 жовтня 2008 року по 23 березня 2011 року та вказує суму підвищених відсотків -132 771,95 грн.
У призначене судове засідання 25 грудня 2012 року позивач забезпечив участь представника, який надав пояснення у справі, просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Скаржник належним чином повідомлений про розгляд справи, проте, участі представника у судове засідання не забезпечив, хоча йому повідомлено про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, як того вимагає ст. 98 ГПК України.
Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім", матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача і вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2012 року у справі №5015/2098/12 слід залишити без змін враховуючи наступне.
Згідно з матеріалами справи постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції правильно встановив, що 24 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Універсал Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Універсал Банк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім", як позичальником, укладено кредитний договір № 113/08, згідно якого банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі, що дорівнює 1260000,00 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору цільовим призначенням кредиту є фінансування лізингових операцій.
Відповідач зобов'язався у повному обсязі повернути всю суму кредиту не пізніше 23 березня 2011 р. (п. 1.2.2 кредитного договору).
Як передбачено п. 1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за ставкою у розмірі 17 % річних - базова процентна ставка, якщо згідно умов договору не встановлений інший розмір ставки. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється нова процентна ставка у розмірі 26 % річних -підвищена процентна ставка.
Згідно п. 1.3.3 кредитного договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом "а" та/або "б" п. 9.2 договору.
Пунктом 9.2 кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 651 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин: а) порушення позичальником вимог п. 4.8 цього договору та/або б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ.
24 березня 2008 р. між ВАТ "Універсал Банк" та ТзОВ "Компанія "Лізинговий Дім" укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 113/08.
Відповідно до п. 1.2.2 додаткової угоди № 1 позичальник зобов'язаний повернути транш у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення платежів згідно додатку № 1 до додаткової угоди, але в будь-якому випадку не пізніше 23.03.2011 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.
Згідно п. 1.3.1 додаткової угоди № 1 за користування траншем, наданим за додатковою угодою, позичальник сплачує банку проценти за ставкою 17 %, якщо не встановлено інший розмір ставки. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк встановлюється нова процентна ставка у розмірі 26 % річних - підвищена процентна ставка (п. 1.3.1 додаткової угоди № 1).
Також, 24 березня 2008 р. між ВАТ "Універсал Банк" та ТзОВ "Компанія "Лізинговий Дім" було підписано додаток № 1 до додаткової угоди № 1 -графік погашення платежів, згідно якого відповідач зобов'язався щомісячно повертати банку кредит в сумі 36000.00 грн. та проценти за його користування.
Факт надання ВАТ "Універсал Банк" ТзОВ "Компанія "Лізинговий Дім" кредиту підтверджується меморіальним ордером від 24 березня 2008 року на суму 1260000,00 грн., належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.
Сторонами не заперечується той факт, що в період березень 2008р. -вересень 2008 р. відповідачем повернуто кредит в сумі 216000,00 грн., а в листопаді 2010 р. -910138,58 грн. Також, ТзОВ "Компанія "Лізинговий Дім" в період березень 2008 р. -жовтень 2008 р. сплачено відсотки за користування кредитом з розрахунку 17 % річних в сумі 116657,21 грн., в лютому 2010 р. -197751,50 грн. відсотків. Також, судом встановлено, що в травні 2008 року ТзОВ "Компанія "Лізинговий Дім" сплатив ВАТ "Універсал Банк" підвищені відсотки з розрахунку 26 % річних в сумі 205,15 грн., а в листопаді 2011 р. - підвищені відсотки з розрахунку 24 % річних в сумі 96862,68 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з вищевикладених фактичних обставин справи та приписів ст.193 Господарського кодексу України, ст..ст.612, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Суд відхилив покликання відповідача в запереченнях позовних вимог на норму ст. 1056-1 Цивільного кодексу України як безпідставне, позаяк, закон України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ", яким були внесені відповідні зміни до Цивільного кодексу, набрав чинності 10 січня 2009 року, тобто, після того, як позивач направив відповідачу повідомлення № 2288ГО-1 від 17 липня 2008 року про зміну процентних ставок .
З урахуванням положень ст.257 Цивільного кодексу України, якою встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки суд, першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не пропустив загальний строк позовної давності, оскільки, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості по кредиту, відсотках та підвищених відсотках.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції положень ст..ст.257,260, 267 Цивільного кодексу України в частині стягнення суми 9424,20 грн. підвищених відсотків, оскільки, позивач пропустив трирічний строк позовної давності.
Згідно із ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
У листопаді 2010 року відповідач сплатив позивачу 96862,68 грн. заборгованості по підвищених відсотках за користування кредитом, що свідчить про визнання відповідачем боргу. Таким чином, перебіг позовної давності перервався.
Щодо строку дії кредитного договору № 113/08 від 24 березня 2008 року, то за умовами п.9.5 договору такий встановлено з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, сплати процентів, винагороди та пені у разі її нарахування.
Суд першої інстанції встановив, що заборгованість відповідача по сумі кредиту становить 133 861,42 грн. і стягнув означену суму з відповідача. Відповідач належними і допустимими доказами не довів сплату ним названої суми заборгованості по кредиту, не спростував і не заперечив в цій частині оскаржене рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як зазначено у статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Серед основних засад судочинства, визначених ст. 129 Конституції України, є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Скаржник не скористався наданими законом процесуальними правами добросовісно пояснити свою позицію суду та обґрунтувати її належними і допустимими доказами.
З урахуванням викладеного Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та є обґрунтованим. Доводи ж апелянта цього висновку не спростовують. Відтак, законні підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2012 року у справі №5015/2098/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гриців В.М.
суддя Зварич О.В.
суддя Хабіб М.І.