"28" березня 2013 р. м. Київ К/9991/45203/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.
суддів: Харченка В.В., Чалого С.Я.
при секретарі: Тімановській О.М.
за участю представників:
УПФУ в м. Білій Церкві Київської області - Синебока І.С.
ВАТ "Трібо" -Місерви Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року у справі №2а-7657/10/1070 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до відкритого акціонерного товариства "Трібо" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, -
У вересні 2010 року УПФУ у м. Білій Церкві Київської області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ВАТ "Трібо" заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, у розмірі 412 231,39 грн.
Позов мотивований тим, що за особовим рахунком Товариства утворився борг із відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за червень-липень 2010 року за списком №1 в сумі 412 231 грн. 39 коп. Позивач на підставі пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі -Інструкція), просить стягнути з Товариства суму боргу в повному обсязі.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції УПФУ у м. Білій Церкві Київської області звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України.
За результатами перегляду постановою Верховного Суду України від 29 травня 2012 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, що зазначені у частині 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами даного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
До таких осіб відносяться ті, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
100 % відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058, особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пп. «а», „б"-„з" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788.
Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, регулюється Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.
Цією Інструкцією встановлено єдиний порядок для відшкодування пенсій, призначених відповідно до пп. «а», «б»-«з»статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 6.4 розділу 6 зазначеної вище Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058.
Як встановлено судом, на підприємстві відповідача працювали робітники на посадах, які передбачені списком №1, що надає право для нарахування їм пільгової пенсії.
Згідно п. 6.4. та п. 6.8. р.6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»від 19.12.2003 № 21-1, розмір сум, що підлягають відшкодуванню на поточний рік, визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Розрахунок надсилається підприємствам, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах.
Вирішуючи питання щодо застосування статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками пільгових пенсій, призначених за списком № 1, слід виходити із того, що відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить зазначеному Закону.
Крім того, відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать зазначеному Закону.
Таким чином, стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ як загальна до спірних правовідносин застосовуватися не може.
Натомість застосуванню підлягають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, оскільки у цій справі предметом розгляду є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.
Згідно пункту "а" ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-Х11 «Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці -жінкам.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані щодо характеру роботи працівників відповідача, яким було призначено пенсію пільгову пенсію за Списком №1, їх стажу роботи на роботах за списком №1, відсутні дані щодо віку цих працівників на час призначення їм пільгової пенсії, та чи досягли чи не досягли працівники пенсійного віку.
Зазначена вище обставина має суттєве значення, так як відповідно до приписів чинного законодавства відшкодування витрат по виплаті пільгових пенсій провадиться до досягнення особами віку, при досягненні якого ці особи мають право на призначення пенсії на загальних підставах..
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судами допущена неповнота встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то зазначена обставина у відповідності до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області -задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року -скасувати, а справу №2а-7657/10/1070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: