м. Київ
20 березня 2013 року 810/957/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,
за участю представників сторін:
від позивача - Дибка В.О.,
від відповідача - Безсмертна М.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна М»
до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна М» (надалі - позивач) з позовною заявою до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2012 № 0019702220 та № 0019712220.
Ухвалами суду від 28.02.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання.
В судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.09.201 № 0019702220 та № 0019712220. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує невмотивованістю висновків акта перевірки та порушенням відповідачем норм чинного законодавства.
Представник відповідача проти позову заперечив, заперечення виклав у письмовій формі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки мотивованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними.
Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
У серпні 2012 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Червона хвиля - плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень, березень 2012 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.08.2012 № 357/22-2/35319911 (надалі - Акт перевірки).
Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень:
- ч.5 статті 203 та ч. 1,2 статті 215 та статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Фортуна М» при отриманні товарів (послуг) від ТОВ «Червона хвиля - плюс»;
- статті 198.6 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було завищено податковий кредит на суму 38 287, 85 грн. за період січень, березень 2012 року, задекларованого за рахунок ТОВ «»Червона хвиля - плюс»;
- п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 40 202, 24 грн. за І квартал 2012 року.
Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «Червона хвиля - плюс».
Відповідач обґрунтовує порушення встановлені в Акті перевірки тим, що договори укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ «Червона хвиля - плюс» є нікчемними. В обґрунтування висновків щодо наявності факту порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на Акт ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 08.06.2012 № 355/22-8/31025093 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Червона хвиля - плюс» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, згідно якого встановлено відсутність ТОВ «Червона хвиля - плюс» об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185 Податкового кодексу України та Акта ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 30.07.2012 № 634/22-817/31025093 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Червона хвиля - плюс» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012, згідно якого встановлено відсутність в ТОВ «Червона хвиля - плюс» об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185 Податкового кодексу України.
Згідно отриманих Актів перевірки контрагентів ТОВ «Червона хвиля - плюс», з якими в подальшому мав взаємовідносини платник податків, встановлено, що операції ТОВ «Лігрос ЛТД» та ПП «Автохімзв»язок» (контрагенти ТОВ «Червона хвиля - плюс») не підтверджуються стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності , технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим зазначені підприємства не могли здійснювати господарські операції з урахуванням часу , оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Отже, згідно Акту перевірки, ТОВ «Червона хвиля - плюс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам. Із урахуванням наведених в Акті перевірки норм цивільного та податкового законодавства, на думку податкового органу, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Червона хвиля - плюс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Червона хвиля - плюс» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.
У зв'язку із наведеним, податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення ТОВ «Фортуна М», у перевіряємому періоді до податкового кредиту та валових витрат суми сплачені позивачем в рахунок оплати вартості товарно-матеріальних цінностей одержаних від контрагента ТОВ «Червона хвиля - плюс».
На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0019702220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 50 252, 80 грн., в тому числі за основним платежем - 40 202, 24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 050, 50 грн. та від 13.09.2012 № 0019712220, яким ТОВ «Фортуна М» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47 859,81 грн., в тому числі за основним платежем - 38 287, 85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 571, 96 грн.
Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2012 № 0019702220 та податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2012 № 0019712220, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:
- копія договору купівлі - продажу від 01.01.2012 № 5;
- копії платіжних доручень;
- копії видаткових накладних;
- копія реєстру отриманих та виданих податкових накладних;
- копії податкових накладних;
- копія Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 30.07.2012 №634/22-817/31025093 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Червона хвиля - плюс» щодо підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством «Автохімзв'язок» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012;
- копія Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 08.06.2012 №355/22-8/31025093 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Червона хвиля - плюс» щодо підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігрос - ЛТД» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.
Із вищезазначених документів слідує, що 01.01.2012 між позивачем та ТОВ «Червона хвиля - плюс» було укладено договір купівлі-продажу № 5 (далі - договір №5). За умовами цього договору ТОВ «Червона хвиля - плюс» (продавець за договором) зобов'язувалось передати товар у власність позивачеві (покупцеві) в асортименті й кількості згідно накладних (специфікацій, раніше оформленого позивачем замовлення), а позивач (покупець) зобов'язувався належним чином прийняти товар і оплатити його на умовах вказаного договору.
Дійсність виконання договору №5 була підтверджена представником позивача в судовому засіданні наступними документами:
- видатковими накладними №2 від 04.01.2012; №7 від 10.01.2012; №8 від 10.01.2012; №9 від 10.01.2012; №10 від 10.01.2012; №7 від 05.03.2012; №8 від 05.03.2012; №9 від 05.03.2012; №10 від 05.03.2012; №11 від 05.03.2012;
- податковими накладними №2 від 04.01.2012; №7 від 10.01.2012; №8 від 10.01.2012; №9 від 10.01.2012; №10 від 10.01.2012; №7 від 05.03.2012; №8 від 05.03.2012; №9 від 05.03.2012; №10 від 05.03.2012; №11 від 05.03.2012;
- платіжними дорученнями №32 від 09.02.2012; №33 від 13.02.2012; №84 від 10.04.2012; №113 від 16.05.2012.
Окрім того представник позивача, обґрунтовуючи господарську доцільність укладення договору №5 та призначення товару за цим договором подав до суду наступні документи, а саме: копію посвідчення про якість на готову м'ясну продукцію №87; копію посвідчення якості крупи від 15.12.2011; копію посвідчення №1861 про якість цукру-піску від 26.09.2011; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.06.2010; від 14.04.2009 та від 18.05.2009; сертифікат якості від 21.02.2012 № 17 та сертифікати відповідності.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.
Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Щодо висновку відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Червона хвиля - плюс» суд зазначає наступне.
Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договір №5, за результатами господарських операцій по якому позивачем було сформовано податковий кредит, - відповідач вважає нікчемним.
Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та донарахування, у зв'язку з цим, ПДВ та зазначає наступне.
Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.
Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) договору №5 в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.
За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Червона хвиля - плюс» правочину на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Червона хвиля - плюс» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору №5, оскілки виконання договору №5 та право позивача на формування податкового кредит підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.
Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем контрагенту - ТОВ «Червона хвиля - плюс» в оплату за поставлений товар є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Позивачем надано суду документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту та правильність включення сум, сплачених контрагенту, до валових витрат, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо.
У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та включив до валових витрат суми по господарських взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ «Червона хвиля - плюс», а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені і є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0019702220 та від 13.09.2012 № 0019712220, - є протиправними і підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби від 13.09.2013 № 0019702220 та № 0019712220.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна М» судовий збір у розмірі 981 (дев'ятсот вісімдесят одна) гривня 13 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 березня 2013 р.