вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
25 березня 2013 р. (15:07) Справа №801/2395/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,
при секретарі Проніні Є.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м.С імферополі АРКрим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 - пред-к, договір від 01.08.2012 р.
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.03.2013 р. № 001231702 та № 001221702 . Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог ПК України.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.
Відповідач явку свого представника не забезпечив про день та час проведення судового засідання був сповіщений належним чином. Розгляд справи був відкладений для надання додаткових доказів позивачем.
У судове засідання 25.03.2013 р. відповідач явку свого представника не забезпечив, про день та час його проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, представник позивача наполягав на задоволенні позову, вважав можливим продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.
Суд, вивчивши думку представника позивача , приймаючи до уваги обізнаність сторін про день та час проведення судового засідання, відсутність клопотання про відкладення розгляду справи , керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підстави залучених до неї документів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд
Працівниками відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. , за результатами якої 15.02.2013р. був складений акт № 793/17-2/НОМЕР_1.
У зазначеному Акті перевірки зафіксовано встановлення факту порушення п.198.6 ст.198 , п.201.1 ст.201 ПК України в наслідок чого позивачем завищено податковий кредит по ПДВ на загальну суму 12833 грн., порушення п.177.1 ,п.177.2 ст.177 ПК України , в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 9624,9 грн
За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 01.03.2013 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0001231702, відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за результатми річног декларування у сумі 9624,9 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 2406,23 грн. , та № 001221702 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 12833,3 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3208,33 грн.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.
Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У ст.177 ПК України визначений порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 П К України).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п.177.4 ст.177 ПК України) .
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду .
Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №793/17-2/НОМЕР_1 від 15.02.2013 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ТОВ «ТФ Діаніт» при проведенні розрахунків за придбаний у нього товар. На думку податкового органу укладені з ТОВ «ТФ Діаніт» договори не мали реального товарного характеру, позивачем товар не був отриманий, у платника податків були відсутні підстави для віднесення до складу його витрат коштів, перерахованих я якості оплати з придбаний товар, віднесення ПДВ до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди.
В акті перевірки №793/17-2/НОМЕР_1 від 15.02.2013 р. відповідачем зазначено,що основним видами діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими продуктами харчування.
Матеріали справи свідчать про те,що між позивачем та ТОВ «ТФ Діаніт» 18.07.2011 р. укладений договір постачання №240, предметом якого постачання манки (далі товару) у кількості, зазначеної в накладних.
На виконання умов зазначеного договору позивач отримав від ТОВ «ТФ Діаніт» в період часу,що перевірявся, 22 тони манки на суму 77000 грн. ( в тому числі ПДВ), що підтверджено товарно-транспортною накладною від 18.07.2011р. , копія якої залучена до матеріалів справи.
Позивачем надані копії видаткових накладних №85 від 27.07.2011 р., № 92 ід 29.07.2011 р., №103 від 29.07.2011р., 34 від 18.08.2011р., №41 від 19.08.2011р., №53 від 25.08.2011р., №23 від 01.09.2011р., №47 від 12.09.2011р., № 60 ід 15.09.2011р., №64 від 15.09.2011р., №75 від 21.09.2011р., №13 від 01.09.2011р. №2 від 01.09.2011р., №24 від 02.09.2011р., №27 від 02.09.2011 р., №33 від 06.09.2011р №37 від 07.09.2011р., №45 від 09.09.2011р. №46 від 09.09.2011р., №50 від 12.09.2011р. №67від 16.09.2011р., №65 від 16.09.2011р.,№72 від 20.09.2011р., №99 від 30.09.2011р., №100 від 30.09.2011р., яки свідчать про реалізацію ним своїм контрагентам продуктів харчування, в тому числі крупи манною.
За твердженнями представника позивача ним була реалізована манка , придбана у ТОВ «ТФ Діаніт» згідно з договором №240 ід 18.07.2011р.
Незважаючи на неодноразові вимоги суду , відповідачем в порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ Країни, не надані докази , яки спростовували б наведені вище твердження позивача, доводили отримання платником податків товару - манки - від інших постачальників для подальшої її реалізації своїм контрагентам.
За таких обставин суд вважає,що знайшло підтвердження безпідставність висновків, викладених податковим органом в акті перевірки акті перевірки №793/17-2/НОМЕР_1 від 15.02.2013 р., в наслідок чого існують підстави для задоволення позову.
Під час судового засідання, яке відбулось 25.03.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 01.04.2013 р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим Державної податкової від 01.03.2013 р. № 001221702 та № 001231702.
3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з
рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби , на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІК НОМЕР_1 ) 280,73 грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.