Справа № 2014/903/2011 рік. Головуючий 1 інст.: - Овдієнко В.В.
Провадження №22-ц/790/2005/2013 рік. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Категорія: трудові.
27 березня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» - Яковенко Алли Василівни на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» - про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2011 року ОСОБА_7 звернулася в суду із вказаним позовом, який уточнила у вересні 2012 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 1 вересня 2010 року вона працювала продавцем в ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс».
Наказом керівника ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» № ЕП000137 від 14 березня 2011 року її звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.
В день звільнення з роботи відповідач ознайомив її з наказом про звільнення, видав трудову книжку, однак остаточний розрахунок з нею не провів та не виплатив їй заробітну плату за березень 2011 року.
Діями відповідача, які полягали у затримці виплати заробітної плати, їй завдано моральної шкоди.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ОСОБА_7 просила суд стягнути з ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 614 грн. 40 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку з 14 березня 2011 року по 6 вересня 2012 року у сумі 14 976 грн.; моральну шкоду у сумі 5000 грн.
Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав.
При цьому посилався на те, що в період з 1 березня 2011 року по 14 березня 2011 року ОСОБА_7 на роботі не з'являлася, своїх посадових обов'язків не виконувала, а тому підстав для нарахування та виплати їй заробітної плати за вказані дні у ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» не було.
Вважала, що звільнення позивачки з роботи проведено ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» з додержанням вимог чинного трудового законодавства.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 14 січня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» на користь ОСОБА_7 заборгованість по заробітній платі у сумі 614 грн. 40 коп., середній заробіток за час затримки повного розрахунку у сумі 14 976 грн., моральну шкоду у сумі 1000 грн., а всього 16 590 грн. 40 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення в частині стягнення заробітної плати у сумі 614 грн. 40 коп. допущено до негайного виконання.
Стягнуто ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» на корись державного бюджету України судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» - Яковенко А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, в рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Задовольняючи позов, суду виходив з того, що при звільнення позивачки з роботи відповідачем не було проведено повний розрахунок, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за ввесь час затримки розрахунку, моральна шкода.
Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З матеріалів справи вбачається, що наказом керівника ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» №ЕП000482 від 1 вересня 2010 року ОСОБА_7 прийнято на посаду продавця ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс». Згідно наказу тривалість робочого дня ОСОБА_7 встановлена 12 год., тарифна ставка 6 грн. 90 коп. за годину (а. с. 16,17).
Наказом керівника ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» №ЕП000137 від 14 березня 2011 року ОСОБА_7 звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України ( 18, 19).
14 березня 2011 року ОСОБА_7 ознайомилася з наказом про звільнення з посади, отримала під розписку трудову книжку, зазначивши у розписці, що претензій до ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» немає. (а. с. 19,20).
Цього ж дня ОСОБА_7 нарахована компенсація за невикористану відпустку тривалістю 12 днів у сумі 411 грн. 84 коп., яка перерахована відповідачем на її розрахунковий рахунок в уставі банку (а. с. 31-36).
Із табелю обліку робочого часу працівників магазину №31 м. Зміїв Харківської області наданого ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс», графіків роботи позивачки вбачається, що з 1 березня по 14 березня 2011 року ОСОБА_7 на роботі не з'являлася, у зв'язку з чим її робочий час відповідачем не обліковувався (а. с. 23-29, 88).
Згідно довідки ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» №693/11 від 11 жовтня 2011 року заборгованість по заробітній платі у ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» перед ОСОБА_7 відсутня (а. с. 30).
Заперечуючи проти позову представник відповідача вказував, що з 1 березня 2011 року по 14 березня 2011 року ОСОБА_7 на роботі не з'являлася, обов'язків продавця не виконувала, у зв'язку з чим заробітна плата позивачці у березні 2011 року не нараховувалася.
14 березня 2011 року ОСОБА_7 звернулася з заявою про звільнення з роботи, яка цього ж дня була задоволена.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що в період з 1 березня 2011 року по 14 березня 2011 року ОСОБА_7 з'являлася на роботу, виконувала покладені на неї обов'язки продавця та у неї виникло право на отримання заробітної плати за виконану нею роботу.
Не надані такі докази представником позивачки ОСОБА_7 - ОСОБА_8, і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам представника відповідача про відсутність у ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» перед ОСОБА_7 заборгованості по заробітні платі; табелю обліку робочого часу працівників магазину №31 м. Зміїв Харківської області за березень 2011 року, який свідчить, що з 1 по 14 березня 2011 року ОСОБА_7 на роботі не з'являлася та її робочий час відповідачем не обліковувався.
Висновок суду першої інстанції про те, що табель обліку робочого часу не є належним доказом у даній справі є помилковим, оскільки за даними табелю обліку робочого часу власником або уповноваженим ним органом проводиться нараховується заробітної плати працівникові за відпрацьований ним час.
Із пояснень свідка ОСОБА_9, наданих в судовому засіданні першої інстанції вбачається, що вона звільнилася з ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» одночасно з ОСОБА_7, яка працювала до 14 березня 2011 року за графіком два дні через два дні відпочинку.
Вказані свідчення суперечать поясненням представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, наданими в судовому засіданні апеляційної інстанції, яка стверджувала, що позивачка ОСОБА_7 працювала протягом кожного дня з 1 по 14 березня 2011 року.
Колегія суддів критично оцінює свідчення ОСОБА_9, яка є фактично заінтересованою особою у даній справі, оскільки подала в суд аналогічний позов до ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс», де в якості свідка вказала ОСОБА_7
Крім того, з табелю обліку робочого часу працівників магазину №31 м. Зміїв Харківської області за березень 2011 року вбачається, що ОСОБА_9 з 1 по 14 березня 2011 року на роботі не з'являлася, а її робочий час не обліковувався відповідачем ( а.с.88).
Судом першої інстанції встановлено, що акти про відсутність ОСОБА_7 на роботі за період з 1 по 14 березня 2011 року складені ОСОБА_11, ОСОБА_12 під тиском керівництва ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» та безпосередньо перед судовим засіданням ( а. с. 89-102).
В той же час, складання зазначених актів комісією відповідача безпосередньо перед судовим засіданням, не спростовує факту відсутності ОСОБА_7 на роботі в період з 1 по 14 березня 2011 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачкою не доведено в суді факт перебування її на роботі з 1 по 14 березня 2011 року, виконання покладених на неї обов'язків продавця та виникнення у неї права на отримання від ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» заробітної плати за виконану роботу.
За таких обставин, колегія суддів визнає за необхідне скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Позивачка ОСОБА_7 звільнена від сплати судового збору при звернення з даним позовом до суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим правові підстави для стягнення з неї на користь держави судового збору відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» - Яковенко Алли Василівни - задовольнити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 січня 2013 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ТОВ «Торгівельна Компанія «Економ Плюс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: