22.03.2013227/332/13-ц
22 березня 2013 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судді Тітової Т.А
При секретарі Михайловській Т.П
За участю позивача ОСОБА_1
Представника позивача ОСОБА_2
Відповідача ОСОБА_3
Представника відповідача ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Добропіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
Позивач ОСОБА_1 1 лютого 2013 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 15988 грн. боргу з урахуванням інфляції та 3-х процентів річних .
В обґрунтування вимог позивач зазначила , що відповідач згідно росписці від 8 грудня 2011 року зобов»язалась повернути в строк до 8 лютого 2012 року борг в сумі 15412 грн. , але свої зобов»язання не виконала . Тому просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням інфляції за лютий, березень, вересень та грудень 2012 року , а також 3% річних згідно вимог ст.. 625 ЦК України - 453,48 грн., що разом становить 15988,76 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов і пояснила, що вона як фізична особа - підприємець використовувала працю найманих робітників і за трудовим договором , який реєструвався у Добропільському міському центрі зайнятості , приймала на роботу відповідача ОСОБА_3 продавцем продовольчих товарів. В грудні 2011 року вона передавала матеріальні цінності іншому суб»єкту господарювання. При передачі матеріальних цінностей в магазині , в якій приймала участь ОСОБА_3, була виявлена недостача на суму 15412,15 грн. ,з якою ОСОБА_3 погодилась і пояснила, що це борг покупців, яким вона відпускала продукти у борг . Свій обов»язок виплатити їй цю суму підтвердила письмовою розпискою. Дійсно, в січні - лютому 2012 року ОСОБА_3 виплатила разом 3200 грн. Але вона цю суму не враховує до погашення боргу, оскільки у ОСОБА_3 була й інша недостача 8700 грн.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала . Пояснила, що вона працювала у позивача продавцем в магазині. При передачі матеріальних цінностей переписувався весь товар в магазині. На той час існував борг покупців, яким відпускався товар в борг, на загальну суму 15412,15 грн. Вона вела записи у зошиті про відпустку людям товару у борг. Про те, що таким чином надавались селянам продукти в магазині , Борисюк знала. Якби про закриття магазину вона була попереджена за деякий час, то зібрала з боржників гроші , а так не встигла. Вона погодилась з боргом 15412,15 грн. , написала на цю суму розписку Борисюк. Але повністю зібрати гроші з покупців не змогла . Повернула лише 3200 грн. На даний час може віддати ще суму 1200 грн. Оскільки вона собі ні грошей, ні продуктів не брала, це борг покупців, вважає, що за нього не повинна відповідати. Просить в задоволенні позову відмовити
Вислухавши пояснення сторін, допитав свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи , надані в судовому засіданні документи , суд прийшов до такого висновку.
Розпискою , виданою ОСОБА_3 8 грудня 20101року підтверджується , що вона зобов»язується протягом 2 місяців виплатити грошові кошти 15412, 15 грн.
ОСОБА_3 підтвердила в суді, що цю розписку вона писала ОСОБА_1
Відповідно до ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Як передбачено ст.. 1047 ч. 2 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та умов його може бути представлена розписка позичальника.
Згідно ст.. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із догорів купівлі продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов»язанням. Заміна боргу позиковим зобов»язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.
З пояснень сторін і документів встановлено, що відповідач ОСОБА_3 працювала продавцем у ФО-П ОСОБА_1 на підставі трудового договору № 644 від 23 листопада 2006 року і № 05151100375 від 3 серпня 2011 року , які зареєстровані в Добропільському міському центрі зайнятості. Крім того, робота продавцем підтверджується записами в трудовій книжці на ім.»я ОСОБА_3 .
Також встановлено, що в період роботи ОСОБА_3 продавцем в магазині відбулась передача матеріальних цінностей згідно акту опису , копію якого надано суду, при якій була присутня ОСОБА_3 . Вона підтвердила , що складався акт опису, представлений суду.
За результатами передачі була виявлена недостача як борг, який утворився внаслідок надання відповідачем ОСОБА_3 жителям села товарів без оплати у борг. Суму цієї недостачі як борг 15412,15 грн. ОСОБА_3 підтвердила.
Наявність цього боргу в 15412 грн. ОСОБА_3 підтвердила розпискою від 8 грудня 2011 року.
Таким чином,обставинами справи встановлено, що має місце новація боргу у позикове зобов»язання , яке оформлено розпискою боржника ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.. 1047 ч. 2 ЦК України.
Як підтвердили сторони, 3200 грн. було повернуто ОСОБА_1 в січні- лютому 2012 року , що суд вважає як часткове погашення боргу , який рахується згідно росписці, оскільки наявність за ОСОБА_3 іншого боргу нічим не підтверджена.
Таким чином , відповідно до ст.. ст.. 1049 ч. 1, 1050 ч. 1 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням виплаченої нею суми 3200 грн. ( 15412,15-3200) = 12212,15 грн.
Також є обґрунтованими вимоги позивача про сплату 3% річних процентів за прострочення виплати.
Статтею 625 ч. 2 ЦК України передбачено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період з 9 лютого 2012 року ( дати повернення боргу) станом на 31січня 2013 року( як визначив позивач), термін прострочення виплати боргу становить 358 днів. Річні проценти за цей період становлять : 12212,15 грн.х3% : 365 х 358 = 359 грн. 33 коп.
Що стосується вимог позивача про стягнення інфляційних, то оскільки за період з березня 2011 року ( наступного за тим, в якому борг не погашено) по грудень 2012 року ( як визначив позивач) індекс споживчих цін, визначений множенням місячних індексів, становить менше 1, інфляційні в цьому періоді не нараховуються.
Таким чином, суд часткового задовольняє вимоги ОСОБА_1 про стягнення 12212 грн. 15 грн. грн. боргу і 359 грн. 33 коп. - 3% річних процентів, а загалом 12571 грн.48 коп.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору 180,37 грн. пропорційно задоволеної частини позову.
На підставі ст.. ст.. 1047,1053 ЦК України, керуючись ст.. ст.. 10, 60, 209 ЦПК України, суд
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12212 грн. 15 коп. боргу, 359 грн. 33 коп. -- 3-х процентів річних ,а разом 12571 грн. 48 коп. , та відшкодування витрат на сплату судового збору 180 грн. 37 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через даний суд протягом 10 днів .
Повне рішення складене 27 березня 2013 року.
Суддя Тітова Т.А
22.03.2013