19 березня 2013 р.Справа № 2-а-3207/11/2170
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
за участю секретаря - Белогуб О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одеса апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року, у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Херсонської області до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Зелений світ», про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року, в задоволенні позову заступника прокурора Херсонської області про визнання протиправним та скасування розпорядження №703 від 26.11.09 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в оренду підприємству «Зелений світ» на території Рибальчеської сільської ради», відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням прокурором подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, так як висновок суду не відповідає встановленим обставинам у справі, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Вважає, що судом першої інстанції зроблено не вірний висновок щодо правомірності визначення статусу земельної ділянки - використання природних ресурсів, так як такі підстави законодавчо відсутні.
Крім того, наявність таких обставин як виконання оспорюваного рішення, а саме передача земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки, не впливає на предмет спору і не може бути підставою для відмови.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до рішень Рибальчеської сільської ради № 263 від 30.11.2001 р., № 207 від 18.04.2001 р., № 212 від 18.04.2001 р. "Про надання земельної ділянки земель запасу на умовах оренди", між Рибальчеською сільською радою та ПП "Зелений світ" укладено договора оренди земельних ділянок від 29.05.2001 р. та 12.12.2001 р., площею 273га. та 1757,4га., з цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва, використання природних ресурсів та випасання худоби.
В результаті реорганізації ПП "Зелений світ", яка відбулась у 2009 році, шляхом виділення з нього двох підприємств - ПП "Зелений світ-1" та ПП "Зелений світ-2", та у відповідності до розподільчого балансу, за ПП "Зелений світ" залишилися права та обов'язки орендаря, за договором оренди від 12.12.2001 р. щодо земельних ділянок № 6, площею 6,51 га, № 7, площею 140,51 га, № 7а, площею 20,72 га.
Розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації № 375 від 17.06.2009 р., ПП "Зелений світ" надано дозвіл на розробку технічної документації по передачі в оренду земельних ділянок № 6, загальною площею 6,51 га, для використання природних ресурсів, № 7, площею 140,51 га, для використання природних ресурсів, № 7а, площею 20,72 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Розпорядженням відповідача № 703 від 26.11.2009 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в оренду підприємству «Зелений світ» на території Рибальчеської сільської ради», розроблена технічна документація затверджена.
У відповідності до вищезазначених розпоряджень між Голопристанською районною державною адміністрацією та ПП "Зелений світ" укладено договір оренди від 12.02.2010 р., який зареєстровано у Голопристанському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДЗК України 12.02.2010 р. (реєстр. № 4 АА 002386-041072100003).
Прокуратурою Херсонської області на ім»я голови Херсонської обласної державної адміністрації принесено протест № 05/3-100вих-11 від 28.04.2011 року, який по суті не розглянуто.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо правомірності прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень, так як останнім дотримано процедуру його прийняття, а визначення статусу земельної ділянки не є порушення законодавства, оскільки відповідає меті та цілям позивача і є формальним. Крім того, на час принесення протесту та вирішення спору в судовому порядку оспорюване рішення є виконаним.
Згідно з п.23 ст.21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», передбачено право місцевих державних адміністрацій на розпорядження землями державної власності у відповідності до закону.
Статтями 123 - 124 ЗК України, встановлено порядок надання земельних ділянок державної власності у користування, а саме надання здійснюється на підставі рішень ради за заявою особи.
Рішенням Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, у справі N 1-9/2009, за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Судовою колегією встановлено, що розпорядженням відповідача № 703 від 26.11.2009 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок в оренду підприємству «Зелений світ» на території Рибальчеської сільської ради», затверджено документацію по передачі в оренду земельних ділянок № 6, загальною площею 6,51 га, для використання природних ресурсів, № 7, площею 140,51 га, для використання природних ресурсів, № 7а, площею 20,72 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та укладено договір оренди від 12.02.2010 р., який зареєстровано у Голопристанському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДЗК України 12.02.2010 р.
В даному випадку рішення суб'єкта владних повноважень є правомірним, так як при його прийняті порушення процедури не встановлено, оскільки технічна документація розроблена у відповідності до вимог законодавства та пройшла погодження компетентних органів, а тому наявність формально не коректного визначення статусу земельної ділянки не впливає на його правомірність. Надання ПП "Зелений світ" земельних ділянок в оренду з цільовим призначенням для використання природних ресурсів узгоджується з предметом та метою діяльності підприємства, визначеними розділом II Статуту ПП "Зелений світ".
Крім того, вищезазначене розпорядження державної адміністрації, як акту індивідуальної дії, є повністю реалізованим, а тому скасування останнього не допускається, так як фактично є порушенням прав орендаря.
В даному випадку протест прокурора є неналежним способом захисту з наступних підстав.
Згідно до ст.123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 4 ч. 2 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, зокрема, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.19 Закону, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, у т.ч., відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Так, ст.21 вказаного Закону, протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Також, ч.1 ст.8 Закону України «Про прокуратуру», вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
Таким чином, у відповідності до вищезазначених норм, прокурор має право принести протест, за наявності підстав, але таке право прокурора не є абсолютним, так як в даному випадку прокурором вибрано не належний спосіб захисту порушеного, на думку прокурора, права, так як рішення суб'єкта владних повноважень, є повністю виконаним, що підтверджується договором оренди та його державної реєстрації, а тому належним способом захисту заявника є звернення до суду з позовною заявою щодо оспорювання наявного права.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди, а тому останнім належним чином реалізовано право на захист держаних інтересів у суді.
На підставі вищевикладеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло