Рішення від 20.01.2011 по справі 2-61/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-61/11

20 січня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Олійник П.В.

при секретарі - Озарчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані по вул.Набережна, 10 в м.Костопіль, шляхом продажу предметів іпотеки, виселити відповідача ОСОБА_2 з вказаного будинковолодіння зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнути судові витрати по справі.

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та по аналогічних мотивах. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з?ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 25 грудня 2006 року позивачем на підставі кредитного договору № ROT0GA00000056 відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 23 грудня 2010 року. Отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 в судо-вому засіданні не заперечувалося.

Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено обов?язок позичальника здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором щомісячними платежами в сумі 156,29 доларів США.

У відповідності до ст.525, 526, аб.1 ч.1 ст.530 ЦК України зобов?язання повинно виконуватися належним чином у встановлені строки, а одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускається. У відповідності до ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов?язків, встановлених договором позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів. Аналогічне передбачено і пунктом 2.3.3 кредитного договору.

Всупереч наведеним нормам закону та умовам договору відповідачем ОСОБА_1 порушено графік погашення заборгованості за кредитним договором. Згідно розрахунку станом на 13 лютого 2009 року заборгованість за кредитним договором становить 3525,27 доларів США, що по курсу НБУ складає 27144,58 грн.

25 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № ROT0GA00000056, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме : житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по вул.Набережна, 10 в м.Костопіль Рівненської області.

Пунктом 1.2 укладеного сторонами договору іпотеки встановлено, що іпотекою забезпечується виконання зобов?язань позичальника за кредитним договором від 25 грудня 2006 року № ROT0GA00000056. У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов?язань, передбачених умовами кредитного договору, позивач згідно п.18.8.1, 18.9 має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов?язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов?язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не суперечить договору та чинному законодавству, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про виселення відповідача ОСОБА_2 та зняття з реєстраційного обліку, то суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців. Разом з тим, в ч.1 ст.40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст.40 Закону України «Про іпотеку» законодавець встановлює певний порядок дій банку : після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України “Про іпотеку”.

Проте, в матеріалах справи відсутня письмова вимога про добровільне звільнення відповідачем ОСОБА_2 житлового будинку, а в ході судового розгляду доказів щодо дотримання банком процедури виселення відповідача судом не здобуто.

Оскільки відсутні докази виконання приписів, встановлених ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України щодо примусового виселення відповідача ОСОБА_2 із житлового будинку, на який здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги не можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаного житлового приміщення його мешканцем в розумінні вимог ст.3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом. Виходячи з викладеного не підлягає до задоволення і вимога позивача про зняття відповідача ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.

У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в сумі 279,95 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., які підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст.525, 526, 530, 610, 611, 1052 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № OT0GA00000056 від 25 грудня 2006 року в розмірі 3525,27 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки : будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою м.Костопіль, вул.Набережна, 10 та належать ОСОБА_2, шляхом продажу предметів іпотеки з укладанням іпотекодержателем від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем шляхом публічних торгів, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням Приватбанку всіх повноважень для здійснення продажу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 309 грн. 95 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Олійник П.В.