Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
27 березня 2013 року справа №2а/1270/7550/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,
секретарі судового засідання Діденко О.С.,
за участі представника позивача Щербака О.Г.,
представників відповідача Лисенко О.В., Хрипко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідані апеляційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року по справі № 2а/1270/7550/2012 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 702190001/2012/000068/2 від 11.04.2012 року, стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість за ВМД № 702190001/2012/001539 від 12.04.2012 року, -
Позивач 03.08.2012 року звернувся до суду з позовом до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 702190001/2012/000068/2 від 11.04.2012 року, стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість за ВМД № 702190001/2012/001539 від 12.04.2012 року в розмірі 93577,62 грн..
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів № 702190001/2012/000068/2 від 11.04.2012 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702190001/2/00118 від 11.04.2012 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод надмірно сплачений у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару податок на додану вартість за ВМД № 702190001/2012/001539 від 12.04.2012 року в розмірі 93577,62 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач - Луганська митниця, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову, як прийняту з порушення норм матеріального права та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що декларантом під час дії гарантійних зобов'язань не було доведено, що заявлена митна вартість базується на об'єктивних, документально підтверджених даних, внаслідок чого Луганською митницею було прийнято правомірне рішення про визначення митної вартості товару від 11.04.2012 року № 702190001/2012/000068/2, дії працівників митного органу законодавчо обґрунтовані, відповідають завданням, які покладені на митні органи та направлені на недопущення заниження бази оподаткування товарів, які імпортуються в Україну.
Представники відповідача - Луганської митниці в судовому засіданні апеляційної інстанції вимои апеляційної скарг підтримали, просили їх задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити бе змін.
Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» 09.03.2007 року зареєстрований Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області у якості юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 787986, ідентифікаційний код - 34502350 (а.с. 15).
Відповідач - Луганська митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Відповідач - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області у відповідності до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 10 лютого 2011 року між ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» (покупець) та ВАТ «Виксунский металургічний завод» (продавець, РФ) в особі ВАТ «ОМК-Сталь», що діє на підставі агентського договору, укладено контракт № 7К1/35-11 на поставку залізничних цільнокатаних колес (а.с.54-59).
29 грудня 2011 року між сторонами договору укладено додаткову угоду № 1, згідно якої продовжено дію контракту № 7К1/35-11 до 31 грудня 2012 року (а.с.60).
01 березня 2012 між ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» та ВАТ «Виксунский металургічний завод» укладено специфікацію № 4 до контракту 7К1/35-11 від 10 лютого 2011 року. Відповідно до змісту вказаної специфікації загальна кількість товару, що закуповується за нею складає 2370 штук, ціна товару в специфікаціях була погоджена сторонами на рівні 595 доларів США за штуку (а.с.62-63).
ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» сплачено на користь продавця вартість товару «колеса залізничні суцільнокатані» за специфікацією № 4 від 01 березня 2012 року до контракту № 7К1/35-11 від 10 лютого 2011 року в 100% розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи № 330 від 06 березня 2012 року на суму 1410150,00 доларів США, що підтверджено платіжним дорученням в іноземній валюті № 1661 від 13.03.2012 року (а.с.24, 25-26).
11.04.2012 року декларантом ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» була подана до Луганської митниці вантажна митна декларація № 702190001/2012/001515, для здійснення митного оформлення товару, ввезеного згідно № 7К1/35-11 від 10 лютого 2011 року та специфікації № 4 від 01 березня 2012 року (а.с. 64-65).
Разом з вантажною митної декларацією декларантом до митного органу був поданий комплект обов'язкових документів, передбачений п.7 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПКМУ № 1766), а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; інвойси та рахунок-проформа, на підставі якого відбувалася оплата; банківські платіжні документи на оплату рахунку за поставлений товар. Додатково до обов'язкових документів надано: експортні декларації країни відправлення, паспорти якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні) накладні, дозвільні документи.
Відповідачем - Луганською митницею були витребувані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: калькуляцію фірми виробника товару; інформацію щодо впливу факторів на зниження контрактної вартості товару; сертифікат про походження товару; на бажання декларанта інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару (а.с.66-67).
Оскільки на час здійснення митного оформлення товару подання таких документів вимагало для позивача певного часу, що потягло б за собою простій залічничних вагонів, позивачем було прийнято рішення про випуск товару у вільний обіг під гарантії зобов'язання з подальшим поданням необхідних документів у 90-денний строк відповідно до ст. 264 МК України та наказу ДМСУ № 230 від 17.03.2008 року.
У зв'язку із ненаданням додаткових документів Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 702190001/2012/000068/2 від 11.04.2012 року (а.с.68-69).
В якості підстав прийняття цього рішення зазначено: у зв'язку із сумнівами щодо заявленого рівня митної вартості та неспростування даних сумнівів декларантом шляхом надання додаткових документів; - після проведення процедури консультації відповідно до ст.266 МК України щодо неможливості застосування відповідно до положень Митного кодексу України 1 методу визначення митної вартості згідно вимог ст.267 МК України у зв'язку з недостатнім документальним підтвердженням заявленої митної вартості; 2 методу - у зв'язку з відсутністю інформації про ціну договору на ідентичні товари; 3 методу - у зв'язку з відсутністю інформації про ціну договору на подібні товари; неможливістю застосування 4 методу у зв'язку з відсутністю інформації щодо продажу на території України ідентичних (подібних) товарів в незмінному стані між покупцем та не пов'язаним з ним продавцем; 5 методу у зв'язку з відсутністю інформації від виробника товару щодо вартості матеріалів та витрат, обсягів прибутку, загальних витрати при продажу в Україну, здійснена митна оцінка товару за 6 методом (ст.273 МК України) на підставі інформації на товари з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено (ВМД № 110010000/2012/2778 від 09.04.2012 року) із розрахунку 1,77 доларів США/кілограм на умовах DAP кордон України.
Крім того, у зв'язку із прийняттям рішення про визначення митної вартості товару № 702190001/2012/000068/2 від 11.04.2012 року відповідачем також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702190001/2/00118, відповідно до якої товари не підлягають митному оформленню у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів у повному обсязі. Вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України: здійснити розрахунок митної вартості товару у відповідності до рішення про визначення митної вартості товару № 702190001/2012/000068/2 від 11.04.2012 року (а.с.70-71).
У зв'язку із зазначеним, позивачем митному органу подано ВМД № 702190001/2012/001539 від 12.04.2012 року, у якій на виконання рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови здійснено розрахунок митної вартості товару із розрахунку 1,77 дол. США/кг., по якій додатково сплачено суму ПДВ 93577,62 грн. (а.с.74-75).
Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що декларантом та позивачем ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; інвойси та рахунок-проформа, на підставі якого відбувалася оплата; банківські платіжні документи на оплату рахунку за поставлений товар. Додатково до обов'язкових документів надано: експортні декларації країни відправлення, паспорти якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні) накладні, дозвільні документи.
Колегія суддів зазначає, що відповідно пунктам 4.2, 4.4 контракту від 10 лютого 2011 року № 7К1/35-11, укладеного між ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» (покупець) та ВАТ «Виксунский металургічний завод» (продавець, РФ) на поставку залізничних цільнокатаних колес зі зміною цін на матеріальні ресурси та ставок на з.д. тарифи ціна товару може зміннюватись. Про зміну цін продавець за допомогою факсимільного зв'язку або телеграфом повідомляє покупця. У випадку незгоди покупця з новими цінами, покумець повідомляє про це протягом десяти днів продавцю. При відсутності заперечень покупця у вказаний строк ціни вважається узгодженими та набирають силу з моменту підписання додаткової угоди, оформленого у відповідному порядку. Загальною вартістю Контракту являється вартість всіх підписаних Спеціфікацій та приблизно складає вісім мілліонів доларів ( а.с. 55).
Тобто, ціна товару за кожною поставкою по контракту визначається спеціфікацією, в якій вказується кількість товару, його характеристики, ціна та т.і..
Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Проте, вимоги митного органу про надання інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини є безпідставними, оскільки відповідно до Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджених наказом ДМСУ від 19.10.2010 року № 1242, така інформація вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та товар чи сировина, з якого товар виготовлено реалізується в порядку біржової торгівлі.
Отже, оскільки товар «залізничні колеса суцільнокатані» не виготовляється і не реалізується в порядку біржової торгівлі, вимога митного органу щодо надання вищевказаної інформації є необґрунтованою.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів № 702190001/2012/000068/2 від 11.04.2012 року є неправомірним, оскільки митна вартість товару могла бути визначена за першим методом, так як позивач підтвердив документально ціну товару.
Оскільки апеляційним судом визнані протиправними рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, колегія суддів вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів у розмірі 93577,62 грн..
Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 року за № 25/44 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - це сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, встановлено, що суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.
Факт оплати ПДВ за ВМД № 702190001/2012/001539 та переплати в зв'язку з коригуванням митної вартості ПДВ у сумі 93577,62 грн. підтверджено платіжним дорученням позивача про перерахування митному органу авансових платежів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за ціною договору, ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством, а тому належать поверненню позивачу, з чим погоджується колегія суддів.
Луганською митницею не надано суду належних доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року по справі 2а/1270/7550/2012 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року по справі 2а/1270/7550/2012 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 28 березня 2013 року.
Головуючий І.В.Юрко
Судді: Г.М.Міронова
А.А.Блохін