"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/50417/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
та секретаря Бруя О.Д.,
за участю: представника Державної митної служби України та Львівської митниці -Корчинської М.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 19 жовтня 2010 року № 1976-к «По особовому складу митних органів»в частині припинення перебування позивача на державній службі та наказ Львівської митниці від 19 жовтня 2010 року в частині оголошення наказу Державної митної служби України № 1976-к від 19 жовтня 2010 року «По особовому складу митних органів». Поновлено позивача на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці та стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2010 року по 15 лютого 2011 року в сумі 12064,92 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна митна служба України та Львівська митниця подали касаційні скарги, в яких посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечення на них, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, з наступних підстав.
Судами було встановлено, що з 16 серпня 1994 року ОСОБА_3 працював в органах Державної митної служби України, з 05 червня 2009 року на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.
Наказом Державної митної служби України від 19 жовтня 2010 року № 1976-к «По особовому складу митних органів»припинено перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця.
Підставою для прийняття спірного наказу слугував акт службового розслідування від 09 вересня 2010 року, яким встановлено, що 07 вересня 2010 року працівниками УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області в с. Шегині (неподалік від пункту пропуску «Шегині»митного поста «Мостиська »Львівської митниці) затримано автомобілі НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які перевозили через митний кордон України товари промислової групи (лак для дерева, металеві пили, деревообробні станки) без відповідних товаросупроводжуючих документів в кількості, що перевищує встановлену законодавством України мінімальну межу, при якій дозволяється ввезення на територію України товарів без письмового декларування та оподаткування. В зазначений період часу функціональні обов'язки виконували головний інспектор ОСОБА_4, провідний інспектор ОСОБА_3 та інспектор ОСОБА_5
Наведені обставини, на думку відповідачів, свідчать про порушення позивачем Присяги державного службовця, яке полягало в несумлінному виконанні останнім службових обов'язків, що призвело до порушення вимог пункту 2.9 Посадової інструкції та заподіянню матеріальних збитків державі.
Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу»крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. З тексту Присяги державного службовця слідує, що державний службовець присягається суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов'язки.
Статтею 14 Закону України «Про державну службу»передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Судами встановлено, що 07 жовтня 2010 року оперативних заходів щодо виявлення та припинення контрабанди і порушень митних правил не проводилося, що унеможливлює порушення позивачем вимог пункту 2.9. Посадової інструкції, яка визначає обов'язок брати участь в оперативних заходах щодо виявлення та припинення контрабанди і порушень митних правил, а не в митному оформленні транспортних засобів, які в'їжджають в Україну по «зеленому коридору».
При цьому, судами досліджено, що ОСОБА_3 перебував на службі і час-від-часу (місцями) надавав допомогу у митному контролі, проте, від виконання прямих посадових обов'язків провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці його ніхто не увільняв.
Крім цього, відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу», тобто норми Закону України «Про державну службу»можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.
В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу»враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.
Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.
Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»(порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку скасувавши наказ Державної митної служби України від 19 жовтня 2010 року № 1976-к та поновивши ОСОБА_3 на службі, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено незаконно, оскільки при винесенні Державною митною службою України оскаржуваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку проведено відповідачем за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.
Також, судами було правильно вирішено питання щодо стягнення із Львівської митниці на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2010 року по 15 лютого 2011 року.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко