Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.
Суддя-доповідач:Майор Г.І.
іменем України
"12" березня 2013 р. Справа № 806/482/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Бучик А.Ю.
Шевчук С.М.,
при секретарі Соморовій В.А. ,
за участю сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Біляченко С.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "22" січня 2013 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення заборгованості,
21 січня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник за травень-серпень 2012 року у розмірі 8297,22 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" в частині стягнення заборгованості за травень-червень 2012 року в сумі 4516,22 грн. залишено без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду та відсутністю підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 2 частини 2 вказаної статті КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
З аналізу зазначеної норми права вбачається, що початком строку звернення до суду є день коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів Ш- 1У рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №372 від 24.03.2004 року (далі - Порядок), розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів Ш-ІУ рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточних роках.
Тобто, підприємствам встановлено обов'язок по сплаті зазначених коштів до 25 - го числа кожного місяця.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції прийшов до правильного до висновку, що саме наступний день, тобто 26 число місяця, є днем з якого починається перебіг шестимісячного строку звернення до суду Пенсійного фонду з позовом про стягнення своєчасно не внесених коштів. Також 26 число місяця є днем з якого Пенсійний фонд повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів, а саме про невнесення підприємством відповідної суми.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області позовна заява про стягнення з Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" заборгованості по відшкодуванню суми витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник за травень-серпень 2012 року у розмірі 8297,22 грн. подана до Житомирського окружного адміністративного суду 21 січня 2013 року, тобто в частині стягнення заборгованості за період з квітня 2012 року по червень 2012 після закінчення строку звернення до суду з таким позовом, встановленого КАС України.
Відповідно до положень статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач у позовній заяві поважності причин пропуску строку звернення до суду не навів та жодних доказів на підтвердження цього до позову не додав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частиною 5 цієї статті визначено, що про залишення позовної заяви без розгляду суддя постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за травень-червень 2012 року у сумі 4516,62 грн.
Посилання позивача на ч.15 ст.106 Закону України № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про незастосування строків давності щодо стягнення недоїмки колегія суддів вважає необґрунтованим.
За правилами ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності не застосовується щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів.
У розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" недоїмка - це сума простроченої заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не заборгованість, що виникла з відшкодування витрат на виплату пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Відповідно до частини 16 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску", який набув чинності з 01 січня 2011 року, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом;
Отже, заборгованість Державного підприємства "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник не є недоїмкою, тому правила ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на вказану заборгованість.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів уважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "22" січня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Г.І. Майор
судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик С.М. Шевчук
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ Г.І. Майор
Повний текст cудового рішення виготовлено "18" березня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області вул.Перемоги, 55,м.Житомир,10003
3- відповідачу Державне підприємство "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" вул.Довженка,45,м.Житомир,10000