28 березня 2013 року Справа № 69603/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Хобор Р.Б., Левицької Н.Г.,
з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року у справі за позовом приватного підприємства "Віко XXI" до Львівської митниці, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови та зобов'язання до повернення надмірно сплачених податків і зборів,-
Приватне підприємство "Віко XXI" звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про скасування рішення щодо визначення митної вартості товарів Львівської митниці від 08.02.2011 року № 209000006/2011/300039/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209000011/1/00104 від 08.02.2011 року, а також зобовязати відповідача повернути позивачу суму надмірно сплачених податків та зборів у розмірі 65796,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що для підтвердження митної вартості товару за ціною договору Львівською митницею було зобов'язано декларанта подати окрім поданих до митного оформлення товару документів, також підтвердження щодо імпортера - виробника товару, висновки про якість та вартісні характеристики товару, інформацію про вартість сировини (біржові котирування на бавовну), про що 07.02.2011 року було зроблено відповідну відмітку в декларації митної вартості. Декларантом своєчасно 08.02.2011 року та в повному обсязі виконані всі вимоги митниці - надано вказані документи. Проте, незважаючи на надання всіх документів, митний орган 08.02.2011 року виніс картку відмови в прийняті ВМД № 209000011/1/001204 та рішенням за № 209000011/1/00104 від 08.02.2011 року, визначив позивачу митну вартість товару із застосування 6-го резервного методу. Також 11.02.2011 року підприємством вдруге подано ВМД з метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та додатково сплачено мито у розмірі 22952,32 грн., та ПДВ у розмірі 42844,34 грн..
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року задоволено позовні вимоги з тих підстав, що позивачем доведено, що вартість товару відповідно до інвойсу, яка і була оплачена позивачем фірмі „Amber Home" складає 19842,96 доларів США та факт сплати позивачем мита у розмірі 20533,95 грн. та ПДВ у розмірі 38330,03 грн., всього на загальну суму 58863,98 грн., окрім того доведеним є і той факт, що позивач додатково сплатив гарантійні зобов'язання до державного бюджету: 22952,32грн.- мита; 42844,34 грн. ПДВ.
Не погодившись з постановою суду її оскаржила Львівська митниця, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що що у відповідності до положень ст. 265 МК України та постанови КМ України № 339 від 09.04.2008 року митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості та самостійно визначає форму та обсяг такого контролю, у зв'язку з чим під час митного оформлення позивачем товару, відповідачем було його зобов'язано подати підтвердження щодо імпортера - виробника товару, висновки про якість та вартісні характеристики товару, інформацію про вартість сировини (біржові котирування на бавовну), про що зроблено відповідний запис на декларації митної вартості. Однак, подана позивачем митному органу копія листа відправника від 08.02.2011 щодо засвідчення його як виробника товару не містила даних щодо сертифікації в Індії фірми "AMBER HOME" як виробника текстильної продукції, не була засвідчена печаткою підприємства, також було відсутнє прізвище особи, яка надала інформацію. Також інформація мережі Інтернет щодо цін на бавовну була роздрукована декларантом без зазначення Інтернет-сторінки, що унеможливлювало її перевірку. При цьому, в наданій інформації зазначалась ціна з липня 2010 року по листопад 2010 року, яка становила від 84,15 центів ціна за фунт бавовни в липні до 155,46 центів США за фунт бавовни в листопаді. Веб-сайт національної бавовняної ради www.cotton.org. надає ціну на бавовну-сирець на умовах CFR в розмірі 168,2 центів США за фунт бавовни станом на грудень 2010 року, коли здійснювалось відвантаження товару за контрактом. Індекс цін FOREX (www.forex.org) підтверджує динаміку цін на бавовну в грудні 2010 року. Тому митний орган вважав, що вказані документи не можуть слугувати доказом виконання законних вимог митниці, у зв'язку з чим відповідачем правомірно визначено митну вартість товару за шостим резервним методом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом встановлено, що 26.08.2010 року між ПП "Віко XXI" (покупець) та Фірмою „Amber Home" (Індія, м.Мумбай) (продавець) був укладений Контракт № 2608/10 на поставку текстильних виробів. Ціна на товари, які включають в себе вартість товару, експортної упаковки і маркування, встановлені на умовах «ФОБ Мумбай», будуть наведені у інвойсах до Контракту і дійсні тільки для кожного інвойсу. Вартість товару (білизна туалетна і кухонна рушники махрові бавовняні 30*30-36480 шт., 59*90-7740 шт., 38*60см-3960 шт.) відповідно до інвойсу від 03.12.2010 року складає 19842,96 доларів США, яка і була 08.12.2010 року та 16.12.2010 року оплачена позивачем фірмі „Amber Home". Вказаний товар позивачем імпортовано в Україну та 07.02.2011 року через декларанта ТОВ „Інтер брокер компані" було подано до Львівської митниці ВМД № 2627 з доданими до неї документами (контракт від 26.08.2010р., доповнення до контракту 03.12.2010р., Міжнародна транспортна накладна (CMR) № 0005 від 18.01.2011 року, коносамент від 13.12.2010 року, інвойс від 03.12.2010р., експортна митна декларація країни-відправника товару від 09.12.2010 року, пакувальний лист від 03.12.2010 року, сертифікат Торгово-промислової палати країни-відправника про походження товару від 14.12.2010 року, договір (контракт) про перевезення з перевізником, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; гарантійний лист від виробника про вартість товару та його склад і походження, а також: рахунок-фактура від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, в якій наведено реквізити сторін, суму та умови платежу, калькуляцію транспортних витрат та інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, санітарно гігієнічний висновок на товар, що ввозився, сертифікат екологічного контролю від 19.01.2011 року, платіжні доручення від 08.12.2010 року, та 16.12.2010 року, про оплату товару, згідно ціни за інвойсом та контрактом від виробника-постачальника товару, попереднє повідомлення про намір увезення з метою митного контролю та митного оформлення товарів.
Декларантом при визначенні митної вартості товару був використаний перший основний метод за ціною договору (вартість операції) та при цьому заздалегідь сплачено мито у розмірі 20533,95 грн. та ПДВ у розмірі 38330,03 грн. Всього на загальну суму 58863,98 грн. Декларантом згідно вимоги податкового органу були додатково подані наступні документи: копія листа відправника від 08.02.2011 щодо засвідчення його як виробника товару та роздрукована інформація мережі Інтернет щодо цін на бавовну від липня по листопад 2010 року.
За результатами розгляду вказаних вище документів, митний орган видав картку відмови в прийнятті митної декларації чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України ВМД № 209000011/1/001204 від 08.02.2011 року та прийняв рішення про визначення митної вартості товарів № 209000011/1/00104 від 08.02.2011 року, із визначенням митної вартості вищевказаного товару за 6-м (за резервним) методом, із зазначенням (коригуванням) митної вартості товару: білизна туалетна і кухонна рушники махрові бавовняні: 30*30-36480 шт., 59*90-7740 шт., 38*60см-3960 шт. Виробник „Amber Home", Країна виробництва Індія. 2. Місць 1,4999 картонних коробок з маркуванням виробника. Коригування сума вартості за одиницю 11,5800 дол. США, загальна сума 32898,78 дол. США; білизна кухонна рушники бавовняні, вафельні: круглі діам. 68 см. - 9072 шт. Виробник „Amber Home", Країна виробництва Індія. 2. Частина місця 126 картонних коробок з маркуванням виробника. Коригування сума вартості за одиницю 12,1900 дол. США, загальна сума 12714,17 дол. США.
Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено ненадання останнім висновки про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, бухгалтерські документи покупця, що стосуються відчуження товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) оцінюваним товарам на території України та наявність розбіжностей у наданих документах з інформацією заявленою у ВМД. Джерелом інформації декларанта зазначено ціну бавовни з липня 2010 року по листопад 2010 року, яка становила від 84,15 центів ціна за фунт бавовни в липні до 155,46 центів США за фунт бавовни в листопаді. Проте, веб-сайт національної бавовняної ради www.cotton.org. надає ціну на бавовну-сирець на умовах CFR в розмірі 168,2 центів США за фунт бавовни станом на грудень 2010 року, коли здійснювалось відвантаження товару за контрактом. Індекс цін FOREX (www.forex.org) підтверджує динаміку цін на бавовну в грудні 2010 року.
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості подано усі документи, які є достатніми для визначення митної вартості за ціною договору, проте митницею самостійно було визначено митну вартість за 6-м резервним методом без обґрунтованих посилань щодо неможливості застосування попередніх 5-ти методів. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність рішення відповідача про визначення митної вартості, а тому його скасував.
З таким висновками суду першої інстанції не можна погодитись і суд апеляційної інстанції, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 262 МК України (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 264 МК України визначено права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів, відповідно до якої заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Митний орган, відповідно до ст. 265 МК України, зобов'язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну встановлені статтею 266 МК України, де вказано, що вартість визначається за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, то проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до методів 2, 3, 4, 5 відповідно до ст. 268, 269, 271, 272 МК України. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за 6-м (резервним) методом відповідно до ст. 273 МК України.
З врахуванням вищевказаних законодавчих приписів можна прийти до висновку, у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), 6 лютого 2012 року (справа № 21418а11).
Статтею 88 МК України встановлено обов'язок для декларанта подати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року N 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Згідно п. 7 Порядку, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
При цьому, згідно п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові, визначені в цьому пункті, документи. Про необхідність подання додаткових документів посадовою особою митного органу робиться запис у ДМВ у графі «для відміток митниці».
Такі додаткові документи, відповідно до п. 13 Порядку, декларант зобов'язаний подати протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.
Пунктом 14 Порядку передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митним органом, у відповідності до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року для підтвердження митної вартості товарів, витребувано у декларанта додаткові документи, а саме: відомості щодо виробника товару (каталоги, специфікації, адреси веб-сайтів, реєстраційні дані підприємства, що можуть свідчити про здійснення поставки товарів безпосереднім виробником), висновки про якісні та кількісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість сировини, оскільки сировина для виготовлення товару реалізується в порядку біржової торгівлі, бухгалтерські документи покупця, що стосуються відчуження товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) оцінюваним товарам на території України.
Декларантом згідно вимоги були подані наступні документи: копія листа відправника від 08.02.2011 щодо засвідчення його як виробника товару та роздрукована інформація мережі Інтернет щодо цін на бавовну від липня по листопад 2010 року.
Будь-яких інших документів для підтвердження митної вартості товару на зазначену вище дату подано не було, про що декларантом було зроблено відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на основному аркуші декларації митної вартості.
При розгляді поданих декларантом додаткових документів у посадової особи відділу КМВтаКТ виникли сумніви щодо достовірності поданих документів, в зв'язку із тим, що заявлений у них веб-сайт «www.amberhome.co.in» фірми «AMBER HOME» відсутній у Всесвітній мережі Інтернет і пошукові Інтернет-системи не дали жодних результатів щодо компанії "AMBER HOME" як виробника текстильної продукції. Надана копія листа відправника від 08.02.2011 щодо засвідчення його як виробника товару не містила даних щодо сертифікації в Індії фірми "AMBER HOME" як виробника текстильної продукції, не була засвідчена печаткою підприємства, також було відсутнє прізвище особи, яка надала інформацію, тобто копія документу не була оформлена декларантом відповідно до вимог законодавства.
Тому митний орган прийшов до висновку про відсутність підтверджень щодо здійснення поставки товарів їх безпосереднім виробником декларантом надано не було.
Окрім цього, інформація мережі Інтернет щодо цін на бавовну була роздрукована декларантом без зазначення Інтернет-сторінки, що унеможливлювало її перевірку та в наданій інформації зазначалась ціна з липня 2010 року по листопад 2010 року, яка становила від 84,15 центів ціна за фунт бавовни в липні до 155,46 центів США за фунт бавовни в листопаді.
Митним органом встановлено, що Веб-сайт національної бавовняної ради www.cotton.org. надає ціну на бавовну-сирець на умовах CFR в розмірі 168,2 центів США за фунт бавовни станом на грудень 2010 року, коли здійснювалось відвантаження товару за контрактом. Індекс цін FOREX (www.forex.org) підтверджує динаміку цін на бавовну в грудні 2010 року.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги вказав, що митним органом надано витяг з ЄАІС ДМСУ до порівняння цін, яке проводилось з товарами, що були ввезені у кількості 47 кг.,20 кг.,43 кг.,50 кг., позивачем ввезено контейнер вагою 5 т., а саме товари ввезені не в тій же кількості і не на однакових комерційних умовах з тими товарами, з якими проводилось порівняння, а також наведені порівняння є продукцією відомих виробників, виготовлених в Британії та Німеччині, тобто країнах зовсім іншого регіону.
Проте, зазначене вище твердження не відповідає дійсності та не підтверджено жодними доказами.
Так митним органом надано витяг з ЄАІС ДМСУ до порівняння цін, яке проводилось з товарами, що були ввезені декларантом, який враховано при визначенні митної вартості на ввезений товар та встановлено, що в графі «країна походження» зазначено код країни походження «356». Наказом Державного комітету статистики України від 22.12.2010 року №527 «Про затвердження Класифікації країн світу» затверджено Класифікатор країн світу, відповідно до якого під кодом «356» значиться країна «Індія».
Відповідно до оскаржуваного рішення митна вартість митним органом визначалась на підставі ст.273 МК України, а саме за шостим, резервним методом. Тому положення ст.268 МК України (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) не має відношення до даного спору.
Наказом ДМС України від 19.10.2010 року № 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що в графі 33 рішення про визначення митної вартості митним органом зазначається результати проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів.
Відповідач, застосувавши замість визначеного позивачем першого методу шостий метод визначення митної вартості товару, надав докази проведення процедури консультації з декларантом та неможливості послідовного застосування наступних після першого методів визначення митної вартості товарів, що відповідає вимогам статті 266 МК України та зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи із змісту ст. 266 МК України висновок суду першої інстанції про відсутність консультацій між сторонами щодо обміну інформацією для визначення митної вартості є хибним.
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач не довів неможливість застосування інших методів для визначення митної вартості товарів, що ввозив на митну територію України позивач.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач Львівська митниця Державної митної служби відповідно до ст. 266 МК України довів підстави для застосування саме резервного методу та не порушив послідовність застосування передбачених зазначеною нормою 266 МК України методів визначення митної вартості товару обґрунтувавши неможливість застосування попередніх.
Таким чином, колегія суддів встановила, що у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, а оскільки позивач не одержав додаткових документів для її підтвердження тому, митний орган відповідно до митного законодавства обґрунтовано прийняв картку відмови та визначив митну вартість товару за резервним методом.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та довів правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України - задовольнити.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року у справі №2а-3758/11 та прийняти нову постанову.
В позові приватного підприємства "Віко XXI" до Львівської митниці, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови та зобов'язання до повернення надмірно сплачених податків і зборів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Р.Б.Хобор
Н.Г.Левицька
Повний текст виготовлено 29.03.2013р.