05 березня 2013 р. Справа № Н-22а-184/11/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2010 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по даний час підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року частково задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова - змінено постанову Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2010 року, а саме викладено її резолютивну частину в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 09 липня 2770 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року надбавку до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю».
Зазначену постанову апеляційного суду було залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року.
07 лютого 2012 року Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова подало заяву, якою просить переглянути постанову Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року за нововиявленими обставинами відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.
На обґрунтування вимог заяви зазначає, що 19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14.06.2011 року № 3491-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансовою ресурсу бюджету Пенсійного фонду України па 2011 рік. На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року. Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп у справі за конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначені вище норми визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними). Тому, на думку заявника, з огляду на зміст резолютивної частин зазначеного рішення Конституційного Суду України, підстави для застосування судами норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при вирішенні справ за позовами про перерахунок пенсії відповідно до наведених норм зазначених Законів відсутні. Виходячи із змісту п. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). За таких умов, на підставі прийнятого 26.12.2011 року рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 виникає юридично обґрунтоване твердження, що при вирішенні справ за адміністративними позовами дітей війни суди повинні були застосувати постанови Кабінету Міністрів України, які на час виникнення спірних правовідносин встановлювали розміри пенсійних виплат зазначеним категоріям громадян.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до ч. 2 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку покликається заявник, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За змістом даної норми під нововиявленими обставинами слід розуміти лише такі істотні обставини, які існували на час постановлення рішення, але не були відомі заявнику і суду, врахування яких при розгляді справи могло б вплинути на результати її вирішення по суті.
Наведені заявником обставини для скасування постанови апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року, на думку колегії суддів, не є нововиявленими у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки виникли вже після прийняття судом рішення, тому не могли вплинути на вирішення по суті адміністративного позову у даній справі.
Крім того, рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 також не може бути підставою для перегляду судових рішень згідно з п. 5 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ним не було встановлено неконституційності закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Таким чином, на думку колегії суддів, доводи Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова не свідчать про незаконність чи необґрунтованість постанови Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року та не дають підстав для його перегляду за нововиявленими обставинами, тому заяву слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 160, 245, 252-253, 254 КАС України, суд -
Заяву Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року у справі № 2а-88/10/1319 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Святецький