05 березня 2013 р. Справа № 123112/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді, яким просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.09.2010 року № 0002341742 3242/17-3/256813920/5673, яким до неї були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11190,10 грн. за порушення п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції є за своєю суттю адміністративно-господарськими, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, вони можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Оскільки Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а також інші норми податкового законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, жодних винятків щодо строків застосування штрафу за порушення норм зазначеного Закону не передбачали, то суд дійшов висновку, що в даному випадку сплив граничний річний строк, протягом якого допускається застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення, допущені позивачем в період січень-лютий 2008 року.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що посилання суду першої інстанції на ст. 250 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 4 цього Кодексу не є предметом його регулювання, зокрема, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Положення ст. 250 Господарського кодексу України підлягають застосуванню лише у випадках, коли іншого не передбачено спеціальним законодавством. Таким законодавством, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» як спеціальний закон з питань застосування до суб'єктів господарювання штрафних санкцій за порушення порядку реєстрації розрахункових операцій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 16 серпня до 06 вересня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Ужгороді було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року (Розділ «Податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року), за результатами якої був складений акт від 14.09.2010 року № 2878/17-319/НОМЕР_2.
В акті зазначено про встановлення під час перевірки порушення позивачем вимог, зокрема, п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а саме непроведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів на суму 2238,02 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення від 27.09.2010 року № 0002341742 3242/17-3/256813920/5673, яким до позивача за вказані порушення були застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11190,10 грн. на підставі ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Штрафні санкції були застосовані до ФОП ОСОБА_1 на тій підставі, що вона, перебуваючи на загальній системі оподаткування, отримала готівкові кошти за реалізований товар, які не провела через реєстратор розрахункових операцій.
При цьому суть спору даних правовідносин полягає щодо строку застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення нормативних приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. 238, 239 Господарського кодексу України, а тому повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 цього Кодексу, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з акту перевірки порушення позивачем вимог п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» були вчинені у січні 2008 року (розрахункова квитанція від 31.01.2008 року № 098626 на суму 1622,75 грн.) та у лютому 2008 року (розрахункова квитанція від 29.02.2008 року № 098627 на суму 615,37 грн.).
Однак штрафні (фінансові) санкції до позивача за вказані порушення були застосовані лише 27.09.2010 року, тобто поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.
Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення порядку проведення готівкових розрахунків після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ужгороді залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі № 2а-209/11/0770 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Святецький
Ухвала складена в повному обсязі 07.03.2013 року