07 березня 2013 року Справа № 83773/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Макарика В.Я.
суддів Большакової О.О.,
Глушка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області на постанову Луцького міськрайонного від 09 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області про стягнення заборгованості, -
Позивач 08.08.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області в якому просить зобов»язати управління здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 2-ох мінімальних заробітних плат відповідно до ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з січня 2011 року й по даний час.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2011 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено частково. Зобов»язано управління провести перерахунок та виплату позивачу, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум з 08.02.2011 року.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що здійснює свої повноваження по ефективному та цільовому використанню коштів Пенсійного фонду України. Останній виступає як розпорядник коштів державного бюджету і отримавши асигнування з державного бюджету виплачує бюджетні кошти за цільовим призначенням, тобто проводить фінансування пенсій допомоги вище вказаної категорії громадян. Відповідно до ст. 39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу як не працюючому пенсіонеру, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, було призначено підвищення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його розмір встановлено в сумі 5, 20 грн. і дійсне по даний час. Фінансування виплат призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться з Державного бюджету, а Державним бюджетом профінансовано Пенсійний фонд у тих розмірах, які були виплачені, тому Пенсійний фонд немає підстав для виплати сум, які вимагає позивачка. З 1 січня 2008 року позивачу виплачувалась доплата за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до змін внесених законом про бюджет на 2008 рік, а з 22 травня по даний час у розмірі 5 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. А до 1 січня 2008 року додаткова пенсія виплачувалась згідно діючого на той час Закону про «чорнобильців», де в ст. 51 передбачено розмір додаткової пенсії в залежності від мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, який використовувався для обрахунку цих доплат передбачено в постанові Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено та підтверджено наявними у справі матеріалами, що позивач має право на отримання соціального захисту, що включає право забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості що встановлено ч.2. ст..39 Закону України «Про статус в соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також встановлено, що позивач проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, і є потерпілим внаслідок Чорнобисльської катастрофи, а тому відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус в соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі двох мінімальних заробітних плат..
З відповіді відповідача вбачається, що позивачу доплата до пенсії виплачувалася в розмірі 5,20 грн. щомісячно згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 27.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи». Тобто така доплата проводилася не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю з моменту призначення пенсії виплачувалась в розмірі 15 відсотків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України розмірі 19, 91 грн., а з 01.01.2008 року у розмірі 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким внесені зміни до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України за № 836 у 1996 році розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які являються пенсіонерами не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України , ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік і цей розмір береться до розрахунку на момент виплати доплати.
Дія положення ст. 39 даного Закону була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційними, оскільки «не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, «інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність». Таким чином, зміни внесені до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» припинили свою чинність з 22 травня 2008 року.
Вказаними рішеннями Конституційного Суду України визначено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 183-2, 195, 196, ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а-8589/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді І.В. Глушко
О.О. Большакова