Справа № 1570/999/2012
25 березня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2009 року №0004262310/0, -
З позовом до суду звернулось Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2009 року №0004262310/0.
В судовому засіданні 25.03.2013 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач правомірно відніс до сум валових витрат підприємства за 2006-2008 роки суми амортизаційних відрахувань на основні засоби, які ним використовувались у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими первинними документами бухгалтерського обліку підприємства та висновком експерта, в зв'язку із чим, висновок посадових осіб органу ДПС України не є ґрунтовним, а оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню. Представник відповідача ДПІ заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на законність прийнятого ДПІ податкового повідомлення-рішення, оскільки при перевірці позивача не були надані первинні бухгалтерські документи про наявність в його власності чи розпорядженні основних засобів, які використовувались ним у власній господарській діяльності, а тому зазначені позивачем суми амортизаційних відрахувань за вказані податкові періоди нараховані ним неправомірно, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
На підставі наказу керівника ДПІ від 16.03.2009 року №386 та направлення на проведення перевірки від 16.03.2009 року №000441/412 посадовими особами відповідача в період з 20.03.2009 року по 28.04.2009 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань вірності обліку основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань з метою оподаткування у податкову обліку підприємства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
За результатами зазначеної перевірки був складений акт №6598/23-1/01125614 від 05.05.2009 року (а.с.5-11 т.1), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 741897,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.8.2.1, п.8.2, п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За результатами проведеної перевірки відповідачем 22.05.2009 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0004262310/0 (а.с.4 т.1) про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 741897,00 грн., штрафним санкціям на суму 370949,00 грн..
Представник позивача не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскільки вважає, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства за 2006-2008 роки суми нарахованих амортизаційних відрахувань на основні засоби, які використовувались ним у власній діяльності цих податкових періодів.
Представник відповідача - ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС у запереченнях проти позову від 27.04.2012 року №11447/9/10-117 (а.с.33-36 т.1) зазначив, що при перевірці позивача не були надані первинні бухгалтерські документи про наявність в його власності чи розпорядженні основних засобів, які використовувались ним у власній господарській діяльності, а тому зазначені позивачем суми амортизаційних відрахувань за вказані податкові періоди нараховані ним неправомірно, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.
Розглянувши оскаржений акт суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у
справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах
повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що 5.3.9. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними озрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону встановлено, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Відповідно до п.8.2.1 п.8.2 ст.8 цього Закону встановлено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Відповідно до п.8.3.1 п.8.3 ст.8 цього Закону встановлено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).
З акту ДПІ від 05.05.2009 року №6598/23-1/01125614 «Про результати позапланової виїзної перевірки ДСК ЧМП…» вбачається, що ДПІ перевіряла ДСК ЧМП за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 рік (тобто за повних три роки = 1096 днів). Базовий (звітний) період для ДСК ЧМП дорівнює календарному кварталу, що відповідає вимогам п.п.4.1.4 п.4.1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У зв'язку з цим податкова декларація за 1-й квартал 2006 року мала бути подана пароплавством не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Отже, граничний строк подання пароплавством податкової декларації за 1-й квартал 2006 року - 10 травня 2006 року. Податкова декларація за 1 квартал 2006 року була надана пароплавством до ДПІ 04.05.2006 року.
Одночасно з цим 10.05.2006 року є датою, з якої для ДПІ починається відлік строку, встановленого для самостійного визначення податковою інспекцією сум податкових зобов'язань платника податків (ДСК ЧМП) за 1-й квартал 2006 року. Відповідно до п.п.15.1.1 Закону від 21.12.2000 року №2181-IIIстрок самостійного визначення податковою інспекцією сум податкових зобов'язань платника податків не може перевищувати 1095 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Таким чином, останнім (граничним) днем для самостійного визначення податковою інспекцією сум податкових зобов'язань ДСК ЧМП за 1-й квартал 2006 року є 10 травня 2009 року.
При проведенні судово-економічної експертизи наявними в справі документами (актами виконаних робіт, накладними, актами приймання-передачі, біржовими угодами, а також бухгалтерськими довідками, наказом та відомістю дооцінки, зведеними регістрами обліку: «Відомість нарахування зносу (податковий облік)» в розрізі груп (2,3,4) та окремих об'єктів групи 1 підтвердився факт наявності у ДСК ЧМП основних засобів виробництва, а саме: підтвердився факт здійснення підприємством придбання, використання та облік основних засобів за період з 01.01.2006 року і протягом усього перевіряє мого періоду; підтвердився факт наявності у підприємства станом на 01.01.2006 року ( тобто до початку позапланової перевірки ДПІ) основних засобів виробництва, придбаних та використовуваних пароплавством ще до 1997 року (введення в дію змін щодо оподаткування, амортизація по яким визначалась по іншим правилам).
При цьому факту наявності у ДСК ЧМП основних виробничих засобів податкова інспекція не спростовує. З відомостей нарахування амортизації видно, що «підприємство, як суб'єкт господарювання використовувало у своїй діяльності як нові основні засоби, придбані у період з 01.01.2006 року, так і такі, що придбалися раніше та використовувались підприємством протягом тривалого часу (будівлі, споруди та інші) та здійснювало нарахування амортизації, що відображалось у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств. Нарахування амортизаційних відрахувань при наявності у підприємства основних засобів виробництва, які використовуються підприємством в його діяльності, повністю відповідає вимогам законодавства.
Для визначення вірності висновків податкового органу ухвалою суду від 17.07.2012 року (а.с.104-105 т.1) була призначена судово-економічна експертиза по справі.
Висновком судового експерта від 18.12.2012 року №8080 (а.с.109-115 т.1) не отримно категорічної відповідді на поставлені судом запитання, але експертом у описовій та мотивувальній частині висновку зазначено про те, що податковим органом протиправно не прийнято до уваги первинні документи позивача, які підтверджують придбання та перебування у власності чи користуванні основних засобів у 2006-2008 роках, що обумовлювало право платника податків нараховувати амортизаційні відрахування на їхню вартість.
Представником позивача в підтвердження наявності у позивача основних засобів у 2006-2008 роках надані додаткові документи первинного бухгалтерського та податкового обліків (акти приймання виконаних підрядних робіт, видаткові накладні, дані електронного синтетичного бухгалтерського обліку підприємства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року - а.с.1-221 т.2).
Також представником позивача надані докази використання вказаних основних засобів у власній господарській діяльності підприємства у цих податкових періодах, а саме: Статут позивача від 24.11.2005 року, згідно п.2.2 якого визначені основні види господарської діяльності ДСК «ЧМП», Положення про відокремлений підрозділ ДСК «ЧМП» Санаторій «МІЖРЕЙСОВА БАЗА МОРЯКІВ» від 06.01.2005 року, в п.2.1 якого визначено, що санаторій є санаторно-курортним закладом, який згідно п.2.2.1 Положення має право надавати послуги з організації комплексного санаторно-курортного обслуговування та інше, сертифікат відповідності від 31.12.2006 року Серія ВБ №594889, згідно якого цей підрозділ сертифікував надання послуг санаторних та курортних закладів оздоровлювального характеру, ліцензію Міністерства охорони здоров'я України Серія АБ №121272 про право надання медичної практики ДСК «ЧМП» в період з 29.12.2004 року по 29.12.2009 року, ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України Серія АВ №149305 на право надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в період з 05.07.2006 року по 04.07.2011 року, ліцензію Міністерства фінансів України Серія АБ №108543 на право збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння органогенного утворення , напівдорогоцінного каміння в період з 13.04.2005 року по 13.04.2010 року.
Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного отримання основних засобів та оприбуткування їх в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.
Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:
Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.
В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту наявності в розпорядженні позивача основних засобів у 2006-2008 роках, які використовувались ним у власній господарській діяльності, що надавало право на нарахування на їх вартість амортизаційних відрахувань, а тому висновок податкового органу про безпідставне формування за рахунок амортизаційних відрахувань валових витрат 2006-2008 податкових періодів є помилковим, в зв'язку із чим, прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 22.05.2009 року №0004262310/0.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 01 квітня 2013 року
Суддя Єфіменко К.С.
.