18 березня 2013 р.Справа № 1570/1430/2012
Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Крусяна А.В., Шевчук О.А.,
при секретарі - Загоруйко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Міністерства внутрішніх справи України на Одеській залізниці до Державної фінансової інспекції в Одеській області про скасування пунктів вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2012 року УМВСУ на Одеській залізниці звернулось з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд скасувати пункти 5, 2, 6, 8, 9, 10, 14 - повністю, а п.13 частково - в частині зобов'язання провести претензійно-позовної роботи з особами, які безпідставно отримали кошти на відрядження в сумі 4994,8 гривень, Вимоги щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень від 10.02.2012 року № 15-08-36-17/1327 ДФІ в Одеській області; зобов'язати відповідача провести перерахунок та зменшити суму коштів, зазначених в п.13 Вимоги з урахуванням оплачених замовлень.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржувані пункти Вимоги не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та підлягають скасуванню. Зокрема, відповідні висновки за актом перевірки, який складений за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Управління МВС України на Одеській залізниці, є результатом хибного тлумачення законодавства перевіряючими. Зважаючи на те, що оскаржувані пункти Вимоги не відповідають законодавству, позивач звернувся за судовим захистом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 5, 6, 8, 9, 10, 14 Вимоги щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень № 15-08-36-17/1327 від 10.02.2012 року - повністю, а пункт п.13 зазначеної Вимоги - в частині зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці провести претензійно-позовну роботу з особами, які безпідставно отримали кошти на відрядження, в сумі 2950 гривень (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень).
Не погоджуючись з даною постановою суду Державна фінансова інспекція в Одеській області подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання п.2.16 Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на четвертий квартал 2011 року, п.1.1.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи апарату КРУ в Одеській області на четвертий квартал 2011 року, на підставі направлень, виданих начальником КРУ в Одеській області від 07.10.2011 року № 1279, від 14.11.2011 року № 1463, від 22.11.2011 року № 1511 та від 28.11.2011 року № 1553, ревізійною групою проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Управління Міністерства внутрішніх справи України на Одеській залізниці за період з 01.07.2009 року по завершений період 2011 року, за результатами якої складений акт № 08-19/1 від 03.01.2012 року. В ході ревізії було встановлено ряд порушень, які частково в ході перевірки були усунуті.
Не погодившись із окремими висновками за результатами ревізії, Управління надало до ДФІ в Одеській області заперечення до акту, за результатами розгляду яких останні залишені без задоволення.
На підставі вищевказаного акту ревізії ДФІ в Одеській області висунуто вимогу щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень № 15-08-36-17/1327 від 10.02.2012 року.
Також встановлено, що ревізією, серед іншого, встановлено порушення п.7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294 та листа МВС України «Про порядок виплати додаткових видів грошового забезпечення»від 18.11.2011 року № 15/2-655, яке виразилось у проведенні виплати доплати за службу в нічний час в обсязі 100% замість встановлених 50%, що призвело протягом періоду з липня 2009 року по листопад 2011 року до зайво виплаченої заробітної плати працівникам Управління на загальну суму 212449,29 гривень та відповідно зайво перерахованих коштів до державних цільових фондів на загальну суму 74506,67 гривень.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.
За змістом пункту 2 Вимоги за дане порушення Управлінню належить провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення з осіб, які безпідставно отримали грошове забезпечення у сумі 212449,29 гривень; провести перерахунок та відповідно взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 74506,84 гривень, або зарахувати в рахунок майбутніх платежів; в іншому випадку відшкодувати порушення за рахунок особи, яка допустила зайві грошові виплати.
Відповідно п.7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294, до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
В цій же постанові затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33.
Згідно Додатку 26 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ отримують доплату за службу в нічний час в розмірі 35% відсотків посадового окладу.
Пунктом 11 вищевказаної постанови постановлено Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
За змістом п.6 Додатку 22 «Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»доплата за службу в нічний час особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється у розмірі 35% посадового окладу.
Отже, доплата за службу в нічний час особам рядового і начальницького складу проводилась Управлінням після відповідного упорядкування додаткових видів грошового забезпечення відповідним нормативно-правовим актом Міністерства внутрішніх справ України, у зв'язку із чим застосовувати пункт 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»від 07.11.2007 року № 1294 в частині обмеження затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеним відповідним додатком розміром підстав не було. При цьому, накази Міністерства внутрішніх справ України є обов'язковими до виконання усіма під порядковими підрозділами, і Управління зобов'язано у своїй діяльності керуватись цими нормативними актами.
Таким чином колегія суддів зазначає про необґрунтованість пункту 2 Вимоги, у зв'язку із чим останній підлягає скасуванню.
До того ж, в ході ревізії встановлено, що 31.01.2010 року сталося ДТП, в результаті якого значно пошкоджено службовий транспортний засіб Управління - Фольцваген Пассат д/н НОМЕР_2. Згідно з договором підряду на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту легкових автомобілів від 20.07.2010 року № 356/10, укладеного між Управлінням та ТОВ «Автомобільний Дом» та актів виконаних робіт (від 20.07.2010 року №№ АдзН001360, АдзН002012, АдзН001184) було здійснено ремонт вказаного автомобіля, за що Управлінням перераховано грошові кошти в сумі 84042,1 гривень. Тобто оплата ремонту автомобіля після ДТП була проведена за рахунок бюджетних коштів, а не винної особи.
Через 9 місяців після ДТП Управління звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок цього ДТП. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01.06.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 (відповідача) на користь Управління матеріальний збиток в розмірі 84042,10 гривень. В грудні 2011 року судом видано виконавчий лист про стягнення 84042,10 гривень. При цьому відповідно до звітів форми 2д (звіт про заборгованість бюджетних установ) станом на 01.01.2011 року та на 01.09.2011 року за бухгалтерським обліком Управління не рахується дебіторська заборгованість за спеціальним фондом по КПКВ 1001050 по КЕКВ 1134 в сумі 84042,1 гривень.
На підставі вищевикладеного перевіряючі дійшли висновку про порушення Управлінням п.1 абз.2 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, оскільки Управлінням за рахунок коштів, передбачених кошторисом на 2010 рік за КЕКВ 1134 «Оплата послуг» використано бюджетні кошти, не пов'язані з виконанням функцій установи на загальну суму 84042,10 гривень. Крім того, при наявності судового рішення щодо стягнення заборгованості з громадянина ОСОБА_2 за бухгалтерським обліком Управління дебіторська заборгованість не рахується, чим порушено п.1 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п. 5 Вимоги за дане порушення Управлінню належить відобразити в обліку дебіторську заборгованість громадянина ОСОБА_2, прийняти необхідні заходи щодо стягнення на користь Управління збитків в сумі 84042,10 гривень, які в подальшому перерахувати до доходів Державного бюджету України.
В ході судового розгляду встановлено, що 20 липня 2010 року між Управлінням (Замовник) та ТОВ «Автомобільний Дім»(Підрядник) укладено договір підряду № 356/10, за умовами якого Підрядник за завданням Замовника здійснює технічне обслуговування та/або поточний ремонт автомобілів (згідно ГК 016-97/20.20.1 послуги по технічному обслуговуванню та поточному ремонту пасажирських автомобілів) Замовника на станції технічного обслуговування Підрядника згідно із заявками Замовника. У свою чергу, Замовник приймає виконані роботи та сплачує їх в порядку, передбаченому даним Договором (п.1 Договору). Ціна договору склала 84042,10 гривен на підставі калькуляцій, яка складено по результатами проведеної дефекації автомобіля, виходячи з вартості деталей, засобів, рідин, масел та змазок, що підлягають заміні, та вартості робіт (п.2 Договору).
Наказом Державного казначейства України Міністерства фінансів України від 25 листопада 2008 року № 495 (чинним на час виникнення спірних правовідносин) була затверджена Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету.
Вказана Інструкція розроблена на виконання Бюджетного кодексу України, Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження»(зі змінами), а також з метою однозначного застосування економічної класифікації видатків бюджету.
Економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії).
В контексті положень Інструкції поточні видатки - це видатки бюджетів, що спрямовуються на виконання бюджетних програм та які забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям).
Відповідно пп. «з» п.1.3.4 Інструкції до коду КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)» належать видатки на оплату послуг для забезпечення потреб установ (організацій) з поточного ремонту та технічного обслуговування обладнання, техніки, механізмів, локальної мережі, систем пожежогасіння, охоронної сигналізації тощо, оплата послуг з поточного ремонту будівель, приміщень тощо.
На підставі вищевказаного Договору підряду № 356/10 від 20 липня 2010 року, згідно з кодом 20.20.1 ДКПП та КЕКВ 1134 Головним управлінням ДКС України в Одеській області здійснено оплату за поточний ремонт автомобіля, що належить Управлінню, в загальному розмірі 84042,10 гривень.
З огляду на вищевикладене колегія суддів зазначає про обґрунтованість проведеної оплати ремонту автомобіля, оскільки кошти використані за цільовим призначенням. Зокрема, за ремонт пошкодженого службового автомобіля, який необхідний в роботі Управління для виконання покладених на нього завдань.
Водночас колегія суддів вважає вірним неприйняття судом першої інстанції посилання представників відповідача на п.1 абз.2 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, згідно з яким запроваджені загальний та спеціальний фонди кошторису бюджетної установи.
Кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (абз.1 п.1 вищезазначеного Порядку).
Загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;
Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.
Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи (п.20 Порядку).
Органи Казначейства здійснюють контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів органів Казначейства (абз.6 п.49 Порядку).
Отже правомірність оплати ремонту автомобіля, який належить Управлінню, була перевірена спеціальним контролюючим органом, який, у свою чергу, фактично здійснив оплату бюджетних зобов'язань з рахунку Управління. Так, ГУДКСУ в Одеській області перевірено умови договору, акти виконаних робіт на відповідність вимогам нормативних актів щодо класифікації видатків бюджету, про що зроблено відповідні відмітки на платіжних документах.
Водночас службовий автомобіль, який був відремонтований, безпосередньо використовується у роботі Управління, тому висновки перевіряючих про те, що видатки на відновлення зазначеного автомобіля не пов'язані із виконанням функцій установи, є передчасними та необ'єктивними.
Також, в ході судового розгляду встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2011 року по справі № 2-1024 за позовом Управління МВС України в Одеській області до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок ДТП, позовні вимоги задоволені; з відповідача на користь Управління стягнуто матеріальний збиток в розмірі 84042,10 гривень.
Вищезазначене рішення набрало законної сили, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 ухвалою Апеляційного суду Одеської області залишена без розгляду. На підставі цього рішення Управлінням в бухгалтерському обліку відображено дебіторську заборгованість за ОСОБА_2 в сумі 84042,10 гривень.
За змістом ч.1 ст.223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Таким чином відображення у в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості за ОСОБА_2 в сумі 84042,10 гривень було здійснено після настання відповідних обставин - набрання законної сили судовим рішенням. При цьому, суд враховує, на що на момент розгляду справи вказана дебіторська заборгованість відображена в бухгалтерському обліку Управління.
Водночас, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2011 року по справі № 2-1024 матеріальні збитки стягнуто на користь саме Управління -позивача у справі. Також стягувачем за виконавчим листом по виконанню вказаної постанови зазначено Управління, у зв'язку із чим підстави для відшкодування коштів в сумі 84042,10 гривень на користь Державного бюджету України судом не встановлені. У цивільному судочинстві відшкодування шкоди передбачено на користь осіб, якім таку шкоду завдано. В даному випадку, судом постановлено судове рішення, за яким відшкодування збитків, понесених Управлінням в результаті спричинення матеріальної шкоди транспортному засобу Управління, покладено на винну особу -ОСОБА_2, за яким на теперішній час в бухгалтерському обліку рахується дебіторська заборгованість.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість пункту 5 Вимоги, у зв'язку із чим останній підлягає скасуванню.
До того ж, ревізією подорожніх листів на автомобіль Фольцваген Пассат д/н НОМЕР_2 встановлено, що у періоді з 31.01.2010 року по 31.03.2010 року автомобіль нібито проїхав 9340 км та відповідно списано пальне в загальній кількості 1933,38 літрів на загальну суму 19913,81 гривень. В ході ревізії направлено запит до УДАІ ГУМВС України в Одеській області, у відповіді на який встановлено, що 31.01.2010 року сталася ДТП за участю автомобілів ВАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля Фольцваген Пассат, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якої авто були отримали значні пошкодження. Використання автомобіля із значними механічними пошкодженнями суперечить вимогам п.п.2.10, 2.11, 31.1, 31.4 Правил дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 року № 1306. Крім того, згідно з журналом обліку виїздів і повернення транспортних засобів, який прошнуровано, пронумеровано і скріплено печаткою Управління в період лютий-квітень 2010 року, зазначений автомобіль не виїжджав з території Управління. Отже, перевіряючими зроблений висновок про завдання Управлінню матеріальної шкоди в розмірі 19913,81 гривень.
Відповідно до п. 6 Вимоги за дане порушення Управлінню належить провести претензійно-позовну роботи щодо стягнення з відповідальних осіб на користь Управління 19913,81 гривень.
Належить враховувати, що пункти п.2.10, 2.11, 31.1, 31.4 Правил дорожнього руху забороняються використання автомобіля за умови порушень в його роботі, які здатні створити небезпеку для руху автомобіля та інших учасників руху (несправність гальмової системи та рульового механізму, відсутність та несправність зовнішніх світлових приладів та інше). Однак під час експлуатації пошкодженого у ДТП автомобіля, такі несправності були відсутні, що не забороняло експлуатацію транспортного засобу згідно з Правилами дорожнього руху.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що автомобіль Фольцваген Пассат, д/н 16080, закріплений за начальником Управління і у зв'язку із необхідністю його подальшого використання в службових цілях, колишній водій ОСОБА_1, з яким було укладено договір від 28.03.2010 року про повну матеріальну відповідність, власними силами замінив переднє крило, фару та капот, а ТОВ «Автомобільний Дім» провело діагностику, усунуло підтікання радіатора охолодження, замовило деталі та запасні частини. Після вказаних робіт водій продовжував експлуатувати автомобіль. При цьому, заказ-наряд не закривався тому, що були замовлені запасні частини та виконано тільки частину запланованих робіт. У зв'язку із частими неполадками роботи двигуна в березні 2010 року автомобіль знову було поміщено до СТО, проведено діагностику та замовлено необхідні для ремонту деталі. Наприкінці березня 2010 року двигун остаточно зламався та без капітального ремонту його подальша експлуатація була неможлива, тому транспортний засіб був залишений на СТО до завершення всіх ремонтних робіт.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання представника відповідача про те, що до ревізії не були надані документи на підтвердження проведених ОСОБА_1 робіт по заміні фари, крила та капоту, а документально підтверджено проведення цих робіт ТОВ «Автомобільний Дім», оскільки такі твердження носять характер припущення невиконання водієм таких робіт і самі по собі не нівелюють такої можливості.
Також встановлено, що згідно наказів начальника Управління від 18.04.2008 року № 123, від 13.08.2008 року № 258, від 22.10.2010 року № 665, від 11.01.2011 року № 28 автомобіль Фольцваген Пассат, д/н НОМЕР_2, мав дозвіл на позагаражне зберігання. Таким чином зазначений автомобіль не мав бути обов'язково записаний в журналі обліку виїзду та повернення транспортних засобів, у зв'язку із чим відповідні доводи перевіряючих є безпідставними.
Наказ УМВС України на Одеській залізниці від 12.01.2012 року № 14 «Про порушення фінансової дисципліни співробітниками ВМЗ Управління та покарання винних», на який посилався представник відповідача щодо невірно зазначеної кількості спожитого пального, скасований наказом УМВС України на Одеській залізниці від 08.08.2012 року № 499, у зв'язку із чим наказ № 14 судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги.
Отже висновки за актом перевірки щодо завдання Управлінню матеріальної шкоди в розмірі 19913,81 гривень внаслідок списання пального є неправильні, у зв'язку із чим пункт 6 Вимоги є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
До того ж, ревізією встановлено порушення Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 (далі - Норми), що виразилось у понаднормовому списанню палива внаслідок неправильного встановлення норм витрат палива за 2009-2011 року в кількості 1217,17 літрів на суму 12536,81 гривень, чим завдано Управлінню матеріальну шкоду в розмірі 12536,81 гривень.
Відповідно до пункту 8 Вимоги за дане порушення Управлінню належить провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення з відповідальних осіб на користь Управління 12536,81 гривень шкоди.
З акту перевірки убачається, що ревізією дотримання норм списання палива і мастильних матеріалів встановлено, що фактичні витрати палива по автотранспорту в цілому відповідають Нормам, однак по 14 автомобілям норми на витрачання палива по яких відсутні в Нормах, списання проводилось за нормами згідно з листами ПП «Надія», ПП «Інтерс Сервіс» та ПТП «Ижпроект», які не є офіційними дилерами заводів-виробників. В ході ревізії перевіряючі виходили з інформації, яка зазначена на веб-сайтах виробників автомобілів Volkswagen Passat, Toyоta Land Cruiser, Skoda Oktavia, і яка у свою чергу менше ніж зазначено Управлінням в реєстрі.
З приводу вищезазначеного слід зазначити, що на момент видання довідок про витрати пального ПП «Надія», ПП «Інтерс Сервіс» та ПТП «Ижпроект», останні являлись офіційними дилерами заводу-виробника (ПП «Надія та ПТП «Ижпроект»являються офіційними дилерами і на момент розгляду справи, у зв'язку із чим перевіряючими безпідставно стверджено зворотне і проігноровані дані виписаних ними довідок.
Крім того Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Водночас, наказом МВС України від 29.03.2004 року № 338 визначаються річні норми експлуатації транспортних засобів: для стандартних оперативно-службових автомобілів з однозмінним режимом роботи (СТ) -31680 км, для оперативно-службових автомобілів чергових частин (АЧЧ) -72000 км.
Норми витрат палива підвищуються в таких випадках: робота в зимових умовах до 5% (в Одеській області термін дії - 3 місяці), робота в містах з населенням понад 1 мільйон чоловік -до 10%, п'ятивідсоткова надбавка витрат палива також застосовується для автомобілів, обладнаних системою кондиціювання, згідно з наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 року № 43.
Згідно п.2 наказу МВС України від 17.07.1996 року № 489, який прийнятий з метою впорядкування витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, недопущення втрат нафтопродуктів при прийманні, відпуску, зберіганні і транспортуванні ,встановлюються лінійні норми витрат палива на оперативно-службові автомобілі спеціального призначення, у тому числі автомобілі чергових частин.
За змістом статуту Управління, останнє керується наказами Міністра внутрішніх справ України, який у свою чергу має право встановлювати порядок оформлення документів та ведення документообігу у системі органів внутрішніх справ України.
Між тим слід зауважити, що контрольні заміри витрат пального службовим автотранспортом, проведені в період з 22 по 26 грудня 2011 року на підставі вимог наказу начальника Управління від 21.12.2011 року № 955, співпадають з нормами, наданими дилерами заводів - виробників.
Отже загальна кількість пального, витрачена автомобільним парком Управління та підпорядкованих підрозділів здійснено у відповідності із вимогами законодавства, з урахуванням фактично витраченого пального відповідно до технічного обладнання та погодних умов, у зв'язку із чим пункт 8 Вимоги є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства, тому останній підлягає скасуванню.
Водночас, ревізією встановлено, що протягом періоду з 01.07.2009 року по 01.06.2011 року ДП «Одеська залізниця»оплата по угоді «Про забезпечення охорони та правопорядку в пасажирських та приміських потягах формування Одеської залізниці співробітниками ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на транспорті»від 02.05.2007 року № ОД/НФ-07-322 НЮ проводилась не у розмірі, визначеному у кошторисі, як то передбачено умовами угоди, а у значно менших розмірах. В результаті перевіряючі дійшли висновку, що не виконані умови п.3.1 вищевказаної угоди, що є порушенням вимог п.1 ст.629, п.1 ст.903 ЦК України, у зв'язку із чим Управлінням недоотримано грошових коштів у сумі 4264887,48 гривень.
За змістом пункту 9 Вимоги за дане порушення Управлінню належить відобразити в обліку дебіторську заборгованість ДП «Одеська залізниця»в сумі 4264887,48 гривень та провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення збитків у сумі 4264/887,48 гривень.
В ході судового розгляду встановлено, що між Управлінням та ДП «Одеська залізниця» уклали угоду «Про забезпечення охорони та правопорядку в пасажирських та приміських потягах формування Одеської залізниці співробітниками ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на транспорті» від 02.05.2007 року № ОД/НФ-07-322 НЮ.
Вказана угода укладена з метою підтримання належного громадського порядку і пасажирських приміських потягах формування Одеської залізниці, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006 року «Про затвердження Комплексної Програми профілактики правопорушень на 2007-2009 року», у відповідності до ст.24 Закону України «Про міліцію»сторони домовились про фінансування співробітників міліції, які забезпечують правопорядок, особисту та майнову безпеку громадян та співробітників залізничного транспорту під час їх пересування пасажирськими та приміськими потягами Одеського формування (1.1 Угоди).
На виконання поставлених завдань Управління задіє роту забезпечення порядку та супроводження потягів при лінійному управлінні (120 од.), підрозділи по супроводженню потягів в ЛВ на ст. Знам'янка (33 од.), Шевченко (29 од.), Одеса-Головна (9 од.), Христинівка (13 од.), Миколаїв (23 од.), Херсон (27 од.), Котовськ (19 од.), а всього 273 одинці (п.1.2 Угоди).
Управління за угодою взяло на себе зобов'язання забезпечити чітку охорону та правопорядок у потягах формування Одеської залізниці, належний порядок при охороні адмінбудівель та здійснення перепускного режиму до РЗГП та СП при ЛУ на Одеській залізниці.
У свою чергу, Одеська залізниця зобов'язалась створити належні умови для виконання Управлінням обов'язків, вчасно оплачувати Управлінню щомісячні суми на утримання вищезазначеної кількості співробітників (п.2.2.2 Угоди).
Згідно з п.3.1 Угоди сума угоди складає 822510,98 гривень відповідно до кошторису виплату. Розрахунок по Угоді проводиться щомісячно не пізніше 05 числа наступного місяця (п.4.1 Угоди).
Додатковими угодами № 2 та № 3 до угоди від 02.05.2007 року № ОД/НФ-07-322 НЮ внесено зміни до п.3.1, відповідно до якого сума угоди була змінена на 1402506 гривень та на 1442767 гривень відповідно.
Додатковою угодою № 6 від 20 червня 2011 року до угоди від 02.05.2007 року № ОД/НФ-07-322 НЮ п.1.2.2 Угоди виключено, а п.2.1.1 викладено в редакції, відповідно до якої штатна чисельність укомплектованого штату складає 217 одиниць. Пункт 3.1 викладено в редакції, відповідно до якої сума угоди визначається кошторисом витрат, який додається. У випадках підвищення грошового утримання працівникам МВС, або норм витрат відповідно до Указів Президента України або на підставі постанов Уряду сума угоди підлягає перерахунку. Змінено п.4.1, відповідно до якого (у новій редакції) розрахунок по угоді проводиться щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця згідно кошторису.
За змістом п.5.2 Угоди відношення і відповідальність сторін регулюється чинним законодавством. Усі суперечки за даною Угодою підлягають розв'язанню у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як убачається з акту ревізії, перевіряючі дійшли висновку про порушення сторонами Угоди вимог ст.ст.629, 903 ЦК України, оскільки оплата проводилась у значено меншому розмірі, ніж встановлено в п.3.1 Угоди.
Згідно з ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Зобов'язання є перш за все цивільними правовідносинами, тобто різновидом суспільних відносин, що регулюються цивільним правом.
Статтею 1 ЦК України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає, серед іншого і в тому, що сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Також, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд.
Змістом зобов'язання як правовідношення може бути як активна поведінка боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивна поведінка - утримання від певної дії.
Також встановлено, що обсяг фактично виконаних робіт за Угодою відображався Управлінням у актах виконаних робіт. При цьому, у періоді, що перевірявся, в Управлінні відбулися кадрові зміни, реорганізації, що вплинуло на кадровий потік і мало наслідком неукомплектованість атестованих працівників міліції. У зв'язку із цим зменшилася кількість задіяних працівників та зменшився обсяг виконуваних Управлінням послуг за угодою. Одеською залізницею оплачувались кошти із розрахунку обсягу фактично наданих Управленням послуг, що з огляду на менший обсяг наданих послуг, склало меншу суму, ніж це передбачено Угодою.
Слід зауважити, що висновок перевіряючих про те, що факт невиконання Одеською залізницею взятих на себе Угодою обов'язків по щомісячній сплаті певної суми завдав матеріальної шкоди Управлінню, не узгоджується із чинним законодавством та є необґрунтованим.
Так, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи. Якщо законом встановлено правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ч. 3 ст. 12 ЦК України).
Ще однією засадою цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), яка має «обмежувальну»функцію, згідно з якою правило, обов'язкове для сторін не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за даних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
Якщо дотримання норм закону призведе до явно несправедливого щодо сторін договору результату, суди приймають рішення legem (тобто, всупереч формальному, державному закону). Таким чином, концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.
В даному ж випадку, сторонами проводились розрахунки на підставі фактично наданих послуг, що повністю узгоджується з принципами цивільного законодавства. При цьому, сторони Угоди є вільні у своїх правах вирішувати питання щодо неналежного виконання зобов'язань як у досудовому, так и судовому порядках. Однак між суб'єктами господарювання відсутній спір щодо обсягу виконаних робіт та відповідно сплачених сум.
Також слід зазначити, що в даному випадку має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що може мати наслідком зміну або розірвання договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Посилання перевіряючих на невиконання Одеською залізницею умов Угоди здійснено не об'єктивно та без урахування факту співмірного невиконання обов'язків Управлінням. Також доводи представників відповідача про недоліки первинних документів, які складались між сторонами Угоди (відсутність підписів уповноважених осіб), обґрунтовані відхилені судом першої інстанції, оскільки певні недоліки документації не можуть нівелювати фактично здійснені господарські операції, що вплинули на матеріальне становище суб'єктів господарювання. Визнання ж первинної документації нечинною має наслідком повернення стану для сторін, який мав місце до укладання та виконання відповідної угоди, та інших негативних наслідків - аж до визнання угод недійсними. В даному випадку судом не встановлено таких обставин.
Таким чином, вирішуючи даний спір, слід виходити із принципів цивільного законодавства і фактичних обставин у справі, та враховує, що оплаті послуги за Угодою має відповідати відповідне виконання обов'язку другою стороною, у зв'язку із чим пункт 9 Вимоги не ґрунтується на приписах законодавства та підлягає скасуванню.
До того ж, ревізією правильності нагороджування працівників заохочувальними відзнаками встановлено, що всупереч приписів Наказів МВС України № 108 та № 201 нагородження працівників Управління вищевказаними відзнаками проводилось лише на підставі наказів начальника Управління без відповідного погодження (наказів) Міністерства внутрішніх справ України та інших його центральних органів.
Так, відзнака «Транспортна міліція МВС України 2-го ступеня» затверджена наказом МВС України від 12.03.2009 року № 108, відзнака «90 років транспортній міліції України» затверджена наказом МВС України від 30.04.2009 року № 201. При цьому, пунктом 2 Наказу № 201 передбачено, що нагородження пам'ятною відзнакою здійснюється наказом Міністра внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов'язки, а також заступником його Міністра, який відповідно до розподілу функціональних обов'язків координує та контролює діяльність транспортної міліції. Нагородження пам'ятною відзнакою може також здійснювати начальник Управління МВС України на залізничному транспорті (згідно структури МВС, яка діяла на той час). Крім того, п.3.20.5 Наказу № 108 передбачено, що нагородження відзнакою «Транспортна міліції МВС України 2-го ступеню» здійснюється наказом Міністра внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов'язки, а також заступником Міністра, який відповідно до розподілу функціональних обов'язків координує та контролює діяльність транспортної міліції. Нагородження транспортною відзнакою 2-го ступеню може також здійснювати начальник Управління МВС України на залізничному транспорті.
Таким чином, за період з 01.07.2009 року по 01.01.2010 року без наявності відповідних наказів МВС України, в порушення Наказів № 108 та № 201, безпідставно видано працівникам та відповідно списано за бухгалтерським обліком 80 відзнак (з них 48 відзнак особам, які не є працівниками Управління) на суму 25440 гривень.
Відповідно до п.10 Вимоги за дане порушення Управлінню належить провести роботи щодо стягнення з відповідальних осіб на користь Управління 25440 гривень шкоди.
Між сторонами не існує спору щодо фактичних обставин за цим епізодом, а спір виник з приводу неоднакового розуміння та застосування нормативних актів.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що наказами МВС України № 108 від 12.03.2009 року та № 201 30.04.2009 року засновані пам'ятні відзнаки МВС України: медаль «90 років транспортній міліції»та заохочувальна відзнака «Транспортна міліція МВС України», які вручаються особам рядового і начальницького складу ОВС, ветеранам служби, працівниками системи МВС України, працівниками та державним службовцям інших органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств і установ, іншим особам.
Згідно із вищезазначеними Наказами, нагородження відзнаками, окрім Міністра внутрішніх справи та його заступника, може здійснюватися наказом начальника Управління МВС України на залізничному транспорті, підпорядкованого безпосередньо Міністру.
За змістом наказу МВС України від 15.05.2009 року № 220 «Про реорганізацію підрозділів транспортної міліції» ліквідоване управління МВС України на залізничному транспорті, відповідні лінійні управління на залізницях реорганізовані в управлінням МВС України на залізницях (наказ МВС України від 11.07.2009 року № 306 «Про затвердження положення про управління МВС України на залізницях», наказ МВС України від 29.07.2009 року № 327 «Про реорганізацію лінійних управлінь МВС України на залізницях».
Отже, до реорганізації УМВС на залізничному транспорту начальник управління здійснював координацію роботи лінійних управлінь, як у свою чергу, начальник лінійного управління здійснював координацію роботи лінійних органів. За такою штатною структурою працівники міліції заохочувались за погодженням з начальником УМВС на залізничному транспорті, а керівники лінійних органів надавали свої пропозиції щодо заохочення начальнику лінійного управління.
Позивач вважає, що оскільки начальники новостворених управлінь на залізницях підпорядковуються безпосередньо Міністру, то повноваження начальника УМВС на залізничному транспорті делеговані Міністром начальниками управлінь на залізницях. Отже, відповідними правами і було заохочення працівників Управління та інших осіб.
Відповідно до п.5 наказу № 220 від 15.05.2009 року заступникові Міністра внутрішніх справ належало підготувати та подати в установленому порядку пропозиції щодо внесення необхідних змін до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та інших нормативних актів.
Проте, у періоді з 01.07.2009 року по 01.01.2010 року (період видання начальником Управління МВС України на Одеській залізниці спірних наказів про заохочення), відповідні зміни до наказів № 180 та № 201 внесені не були. Таким чином, одночасно існували окремі нормативні акти рівної юридичної сили, які регулювали ті самі відносини, і містили протиріччя внаслідок яких виникли відповідні протиріччя у процесі правозастосування та здійснення компетентними органами й посадовими особами своїх повноважень, що відповідає всім ознакам юридичної колізії.
В подальшому наказ МВС України від 30.04.2009 року № 201 «Про затвердження пам'ятної відзнаки МВС України - медалі «90 років транспортної міліції України»та наказ МВС України від 12.03.2009 року № 108 «Про заснування заохочувальної відзнаки МВС України - «Транспортна міліція МВС України»втратили чинність на підставі наказу МВС України від 8 жовтня 2010 року № 484 Про внесення змін до наказу МВС України від 05.06.2007 року № 180 «Про систему заохочень у МВС України».
Так, враховуючи, що наказ № 220 був прийнятий пізніше, а накази №№ 108 та 201, які утворили суперечність із наказом № 220, були в подальшому скасовані, слід тлумачити його положення як такі, що дозволяють начальнику Управління МВС здійснювати своїми правами заохочення працівників та інших осіб.
Водночас слід врахувати, що буквальне тлумачення перевіряючими норм вищезазначених актів здійснено із формальних підстав та без належного праворозуміння, що призвело до необґрунтованих висновків та подальшого висування вимоги. Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість пункту 10 Вимоги та наявність підстав для його скасування.
Крім того, ревізією розрахунків з підзвітними особами встановлено, що в порушення вимог п.2 Норм відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 664 та п.1.12 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, працівникам Управління зайво відшкодовані кошти на відрядження на суму 6104,8 гривень. Прийнятими у ході ревізії заходами відшкодовано за рахунок винних осіб грошових коштів в сумі 1110 гривень.
Згідно з п.13 Вимоги за дане порушення Управлінню належить провести претензійно-позовну роботу з особами, які безпідставно отримали кошти на відрядження у сумі 4994,8 гривень. В іншому випадку - відшкодувати порушення за рахунок особи, яка допустила зайві грошові виплати.
Позивач вважає, що перевіряючими проігноровано такі підтверджуючі документи, як заповнені бланки замовлень щодо витрат на проживання відряджених осіб. Так, позивач стверджує, що на підставі документів форми ПО-Д1 у вигляді замовлення на надання послуг невиробничого характеру, які є документами суворої звітності, ним проводились відшкодування витрат на відрядження працівниками Управління у межах норм, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 та п.1.12 Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.1998 року № 59.
З такою правовою позицією позивача слід погодитись та зазначити, що перевіряючими безпідставно не взяті до уваги замовлення форми ПО-Д1, в якості документів, на підставі яких проведено відшкодування на відрядження, з огляду на наступне.
Інструкцією по використанню форм документів суворої звітності, що використовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, що затверджена наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29 вересня 1995 року № 8, затверджені форми та Перелік документів суворої звітності, які повинні застосовуватися у процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги, та Інструкція щодо їх використання розроблені за дорученням Кабінету Міністрів України від 22 травня 1995 року (протокол N 12). Ця Інструкція визначає види форм документів суворої звітності, порядок їх використання та заповнення при оформленні замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами (далі - замовники) і господарюючими суб'єктами.
Відповідно до п.2.1 вказаної Інструкції, під час приймання та оформлення замовлення на побутові послуги (роботи) виконавець повинен додержуватися вимог Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. N 313, Інструкції щодо оформлення замовлень з окремих видів послуг та їх виконання, затвердженої наказом Укрсоюзсервісу від 30 травня 1994 р. N 10, та цієї Інструкції (п.2.1 Інструкції).
За змістом п.2.2 цієї ж Інструкції, форми NN ПО-В1, ПО-О1, ПО-Р1, ПО-Ю1 заповнюються в трьох примірниках під копіювальний папір. Другий примірник форми (квитанція) видається замовнику, а перший (замовлення) та третій (копія квитанції) - залишається у виконавця. Форми NN ПО-Д1, ПО-Д2, ПО-П1 і ПО-П2 заповнюються в двох примірниках під копіювальний папір. Другий примірник форми видається замовнику.
Відповідно до п.2.5.2 Інструкції в формі № ПО-Д1 другий примірник (квитанція) одночасно є гарантійним документом. Строк гарантії вказується при видачі замовлення і підтверджується печаткою або штампом господарюючого суб'єкта. У разі виконання замовлення на виготовлення або ремонт замків і ключів - адреса замовника не зазначається.
Згідно з п.2.4 Інструкції під час видачі замовлення виконавець проводить остаточний розрахунок із замовником, проставляє фактичну дату видачі замовлення і заповнює гарантійний талон до квитанції. Гарантійний талон з печаткою або штампом господарюючого суб'єкта передається замовнику.
Склад форми № ПО-Д1 - це замовлення, квитанція на виконання дрібного ремонту виробів, фотопослуг та інших послуг невиробничого характеру.
Згідно з чинним на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 1.12 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. Витрати у зв'язку з поверненням відрядженим працівником квитка на потяг, літак або інший транспортний засіб можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише з поважних причин (рішення про відміну відрядження, відкликання з відрядження тощо) при наявності документа, що підтверджує витрати.
Уживання слова «тощо» в кінці переліку документів Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, що підтверджують вартість витрат на відрядження, які відшкодовується, вказує на неповноту цього переліку, можливість його продовження.
У визначенні складу документу форми № ПО-Д1, серед іншого, передбачено виконання інших послуг невиробничого характеру. Тобто, такими послуги можуть бути і мешкання в готелях.
Таким чином, в силу законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, витрати на відрядження відшкодовувались за наявності за переліком документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат. В даному випадку, відшкодування витрат здійснювалось на підставі замовлень форми № ПО-Д1 (т.1, а.с.129, 130,131) на загальну суму 2950 гривень (1250 гривень + 450 гривень + 1250 гривень), які не були взяті до уваги перевіряючими. При цьому, представниками відповідача не обґрунтовано з посиланням на відповідні положення законодавства, причин не взяття до уваги вказаних замовлень та неврахування останніх в якості доказів понесених витрат на відрядження.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає незаконним пункт 13 Вимоги в частині зобов'язання Управління провести претензійно-позовну роботу з особами, які безпідставно отримали кошти на відрядження, в сумі 2950 гривень.
Водночас колегія суддів зауважує, що похідна позовна вимога про зобов'язання ДФІ в Одеській області провести перерахунок та зменшити суму коштів, зазначених в пункті 13 Вимоги, з урахуванням замовлень форми № ПО-Д1, не є належним способом захистом порушеного права. Так, задоволення позову в частині визнання протиправним пункту 13 Вимоги в частині зобов'язання Управління провести претензійно-позовну роботу з особами, які безпідставно отримали кошти на відрядження, в сумі 2950 гривень, повністю відновлює порушене право позивача, у зв'язку із чим покладання на відповідача обов'язку із відповідного перерахування є непотрібним. Отже у задоволенні позову в частині зобов'язання ДФІ в Одеській області провести перерахунок та зменшити суму коштів, зазначених в пункті 13 Вимоги, з урахуванням замовлень форми № ПО-Д1, слід відмовити.
Крім того, ревізією встановлено, що працівниками Управління відшкодовано витрати на придбання залізничних квитків під час відряджень в межах обслуговування Управлінням дільниць на загальну суму 136971,84 гривень. При цьому, згідно з приписами п.25 ст.11 Закону України «Про міліцію», працівники підрозділів міліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць мають право на безоплатний проїзд у поїздах на річкових та морських судах.
Таким чином, внаслідок витрачання коштів всупереч діючому законодавству Управлінню завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 136971,84 гривень.
Згідно з п.14 Вимоги за дане порушення Управлінню належить відобразити в обліку дебіторську заборгованість ДП «Одеська залізниця»в сумі 136971,84 гривень; провести з урахуванням вимог діючого законодавства претензійно-позовну роботу щодо стягнення збитків у сумі 136971,84 гривень.
За змістом ст.1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до п.25 ст.11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів міліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць.
Згідно з п.1.1 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджет -це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати: на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання;
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1997 року № 922 «Про відшкодування окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків»установлено, що окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій, які користуються пасажирським транспортом у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, витрати на проїзд відшкодовуються установами та організаціями, в яких вони працюють або проходять службу, за рахунок коштів, передбачених на утримання цих установ та організацій відповідно до затверджених кошторисів.
Згідно з п.5 Порядку відшкодування витрат на проїзд пасажирським транспортом окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1997 року № 922, проїзд працівників водним транспортом приміського сполучення, автобусами приміських маршрутів, авіаційним і морським транспортом, де не запроваджено проїзні документи тривалого користування, здійснюється за квитками одноразового користування, що придбаваються за готівку в касах або в транспортному засобі за повною вартістю безпосередньо перед здійсненням поїздки. Відшкодування витрат на службові поїздки працівників провадиться установами та організаціями, в яких вони працюють або проходять службу, за рахунок коштів, передбачених на утримання цих установ та організацій відповідно до затверджених кошторисів.
Отже, законодавством запроваджений обов'язок державної установи за свій рахунок, у межах кошторису, сплачувати працівникам витрати, пов'язані із відрядженнями.
Відповідно до п.14 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, пільги, компенсації та гарантії, на які згідно із законами мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, інші послуги), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні шість місяців не перевищує 900 гривень.
До того ж, слід врахувати, що відповідними Законами України «Про державний бюджет України…»на 2009-2011 роки не передбачено видатків з Державного бюджету на надання пільг або компенсацій ДР «Укрзалізниця», пов'язаних із безкоштовним проїздом у залізничному транспорті працівників транспортної міліції, тобто відсутність видатків з бюджету на пільги, є відсутність законних фінансових зобов'язань.
Отже буквальне тлумачення приписів п.25 ст.11 Закону України «Про міліцію» співробітниками контролюючого суб'єкту призвело до невірних висновків, адже даною нормою запроваджено також право працівників міліції на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження, а обслуговуючою дільницею в контексті даної норми є приміське сполучення.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що чинним законодавством не передбачено надання місця у потязі та місяця для багажу за відсутністю квитка. Для належного здійснення своїх функцій та контролю по всій території обслуговування та надання практичної допомоги підпорядкованим підрозділам Управління, працівникам УМВС України на Одеській залізниці здійснюються службові відрядження. Іншої реалізації положень законодавства, якими надано право на безоплатний проїзд співробітникам міліції у транспорті, ніж застосовано Управлінням, не існує, у зв'язку із чим позивачем не були порушені відповідні вимоги законодавства, а Управлінню не завдано матеріальної шкоди.
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість пункту 14 Вимоги, у зв'язку із чим останній підлягає скасуванню.
Водночас слід врахувати постанову старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 березня 2012 року, відповідно до якої в діях посадових осіб Управління відсутні склади злочинів у сфері службової діяльності та проти власності. Прокурор, розглянувши інформацію ДФІ в Одеській області та матеріали перевірки за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності УМВС України на Одеській залізниці за період з 01.07.2009 року по завершений період 2011 року (акт від 03.01.2012 року № 08/19/1) дійшов висновку про відсутність нанесення матеріальної шкоди та збитків державній установі по вищерозглянутих епізодах.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Міністерства внутрішніх справи України на Одеській залізниці є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі № 1570/1430/2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 23 березня 2013 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.А. Шевчук