Копія
Іменем України
Справа № 2а-113/53/12
18.03.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кобаля М.І. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Даніліна К.В.
за участю сторін:
представник відповідача - Ленінського районного центру зайнятості АР Крим- Лихошва Анастасія Миколаївна, довіреність № 15/05-1581 від 05.12.11
розглянувши апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим та Ленінського районного центру зайнятості АР Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кондрак Н.Й. ) від 07.09.12 у справі № 2а-113/53/12
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим (вул. Трудова, 2,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)
Ленінського районного центру зайнятості АР Крим (вул. Дзержинського, 5,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)
третя особа:
Комунальне підприємство "Ленком" (вул. Комсомольська, 40 а,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)
про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та визнання періоду роботи страховим стажем,
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.12 позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим, Ленінського районного центру зайнятості АР Крим про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та визнання періоду роботи страховим стажем - задоволені частково.
Визнано дії відповідачів щодо відмови в зарахуванні періоду роботи позивача ОСОБА_3 з 7 липня 2009 року по 1 лютого 2012 року в КП "Ленком" на посаді бухгалтера 2-ї категорії до страхового стажу протиправними.
Зобов'язано відповідачів - Ленінський районний центр зайнятості, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим зарахувати період роботи позивача ОСОБА_3 з 7 липня 2009 року по 1 лютого 2012 року в КП "Ленком"на посаді бухгалтера 2-ї категорії до страхового стажу.
Зобов'язано відповідача - Ленінський центр зайнятості здійснити, починаючи з 2 березня 2012 року ОСОБА_3 перерахунок допомоги по безробіттю у відповідності до вимог п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.12.2000р. та провести її виплату.
В задоволенні вимог про визнання у якості страхового стажу періоду роботи з 7 липня 2009 року по 1 лютого 2012 року КП "Ленком" відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.12 та прийняти нове рішення.
Також, не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача - Ленінського районного центру зайнятості АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.12 та прийняти нове рішення.
Враховуючи, що апеляційні скарги стосуються одного й того ж рішення суду першої інстанції, судова колегія з метою повного, всебічного та своєчасного розгляду справи вважає можливим об'єднати апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим та Ленінського районного центру зайнятості АР Крим в одне провадження для спільного апеляційного розгляду.
Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 18.03.13 представник відповідача - Ленінського районного центру зайнятості АР Крим підтримав доводи апеляційних скарг з підстав, зазначених в них.
Позивач, представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим, третя особа не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 8).
З 07.07.2009 року по 01.02.2012 року позивач працювала в Комунальному підприємстві "Ленком" (а.с. 10-11).
З заробітної плати позивача стягувалися у повному обсязі внески до Пенсійного фонду та фонду соціального страхування на випадок безробіття, що підтверджується довідками № 01-08/665 від 29.08.2012 року та № 01-08/686 від 4 вересня 2012 року, проте, роботодавець своєчасно не перераховував ці внески до відповідних фондів, у зв'язку з чим за підприємством-роботодавцем виникла відповідна заборгованість.
Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.200 № 1553 - ІІІ (далі: Закон № 1553), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1553, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 22 Закону 1533 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
Відповідно до статті 23 Закону 1533, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
Статтею 36 Закону 1533, встановлено, що застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судовий захист своїх прав.
Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.12.2000 р. № 307 затверджений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (далі: Порядок).
Цей Порядок, розроблений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.
Відповідно до п. 1.2 Порядку, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Відповідно до п. 1.3. Порядку, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.
Пунктом 2 Порядку визначені умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам.
Так, п. 2.1. Порядку встановлено, що застрахованим особам - найманим працівникам; особам, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність; військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, особам начальницького складу податкової міліції, а також особовому складу воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, фізичним особам - підприємцям, особам, які забезпечують себе роботою самостійно, а у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншим особам (громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу або виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески та/або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) або середнього грошового забезпечення залежно від страхового стажу:
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
надалі - 70 відсотків.
Пункт 2.4 Порядку встановлює, що згідно з пунктом 2.1 цього Порядку визначається розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески та/або єдиний внесок.
Згідно з п. 3.1. Порядку, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
До страхового стажу включаються, зокрема, період роботи за трудовим договором (контрактом) на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), у тому числі час проходження альтернативної (невійськової) служби, періоди, коли особи забезпечують себе роботою самостійно, періоди зайняття підприємницькою діяльністю, та період участі безробітного в загальнодержавних оплачуваних громадських роботах.
Страховий стаж, відповідно до п. 3.4 Порядку, обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Пунктом 6.2 Порядку передбачено, що допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Рішення центру зайнятості щодо надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або суді.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 - VI (далі: Закон № 2464).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 2464, реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Зміни та уточнення, відповідно до ч. 5 с. 20 Закону № 2464, вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Ч. 6. ст. 20 Закону № 2464 встановлено, що відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Згідно ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, що діяла до 01.01.2011 року, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегія право на висновок, що дії відповідачів щодо відмови в зарахуванні періоду роботи позивача з 7 липня 2009 року по 1 лютого 2012 року в КП "Ленком"на посаді бухгалтера 2-ї категорії до страхового стажу є протиправними.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим та Ленінського районного центру зайнятості АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.12 у справі № 2а-113/53/12 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва