18 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Лелюку О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 30 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2004 року у справі за його скаргою про визнання незаконною постанови про накладення штрафу державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Львівського обласного управління юстиції Стельмащук П.Я., -
У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконною постанови про накладення штрафу державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Львівського обласного управління юстиції Стельмащук П.Я.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30 вересня 2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2004 року, у прийнятті скарги ОСОБА_1 відмовлено на підставі пункту 7 статті 136 ЦПК України у зв'язку з підсудністю справи господарському суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно матеріалів справи, боржником у виконавчому провадженні є Львівська міська рада, а не скаржник ОСОБА_1, а тому нормами ГПК України не передбачено його право оскаржити постанову державного виконавця до господарського суду.
Відповідно до статті 123 ЦПК України в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства крім тих, що віднесені до компетенції інших судів, розглядаються місцевими судами.
На час звернення ОСОБА_1 зі скаргою на постанову державного виконавця статтею 248-20 ЦПК України було передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які притягнуті до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їх права або свободи.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували цих вимог закону і прийняли помилкове рішення про відмову в прийнятті скарги ОСОБА_1 на неправомірне рішення державного виконавця.
За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 30 вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2004 року у справі за його скаргою про визнання незаконною постанови про накладення штрафу державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Львівського обласного управління юстиції Стельмащук П.Я. - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Співак
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка