07 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Лелюку О.П.,
за участю скаржника ОСОБА_1 та представника відповідача Петерчук Л.Р.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року у справі за його скаргою на дії управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, -
У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, в якій зазначав, що суб'єкт оскарження безпідставно відмовив йому в оформленні пенсії, як науковому працівнику, зазначивши, що заявник не має потрібного стажу відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року, в задоволенні скарги відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ці вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не дотримані.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.02.1997 року в розмірі 284 грн. 69 коп. при загальному стажу роботи 41 рік 6 місяців 12 днів.
У червні 2004 року заявник звернувся до суб'єкта оскарження із заявою про призначення пенсії, як науковому працівнику, у призначенні цієї пенсії йому відмолено.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суди послались на статтю 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і зазначили, що періоди роботи позивача з 08.04.1960 р. по 25.07.1963 р., з 25.07.1963 р. по 27.12.1963 р., з 27.12.1963 р. по 01.03.1964 р., з 24.03.1964 р. по 18.11.1965 р., з 18.11.1965 р. по 01.12.1967 р., з 18.01.1971 р. по 10.01.1975 р., з 10.02.1975 р. по 06.03.1975 р., з 10.03.1975 р. по 09.07.1976 р., з 10.06.1985 р. по 16.06.1987 р., з 07.07.1987 р. по 16.12.1988 р., з 07.12.1988 р. по 28.12.1992 р. не можуть бути зараховані до наукового стажу, оскільки посади інженера, старшого інженера, керівника бригади, тимчасово виконуючого обов'язки головного спеціаліста, старшого інженера-технолога, інженера-технолога першої категорії не передбачені відповідним переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсії відповідно до цієї статті.
Разом з тим, судами не перевірені доводи позивача про те, що він з 01.11.1967 року по 01.11.1970 року навчався в аспірантурі, має науковий ступінь і після закінчення аспірантури працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.
Ці доводи позивача підлягають перевірці з дослідженням відповідних доказів та мають суттєве значення для вирішення спору, оскільки відповідно до частини 2 статті 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому справа підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2005 року у справі за його скаргою на дії управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Співак
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка