04 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Лелюку О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 02 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2006 року у справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення. У позові посилався на те, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 3 групи і має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідач виплачує йому допомогу у розмірі 21 грн. 50 коп. щорічно. Це призвело до того, що за період з 2001 року по 2004 рік позивачу невиплачена допомога у розмірі 3550 грн. 00 коп. Просив стягнути з відповідача цю суму.
Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 02 березня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 02 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2006 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом у 2006 році, а щорічну допомогу на оздоровлення просив стягнути з відповідача з 2001 року.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не досліджено причин пропуску позивачем строку позовної давності, їх поважності, суди взагалі не звернули на це увагу.
Крім того, суди не прийняли до уваги, що розмір виплат на оздоровлення передбачений статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 02 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 травня 2006 року у справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В.І.
Судді Білуга С.В.
Гаманко О.І.
Загородній А.Ф.
Заїка М.М.