18 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.І.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Лелюку О.П.,
за участю скаржника ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2006 року у справі за його скаргою на дії Служби безпеки України, -
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Служби безпеки України про невиплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби на день встановлення інвалідності з врахуванням надбавок, запроваджених після звільнення його з військової служби.
Постановою військового місцевого суду Київського гарнізону від 23 вересня 2005 року скаргу задоволено. Зобов'язано Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби за посадою, яку він займав на момент звільнення, станом на 03.07.2003 року з врахуванням 100% та 50% надбавок, передбачених Указом Президента України №925/96 від 04.10.1996 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України» та надбавки, передбачені Указом Президента України №370/2003 від 24.03.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів МВС України за безперервну службу» в розмірі 90% з врахуванням раніше виплаченої страхової суми.
Постановою апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2006 року скасовано постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 23 вересня 2005 року та ухвалено нову, якою відмовлено в задоволенні скарги.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції щодо правильного застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 сплачено відповідачем перераховану одноразову допомогу відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про службу безпеки України» внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби за посадою, яку він займав на день звільнення, виходячи з грошового забезпечення за цією посадою станом на 3 липня 2003 року з врахуванням раніше сплаченої суми 13123 грн. 68 коп., виходячи з видів грошового забезпечення, які він одержував на момент звільнення з військової служби 19 вересня 1996 року, а саме: посадового окладу, окладу за військове звання, 40% надбавки за вислугу років, 25% надбавки за вислугу більше 20 років, 100% надбавки за особливі умови служби, 15% за таємність, 40% за службу в СБ України. При визначенні розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідач правомірно керувався положеннями Порядку призначення та проведення компенсаційних виплат у разі загибелі або каліцтва військовослужбовців Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2004 року №731, відповідно до якого розмір компенсаційної виплати визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку займав військовослужбовець на день втрати працездатності, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткових надбавок за вислугу років, інших надбавок, доплат та премій, які мають щомісячний постійний характер. Чинним законодавством не передбачено перегляду розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення військовослужбовців, а тому вимоги скаржника щодо виплати одноразової грошової допомоги з врахуванням надбавок, запроваджених Указами Президента України після його звільнення зі служби, задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про Службу безпеки України» в разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю Служби безпеки України у зв'язку із виконанням службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.
Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у зв'язку з отриманням ним групи інвалідності у період проходження служби чи після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, здійснюється в наступних розмірах:
- інвалідам 1 групи - 5-річного грошового забезпечення;
- інвалідам 2 групи - 4-річного грошового забезпечення;
- інвалідам 3 групи - 3-річного грошового забезпечення.
За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував постанову суду першої інстанції з підстав допущення ним порушення норм матеріального права, та постановив своє законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2006 року у справі за його скаргою на дії Служби безпеки України - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. І.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. І.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.