копія
06 травня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Смоковича М.І.,
суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Штульмана І.В.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Віра-2» (далі - ТОВ “Віра-2») за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 червня 2005 року,
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії директора ТОВ “Віра-2» ОСОБА_2
В обґрунтування своїх вимог послалася на те, що ОСОБА_2 неправомірно від імені директора ТОВ “Віра-2» надіслала листи до виконавчого комітету Запорізької міської ради про відмову від частини орендованого приміщення ТОВ “Віра-2» по вул. Леніна, 144 у м. Запоріжжі, оскільки остання на той час не перебувала на посаді директора підприємства і не мала відповідних повноважень.
Просила поновити строк для подачі скарги та визнати неправомірними дії ОСОБА_2, які пов'язані з відмовою ТОВ “Віра-2» від оренди частини приміщень та незаконними листи про відмову від частини орендованого приміщення від 16 травня 2001 року № 35, від 21 травня 2001 року № 37 та від 01 жовтня 2001 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2004 року поновлено ОСОБА_1 строк для подачі скарги.
Визнані неправомірними дії ОСОБА_2 та незаконними листи ТОВ “Віра-2» від 16 травня 2001 року № 35, від 21 травня 2001 року № 37 та від 01 жовтня 2001 року № 51 про відмову від оренди частини нежилого приміщення площею 523,4 кв. м. вул. Леніна, 144 ум. Запоріжжі, які підписані від імені директора ТОВ “Віра-2».
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2005 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2004 року.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 17 червня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилив. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2005 року змінив, доповнивши резолютивну частину: »апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2004 року у справі залишити без розгляду».
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 червня 2005 року та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Вважає, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 248-6 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року (далі - ЦПК України 1963 року), якщо особа, рішення чи дії якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, до участі у справі залучається службова особа, до компетенції якої входить вирішення питання про усунення порушення прав і свобод заявника.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 на момент розгляду судом першої інстанції справи не перебувала на посаді директора ТОВ “Віра-2» й не брала участі у розгляді справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, послався на те, що вона не мала права подавати апеляційну скаргу.
З таким висновком погодився й суд апеляційної інстанції, частково доповнивши ухвалу суду першої інстанції реченням про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції у вказаній частині відповідає вимогам статті 291 Цивільного процесуального кодексу України, в якій наведений перелік осіб, яким надано право на апеляційне оскарження рішень судів першої інстанції.
ОСОБА_2 до категорії осіб, передбачених у цьому переліку не відноситься.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 червня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Віра-2» - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар С.Л. Семяніста