копія
03 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого, судді Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці та Управління Державної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - УДАІ УМВС України в Одеській області) про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Одеської митниці на постанову Маліновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року,
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Одеської митниці, УДАІ УМВС України в Одеській області про зобов'язання здійснити митне оформлення автомобіля, що належить йому на праві власності марки АУДІ-80, 1988 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, на підставі нормативно-правових актів, які діяли на момент подачі митної декларації, а саме на 24 травня 1997 року.
В обґрунтування позовних вимог він зазначив, що у травні 1997 року він придбав за кордоном автомобіль марки АУДІ-80, 1988 року випуску, який ввіз на митну територію України 24 травня 1997 року.
Проте він не зміг своєчасно провести у митному органі митне оформлення автомобіля у зв'язку з його викраденням 31 травня 1997 року. Працівниками міліції автомобіль був знайдений й повернутий йому лише у серпні 2005 року.
На звернення про оформлення автомобіля по митним ставкам, які діяли на час ввезення автомобіля на територію України відповідач відмовив йому у цьому з посиланням на дію правового акту, яким заборонено ввіз на митну територію України автомобілів, випущених 8 та більше років тому, а також у зв'язку з тим, що позивач не надав митну декларацію до Одеської митниці про ввезенні автомобіля на територію України у п'ятиденний строк.
Постановою Маліновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року апеляційну скаргу Одеської митниці залишено без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2006 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі Одеська митниця вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням вимог матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 24 травня 1997 року ввіз на митну територію України для особистого користування придбаний за кордоном транспортний засіб. Проте, цей транспортний засіб у нього був викрадений 31 травня 1997 року і повернутий правоохоронними органами 01 вересня 2003 року, а 13 квітня 2004 року йому були повернуті й реєстраційні документи.
У серпні 2005 року він звертався до відповідача з заявою про митне оформлення автомобіля, але останній відмовив йому у цьому.
Суд першої інстанції, постановляючи рішення про задоволення позову, а апеляційний суд - залишаючи рішення суду першої інстанції без зміни, виходили з того, що позивач не зміг своєчасно надати для митного оформлення ввезений ним на територію України транспортний засіб у зв'язку з його викраденням, а тому строк звернення його до відповідного органу митної служби для митного оформлення транспортного засобу був пропущений з поважних причин.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 10 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Згідно з підпунктом 2 пункту 7 Правил ввезення транспортних засобів на територію України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1994 року № 341 (далі - Правила ввезення транспортних засобів), заборонено ввезення на територію України транспортних засобів з метою їх постійного використання, а також розукомплектування на запасні частини транспортних засобів, які на момент ввезення були виготовлені 8 і більше років тому.
Цей пункт Правил ввезення транспортних засобів у такій редакції був введений в дію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1191, тобто до ввезення ОСОБА_1 транспортного засобу на територію України.
26 березня 2003 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 377, якою затвердив Порядок збільшення строку пред'явлення та продовження строків декларування митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (далі - Порядок збільшення строку).
Відповідно до пункту 7 Порядку збільшення строку строки пред'явлення або декларування митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари і транспортні засоби), зазначені у статтях 44 і 85 Митного кодексу України, можуть бути збільшені або продовжені у разі, зокрема, виникнення обставин і подій, що перешкоджають рухові транспортного засобу, зокрема: злочинні дії, спрямовані проти перевізника, транспортного засобу чи товару, що перевозиться цим транспортним засобом.
Отже, ОСОБА_1 не зміг провести митне оформлення належного йому автомобіля з причин, незалежних від нього, оскільки він вибув з його володіння внаслідок злочинних дій інших осіб.
За таких обставин в Одеської митниці не було підстав для відмови ОСОБА_1 у митному оформленні автомобіля за правилами, які діяли на момент його ввезення на митну територію України.
Недотримання ОСОБА_1 строків та порядку надання до митного органу необхідних документів щодо митного оформлення транспортного засобу може бути лише наслідком його відповідальності за порушення митного законодавства, але не підставою для відмови у митному оформленні транспортного засобу за правилами, які діяли на час його ввезення.
Таким чином, суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Маліновського районного суду м. Одеси від 04 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2006 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці та УДАІ УМВС України в Одеській області про зобов'язання вчинити дії - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підпис) Смокович М.І.
(підпис) Весельська Т.Ф.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Мироненко О.В.
(підпис) Чумаченко Т.А.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар С.Л. Семяніста