Іменем України
21 березня 2013 рокуСправа №2а-3101/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі,
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність №04-ю від 17.12.2012,
представника відповідача - Кір'янової Ірини Олександрівни, довіреність №62/43-1.1 від 03.01.2013,
третьої особи - ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 12.04.2002,
представника третьої особи - ПП «Видавничий дім «Адмірал», Старобинський Андрій Володимирович, довіреність б/н від 25.07.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, треті особи: ОСОБА_4, Приватне підприємство «Видавничий дім «Адмірал», про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської РДА м. Севастополя про визнання протиправним та скасування розпорядження №621-р від 13.06.2007 «Про затвердження акту районної комісії по обстеженню стану жилої квартири АДРЕСА_1, з переведенням в нежитлове приміщення, в порядку винятку».
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем п.1.2 Положення «Про порядок переведення житлових приміщень в нежитлові та навпаки незалежно від форми власності», яке затверджене рішенням сесії Севастопольської міської Ради №569 від 26.02.2003. Позивач вважає, що оскаржуване розпорядження видане відповідачем за відсутності таких повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3101/12/2770.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20 грудня 2012 року адміністративна справа № 2а-3101/12/2770 призначена до судового розгляду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30 січня 2013 року та від 26 лютого 2013 року до участі в справі залучені треті особи: ОСОБА_4, Приватне підприємство «Видавничий дім «Адмірал».
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, наполягали на задоволенні позову, з підстав викладених у позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, з мотивів наведених у запереченні (арк. с. 29-35).
Третя особа - ОСОБА_4, представник третьої особи - ПП «Видавничий дім «Адмірал» заперечували на задоволенні позову, вважають його необґрунтованим. Пояснили суду, що позивачу було відомо про оскаржуване розпорядження з 2010 року, а тому позивачем пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду. Крім того, зазначили, що в підвалі будинку також здійснене перепланування, а тому, доводи ОСОБА_1 про порушення його прав саме оскаржуваним розпорядженням та діями третіх осіб є передчасними, без встановлення фактичних обставин та відповідних висновків компетентної експертної установи.
Заслухавши доводи позивача, представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_1, володіє зазначеною квартирою на праві спільної часткової власності. Позивач є членом ОСББ «Комбінат».
Під квартирою позивача, в квартирі №1, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, розташований офіс, яким користується третя особа ПП «Видавничий дім «Адмірал» на підставі договору оренди від 18.11.2011 (арк.с. 69).
ОСББ «Комбінат» є балансоутримувачем вказаного будинку відповідно до Акту прийому-передачі житлового будинку з балансу РЕП-3 від 20.01.2007 (арк.с. 7).
Позивач в позовній заяві зазначив, що при обстеженні 11.10.2012 його квартири головою ОСББ «Комбінат» та мешканцями будинку встановлені тріщини на стінах та стелі, як він вважає, після проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1. Зазначає, що даний ущерб не підлягає ремонту, оскільки внаслідок ремонту порушена несуча стіна, що підтверджується актом (арк.с.9).
Судом встановлено, що згідно Акту обстеження житлової квартири з ціллю переводу у нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, всі члени комісії дали згоду на перевід квартири в нежитлове приміщення.
Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя №621-р від 13.06.2007 затверджений Акт районної комісії по обстеженню стану жилої квартири АДРЕСА_1, з переведенням в нежитлове приміщення, в порядку винятку.
Згідно з частиною першою статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» № 586 від 09.04.1999 (далі - Закон № 586), місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Статтею 7 Закону № 586 визначено, що місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.
Відповідно до статті 13 Закону №586 до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.
Згідно зі статтею 19 цього Закону місцева державна адміністрація в галузі управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики: здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об'єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад; управління майном інших суб'єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку; вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ і організацій, що має важливе значення для забезпечення державних потреб, щодо його відчуження у власність держави; вносить пропозиції до проектів програм приватизації державного майна, організовує їх виконання; забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку малого бізнесу та ін.
Відповідно до частини 1 статті 8 Житлового кодексу України, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 7 Житлового кодексу України встановлено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.
Виходячи з цього, положення частини першої статті 8 Кодексу щодо порядку переведення жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежитлові можуть застосовуватись і до жилих будинків, квартир, які належать фізичним і юридичним особам на праві приватної власності.
За змістом положень частини другої статті 7 Кодексу переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі здійснюється за рішенням органів, які виконують функції виконавчих органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, а саме: актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Позивач в обґрунтування позову поклав прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження, без відповідних на те повноважень.
Так, відповідно з рішенням VIII сесії Севастопольської міської Ради №569 від 26.02.2003 затверджено Положення «Про порядок переведення житлових приміщень в нежитлові та навпаки незалежно від форми власності», відповідно до якого переведення жилих приміщень в нежилі та назад проводиться на підставі акту міської комісії, затвердженого розпорядженням голови міської державної адміністрації.
Разом з тим, відповідно до розпорядження Севастопольської МДА №1678-р від 09.12.2005 року «Про заходи по забезпеченню виконання Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» районним державним адміністраціям доручено здійснювати організаційні заходи з підготовки до видачі документів дозвільного характеру суб'єктам господарювання з 06 січня 2006 року відповідно до норм Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності», в тому числі в процесі підготовки документів, пов'язаних з призначенням комісій з приймання та введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, переведення житлових будинків та квартир в нежитлові та назад суб'єктам господарювання та інших функцій з видачі документів дозвільного характеру суб'єктам господарювання.
Таким чином, законодавством України перевід житлового фонду в нежитловий чітко не визначений. Тому він регулюється в кожному регіоні локальними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з частиною 2 статтею 383 Цивільного Кодексу України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Статтею 319 Цивільного Кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Оцінюючи правомірність при оскаржуванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд керується вимогами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, встановлене статтями 7, 8, 152 Житлового кодексу України право громадянина на переобладнання і перепланування належного йому жилого приміщення й переведення цього приміщення у нежиле, з дозволу компетентного органу, суд вважає, що оскаржуване розпорядження Ленінської РДА м. Севастополя, не суперечить статтям 7 і 8 ЖК України.
Виходячи з положень цих норм, дозвіл чи відмова в задоволенні заяв громадян про переведення належних їм квартир в нежитловий фонд повинні вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин та не містять вимоги відносно обов'язкового отримання згоди сусідів на перевід житлових будинків та приміщень у нежитлові.
Враховуючи вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року N 2482-XII та ЦК України щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке перебуває у спільній частковій власності, у разі якщо в житловому будинку є приватизовані квартири при переобладнанні приміщень такого будинку під офіси, торговельні організації тощо з використанням місць загального користування будинку необхідна згода власників приватизованих квартир. Разом з тим, Закон не регламентує порядок отримання згоди власників приватних квартир. Більше того, деякі норми законодавства з цього питання суперечать одна одній.
Зокрема, в ст. 26 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року власник приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об'єднання, може здати його в оренду для проживання фізичній особі або для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить встановленим нормам використання приміщень у жилих будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) і навколишньому середовищу. У разі потреби можливе переведення приміщення у нежиле на термін дії договору оренди або постійно у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд вважає достатніми підстави, зазначені ОСОБА_1 для визнання причин пропуску цього строку, поважними, в зв'язку з чим, спір між сторонами слід вирішити по суті.
Суд звертає увагу позивача, що у випадку спричинення шкоди діями власника квартири АДРЕСА_1, позивач має право звернутися з позовом до суду про відшкодування такої шкоди. Крім того, в випадку порушення прав членів ОСББ «Комбінат», дане Об'єднання не позбавлене права звернення з позовом до членів цього Об'єднання за захистом законних прав та інтересів інших власників.
Виходячи з аналізу правових норм та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, локальними нормативно-правовими актами, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 26.03.2013.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Гавура