27 липня 2011 року Справа №2а-2318\11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого - Прокопчук Т.С.(доповідач)
Суддів - Божко Л.А., Богданенко І.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 4 березня 2011 року у справі №2а-2318\11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
Позивач ОСОБА_1 16 лютого 2011 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя, в якому просив поновити термін звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача УПФУ в Шевченківському районі м.Запоріжжя по не нарахуванню пенсії за період за 2010-2011 роки зобов'язати здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії як дитині війни за той же період відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум за вказаний вище період часу.
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 4 березня 2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача, постановлено зобов'язати УПФУ в Шевченківському районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 16.08.2010 року по 04.03.2011 року згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 від 18.11.2004 року та частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Не погодившись з постановою суду, УПФУ в Шевченківському районі м.Запоріжжя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України №2195 від 18.11.2004 року підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання позивачу визначених вищезазначеним Законом пільг як дитині війни.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України №2195 від 18.11.2004 року має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення.
Згідно ст.6 Закону №2195-ІV від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України №2195 від 18.11.2004 року
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 4 березня 2011 року у справі №2а-2318\11 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 4 березня 2011 року у справі №2а-2318\11 -без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Прокопчук Т.С
Судді: Божко Л.А.
Богданенко І.Ю.
"27" липня 2011 р.