Справа № 815/1389/13-а
25 березня 2013 року о 11.35 год. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання - Каракаш Ю.І.,
за участю сторін:
від позивача представник - ОСОБА_1, за довіреністю
від відповідача представник - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання дій протиправними та скасування вимог, -
До суду звернулася ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання дій протиправними та скасування вимог.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області були сформовані та надіслані на адресу позивача вимоги про сплату боргу від 21.12.2012 року №Ф-1606-У та від 01.02.2013 року №Ф-243-У, якими визначено ОСОБА_2 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з чим позивач не погоджується, оскільки вважає, що вони були прийняті без урахування вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що стало підставою звернення позивача до суду з дійсним позовом.
Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином та завчасно, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись, зокрема на те, що пільги по сплаті єдиного внеску на позивача не розповсюджуються, оскільки вона не досягла пенсійного віку, та просить розглядати справу за його відутністю.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області 02.10.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця (а.с.10), є пенсіонером за віком (довічно), що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, виданим 24.02.2011 року Пенсійним фондом України (а.с 5). З 01.01.2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с.11), та зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, були сформовані та надіслані на адресу позивача вимоги про сплату боргу від 21.12.2012 року №Ф-1606-У на суму несплаченого єдиного внеску за 2011 рік (за період з серпня по грудень 2011 року, що підтверджено повідомленням-розрахунком) в розмірі 1698, 23 грн. та від 01.02.2013 року №Ф-243-У на суму несплаченого єдиного внеску за 2012 рік (за період з січня по грудень 2012 року, що підтверджено повідомленням-розрахунком) в розмірі 4 572, 42 грн.
Позивач оскаржував вище зазначені вимоги в адміністративному порядку до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області, Головного управління Пенсійного фонду України, за результатами розгляду яких скарги позивача були залишені без задоволення, а вимоги, без змін.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Правові та організаційні забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464-VI).
З набранням чинності ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, з 06 серпня 2011 року, згідно з якою особи, зазначені у п. 4 ч.1 цієї статті (фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом достовірно встановлено, що позивач є пенсіонером за віком з 24 лютого 2011 року, що підтверджено копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 5). Вона набула статусу пенсіонера за віком відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як матір інваліда з дитинства.
В матеріалах справи відсутні докази того, ОСОБА_2 у відповідності до ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон-1058-IV), уклала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, враховуючи, що позивач є пенсіонером за віком, він не є платником єдиного внеску.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано положення ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI, у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком, види яких перелічені у розділі ІІ «Трудові пенсії» Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В даному випадку ОСОБА_2 отримує довічну пенсію за віком, тоді як ч.4 ст. 4 Закону №2464-VI не містить жодних застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на інших умовах.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок, у зв'язку з чим, вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про сплату боргу від 21.12.2012 року №Ф-1606-У, №Ф-243-У від 01.02.2013 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Аналогічну правову позицію виклав Вищий адміністративний суд в ухвалі від 09.10.2012 року по справі №К/9991/49213/12.
Щодо позовних вимог про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області протиправними, які виразилися у направленні оскаржуваних вимог, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні цих вимог, оскільки скасування судом оскаржуваних позивачем вимог є достатнім способом відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані позивачем докази у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
З огляду на вищевикладене, відповідно до положень Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та керуючись ст. ст. 2, 4, 69, 71, 158-163, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання дій протиправними та скасування вимог - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про сплату боргу від 21.12.2012 року №Ф-1606-У, та від 01.02.2013 року №Ф-243-У, висунуті ОСОБА_2.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 28 березня 2013 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко
28 березня 2013 року
.