іменем україни
18 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Гулька Б.І. Луспеника Д.Д. Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», житлово-будівельного кооперативу № 127 про визнання реєстраційного посвідчення частково недійсним та визнання права власності на частину майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2012 року,
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у 1983 році, зі згоди та на прохання відповідача, вона вселилась у квартиру АДРЕСА_1, яка належала на той час житлово-будівельному кооперативу № 127, членом якого є відповідач. У 1985 році між ними зареєстровано шлюб. За спільні кошти вони виплачували пайові внески, які у грудні 1991 року були повністю внесені. Однак у 1992 році відповідач оформив право власності на квартиру тільки на себе та отримав реєстраційне посвідчення. Відповідач чинить їй перешкоди у користуванні квартирою та не визнає її право власності на частку у цій квартирі. У зв'язку з цим позивачка просила суд: визнати частково недійсним реєстраційне посвідчення на спірну квартиру, видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 06 серпня 1992 року та визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2012 року, за заявою ОСОБА_1 провадження у зазначеній справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з наявності нотаріально посвідченої заяви (а.с. 35), в якій ОСОБА_1, крім іншого зазначала, що наслідки закриття провадження у справі їй відомі.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення судів без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б.І. Гулько
Д.Д. Луспеник
С.Ф. Хопта