Ухвала
іменем україни
13 березня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Штелик С.П.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення сум за депозитними договорами
за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2012 року, -
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») на її користь: за договором №20/02-02/17 від 25 червня 2005 року суму депозитного вкладу 50 000 грн., 40 000 грн. відсотків за вказаним вкладом, 20 800 грн. пені за несвоєчасне повернення суми вкладу; за договором №20/02-02/09 від 12 серпня 2008 року - суму депозитного вкладу у розмірі 10 000 доларів США, 2000 доларів США відсотків за вкладом, 3910 доларів США пені за несвоєчасне повернення суми вкладу, всього за даним договором 15910 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 126802,07 грн.
Позов мотивовано тим, що 25 червня 2005 року між нею та банком був укладений договір банківського вкладу «Універсальний» 20/02-02/17, за умовами якого позивач передала відповідачу вклад у розмірі 50 000 грн. строком на 6 місяців з виплатою 20% річних. Вказаний договір було пролонговано сторонами на тих же умовах до 23 червня 2006 року, до 23 червня 2007 року та до 23 червня 2009 року.
12 серпня 2008 року між сторонами було укладено договір №20/02-02/09 на вклад «Універсальний» на суму вкладу 10000 доларів США строком на 12 місяців. Відсоткова ставка за договором становила 20% річних. Позивач виконала усі умови вказаних договорів. Разом з тим, не зважаючи на те, що строки повернення передбачених договорами коштів сплинули, відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення вкладів та виплати, передбачених умовами договорів відсотків.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 листопада 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 за договором на вклад «Універсальний» від 23 червня 2005 року суму у розмірі 99 025 грн., за договором на вклад «Універсальний» від 12 серпня 2008 року суму у розмірі 110 122,48 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Апеляційним судом справа розглядалася неодноразово.
Останньою ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2012 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2 листопада 2011 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судами встановлено, що 25 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено депозитний договір №20/02-02/17 на суму вкладу у розмірі 50 000 грн зі сплатою 20 % річних терміном на 6 місяців; 12 серпня 2008 року - депозитний договір №20/02-02/09 на суму вкладу у розмірі 10 000 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою 20 % річних.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення суми вкладу, стягнення пені за неповернення вкладу, відсотків за користування депозитними коштами за договором від 12 серпня 2008 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що зі спливом встановлених депозитним договором строків позивачці не було повернуто її вклад, не виплачено передбачені договором проценти на суму вкладу, у зв'язку з чим вказані суми підлягають стягненню у примусовому порядку із застосуванням наслідків, передбачених п. 4.1. договору від 12 серпня 2008 року, щодо сплати банком пені за невиконання зобов'язання.
Є законними оскаржувані судові рішення і в частині стягнення з банка на користь позивачки суми вкладу та пені за депозитним вкладом від 25 червня 2005 року.
Судові рішення у цій частині ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги правильності висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.
Разом з тим колегія суддів не погоджується із вирішенням позову про стягнення відсотків за користування коштами за депозитним договором від 25 червня 2005 року.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у цій частині, апеляційний суд погодився з його висновками щодо нарахування відсотків на суму вкладу за договором від 25 червня 2005 року за період з 23 червня 2005 року по 23 червня 2009 року.
Встановлено, що строк вкладу від 25 червня 2005 року визначено у 6 місяців ( п. 1.1. договору). Порядок нарахування та сплати відсотків за депозитом від 25 червня 2005 року передбачено п. 2.4. договору. Пунктом 2.4.1. визначено початок та закінчення періоду нарахування відсотків за користування депозитними коштами - зарахування вкладником суми грошових коштів та день закінчення строку вкладу, визначеного п. 1.1. договору, відповідно. У п. 2.4.5. договору сторони обумовили, що банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінчення строку вкладу, визначеного п. 1.1. договору.
Перевіряючи правильність встановлення судом першої інстанції обставин, апеляційний суд вважав встановленим факт пролонгації депозитного договору від 25 червня 2005 року на тих же умовах до 23 червня 2006 року, до 23 червня 2007 року та до 23 червня 2009 року.
Між тим, наявний у матеріалах справи договір банківського вкладу від 25 червня 2005 року не містить відмітки щодо його пролонгації до 23 червня 2009 року (а.с. 7). Останньою датою пролонгації на договорі зазначено 23 червня 2007 року.
У порушення ст. 315 ЦПК України апеляційний суд правової оцінки вказаним обставинам не надав, не навів в ухвалі мотивів, з яких він виходив, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про те, що строк виконання зобов'язання банком за договором вкладу від 25 червня 2005 року настав саме 23 червня 2009 року.
Крім того, у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України в ухвалі апеляційний суд не навів мотивів, з яких відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що за п. 6.2. договору строк його дії не продовжується, після закінчення строку вкладу згідно п. 1.1. договору сторони можуть укласти новий договір на умовах, що пропонуються банком на момент його укладення, відмітки щодо пролонгації дії договору до 23 червня 2006 року та 23 червня 2007 року суперечать його умовам.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не з'ясував процедуру продовження строку дії договору банківського вкладу від 25 червня 2005 року, відповідність процесу пролонгації вказаного договору його умовам та не встановив сам факт його пролонгації .
За таких обставин, коли день закінчення строку вкладу за договором від 25 червня 2005 року не встановлено, що унеможливлює встановлення періоду нарахування відсотків за ним, ухвала апеляційного суду у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо нарахування відсотків на суму вкладу за договором від 25 червня 2005 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2012 року скасувати у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо нарахування відсотків на суму вкладу за договором від 25 червня 2005 року, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий С.П. Штелик
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун