21 березня 2013 року Справа № 5023/4502/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),
суддів:Міщенка П.К.,
Хандуріна М.І.,
розглянувшикасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк",
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2012 року,
та постановуГосподарського суду Харківської області від 16 червня 2011 року,
у справі№ 5023/4502/11,
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Кристалпром НПФ" (м. Харків),
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Харків),
про визнання банкрутом, -
за участю представників:
від ПАТ "ОТП Банк": Куцький Д.В. - представник (довіреність від 12.10.2012 року);
представники інших учасників судового провадження не з'явились;
У червні 2011 року Товариство з обмеженістю "Кристалпром НПФ" (далі - ТзОВ "Кристалпром" НПФ) звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4), в порядку ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року порушено провадження у справі № 5023/4502/11, інше.
Постановою Господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року у справі № 5023/4502/11 (суддя - Кононова О.В.) ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича, зобов'язано ліквідатора, відповідно до ст. ст. 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у термін до 16.06.2012
року виконати ліквідаційну процедуру банкрута, інше. Постанову місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що ФОП ОСОБА_4 неспроможна виконати грошові зобов'язання перед кредитором ТзОВ "Кристалпром НПФ" у сумі 324 446 грн. 00 коп., які пов'язані зі здійсненням нею підприємницької діяльності.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року у справі № 5023/4502/11 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТзОВ "ОТП Факторинг Україна") залишено без задоволення; постанову Господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року - без змін. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, відсутністю підстав для зміни чи скасування постанови місцевого господарського суду.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2012 року у справі № 5023/4502/11 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року у справі № 5023/4502/11 скасовано повністю, справу № 5023/4502/11 передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. Постанову господарського суду касаційної інстанції мотивовано, зокрема, необхідністю достеменного встановлення наявності у ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" права на апеляційне оскарження процесуальних документів у цій справі, та, відповідно, підстав для апеляційного перегляду постанови Господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року за поданою ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" апеляційною скаргою.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у справі № 5023/4502/11 (головуючий - Кравець Т.В., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу ТзОВ "ОТП Факторинг ОТП Україна" залишено без розгляду, апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" залишено без задоволення, постанову Господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури як із законним та обґрунтованим.
Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції постановами, ПАТ "ОТП Банк" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року та постанову Господарського суду Харківської області від 01.06.2012 року, провадження у справі № 5023/4502/11 - припинити. В обґрунтування поданої касаційної скарги ПАТ "ОТП Банк" вказує на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2013 року розгляд справи було відкладено, в порядку ст. 77 ГПК України.
За Розпорядженням Заступника Секретаря судової палати від 21.03.2013 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Міщенко П.К., Хандурін М.І. (за вказаних у Розпорядженні підстав).
В судовому засіданні касаційної інстанції представник ПАТ "ОТП Банк" касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року та постанову Господарського суду Харківської області від 01.06.2012 року, провадження у справі № 5023/4502/11 - припинити.
Інші учасники судового провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників судового провадження, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відповідності з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.
Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що у поданій касаційній скарзі ПАТ "ОТП Банк" ставить питання про перегляд в касаційному порядку постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року, якою апеляційну скаргу ТзОВ "ОТП Факторинг ОТП Україна" залишено без розгляду, апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" залишено без задоволення, постанову Господарського суду Харківської області від 16.06.2011 року залишено без змін, виключно в частині визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом. Відтак, колегія суддів не вправі надавати юридичну оцінку законності і обґрунтованості прийнятих судових рішень в іншій частині, оскільки касаційна інстанція не вправі виходити за межі дійсних вимог касаційної скарги, на відміну від апеляційної інстанції, яка не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено наступні обставини.
Звертаючись у червні 2012 року із заявою про визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом, в порядку ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ТзОВ "Кристалпром НПФ" посилалось на несплату ФОП ОСОБА_4 протягом трьох місяців його безспірних вимог у сумі 324 446 грн. 00 коп., які виникли з Договору поставки № 15-50 від 28.08.2010 року, що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 20.01.2011 року у справі № 58/341-10, Наказом
Господарського суду Харківської області від 01.02.2011 року та Постановою державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2011 року.
Встановивши наведені обставини щодо наявності та розміру безспірних вимог ТзОВ "Кристалпром НПФ" до ФОП ОСОБА_4, а також щодо спливу мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання зобов'язання, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність підстав для визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом, в порядку ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погоджуючись з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій, ПАТ "ОТП Банк" звернулось з касаційною скаргою, посилаючись, при цьому, на відсутність у матеріалах справи доказів безспірності грошових вимог ТзОВ "Кристалпром НПФ" до ФОП ОСОБА_4, та відсутність належної правової оцінки відсутності реального виконання державною виконавчою службою судового Наказу, які, на його думку, свідчать про безпідставність порушення провадження у цій справі про банкрутство.
Розділом VI Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 41 названого Закону (в редакції чинній станом на дати прийняття оскаржуваних судових рішень) визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Серед окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (ст. ст. 47, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Положеннями ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, зокрема, загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина та розгляд господарським судом справи про банкрутство громадянина-підприємця.
Згідно зі ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, з метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство роз'яснено, що, відповідно до ст. 2 ГПК України та ч. 2 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника. За заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: - вимоги кредитора, який подали таку заяву, є безспірними; - боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором; - сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абз. 2 ст. 1 названого Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності. За змістом ч. 3 ст. 6 та ч. ч. 1 і 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором своєї вимоги до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому, судам на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його вимог не підтверджено відповідними документами. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів ч. ч. 8 та 10 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, і додати докази цього до своєї заяви.
Оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів (Рекомендація Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" № 04-5/1193 від 04.06.2004 року).
Відповідно до ч. ч. 2, 4-7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка (стаття) має назву "Розгляд господарським судом справи про банкрутство громадянина-підприємця", за заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Якщо у встановлений ч. 2 цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. З дня прийняття господарським судом постанови про
визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.
Перевірка та оцінка на предмет підтвердженості відповідних обставин належними доказами у справі, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця згідно ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відсутність підготовчого засідання у справі (як це передбачено нормами ч. 4 ст. 11 названого Закону), здійснюється у судовому засіданні при вирішенні питання про визнання громадянина - підприємця банкрутом.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання боржника банкрутом.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора спростовуються висновками господарських судів попередніх інстанцій.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що ПАТ "ОТП Банк" в касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції суду касаційної інстанції.
З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи
скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2012 року та постанову Господарського суду Харківської області від 16 червня 2011 року у справі № 5023/4502/11 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Ю. Поліщук
судді: П.К. Міщенко
М.І. Хандурін