Справа: № 2а/2570/2508/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Д"яков В.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
19 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Відділу Держкомзему у Борознянському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Нива» до відділу Держкомзему у Борзнянському районі Чернігівської області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2012 року Фермерське господарство «Нива» (далі - Позивач, ФГ «Нива») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу Держкомзему у Борзнянському районі Чернігівської області (далі - Відповідач, Відділ Держкомзему) про визнання неправомірною відмови в реєстрації земельних ділянок та договору оренди земельних ділянок від 01.03.2011 року між Позивачем та Борзнянською районною державною адміністрацією; зобов'язання Відповідача зареєструвати земельні ділянки, зазначені в договорах оренди від 02.03.2011 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач протиправно відмовив Позивачу у реєстрації земельних ділянок та договору оренди земельних ділянок, необґрунтовано розширивши перелік підстав для такої відмови. Крім того, суд наголосив на тому, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не було оформлене Відділом Держкомзему у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позову. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, крім того помилково застосував норми матеріального права, а саме не взяв до уваги ст. 251 ЦК України, яка передбачає, що строк це певний період у часі, а термін є певний момент у часі з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи убачається та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2011 року Борзнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області прийнято розпорядження №36 «Про затвердження технічної документації із землеустрою ФГ «Нива» та передачу в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території Борзнянської міської ради». Вказаним розпорядженням Позивачу було передано в оренду на 1 рік земельні ділянки - не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 90,4862 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишньої колективної власності реформованого КСП «Забілівське» на території Борзнянської міської ради, а також зобов'язано Відділ Держкомзему підготувати проект договору оренди.
На виконання вимог вказаного розпорядження між Борзнянською райдержадміністрацією та ФГ «Нива» було укладено договір оренди землі від 01.03.2011 року (далі - Договір) та того ж дня орендодавець передав орендарю вказану земельну ділянку, про що свідчить акт приймання-передачі від 01.03.2011 року.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 10.01.2012 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про реєстрацію Договору. Проте листом від 01.02.2012 року №01-13/233 Відділ Держкомзему повідомив ФГ «Нива» про неможливість проведення державної реєстрації Договору у зв'язку з закінченням терміну дії останнього.
Судом першої інстанції також встановлено, що за результатами повторного звернення від 10.02.2012 року ФГ «Нива» до Відділу Держкомзему, останній листом №01-13/473 від 23.02.2012 року повідомив про неможливість проведення реєстрації Договору, посилаючись на те, що подані на реєстрацію документи не відповідають вимогам нормативно-правового акту, а саме розпорядженню №36 від 01.02.2011 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами звернення Позивача із аналогічною заявою 03.04.2012 року останній отримав лист Відповідача від 05.04.2012 року №01-13-803, в якому Відділу Держкомзему зазначив, що заява про реєстрацію земельних ділянок та Договору була подана після спливу кінцевої дати строку дії договору, а тому у задоволенні останньої необхідно відмовити.
На підставі встановлених вище обставин, а також за результатами системного аналізу приписів Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність відмови Відповідача у проведенні державної реєстрації Договору, з яким колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Приписами ст. 20 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому договір оренди набирає чинності з моменту державної реєстрації (ст. 18 вказаного Закону).
Отже, як вірно визначив суд першої інстанції, відсутність державної реєстрації вищевказаного Договору означає, що встановлений і договором, і розпорядженням №36 перебіг річного строку його дії на момент вирішення спірних правовідносин не розпочався.
При цьому посилання Апелянта на положення ст. 251 ЦК України як на правову підставу для відмови у реєстрації Договору колегія суддів оцінює критично, оскільки встановлений правочином строк не може суперечити положенням Закону, які пов'язують початок перебігу такого строку з моментом державної реєстрації договору.
Обґрунтованим, на думку колегії суддів, є твердження Чернігівського окружного адміністративного суду про невідповідність відмови Відповідача у проведенні державної реєстрації Договору приписам статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», якими встановлено вичерпні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, та жодна з яких не мала місце на момент виникнення спірних правовідносин.
При цьому суд першої інстанції, посилаючись на додаток №8 наказу Мін'юсту України від 26.12.2011 року №3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення», вірно зауважив на недотримання Відповідачем порядку оформлення рішення про відмову в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, колегія суддів підтримує та вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Позивача про є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відділу Держкомзему у Борзнянському районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Нива» до відділу Держкомзему у Борзнянському районі Чернігівської області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.