26 березня 2013 року Справа № 925/314/13-г
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:
від позивача: Басюк О.І. - за довіреністю;
від відповідача: Рогальська Т.А. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла-Енергоінвест" про стягнення 160 000 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 160 000,00 грн., з яких 80 000,00 грн. поворотної фінансової позики та 80 000,00 грн. штрафу на підставі укладеного між сторонами договору № 69 про надання поворотної фінансової позики від 19.10.2010 р.
В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю, та просить їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача проти наявності перед позивачем боргу за позикою не заперечила, але просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині штрафу шляхом його зменшення, з підстав перевищення суми штрафу над розміром ймовірних збитків позивача.
За клопотанням відповідача судом надавався додатковий час для вирішення спору мирним шляхом, однак, за доводами представника позивача, відповідач ніяких пропозицій про врегулювання спору не надав.
Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
19 жовтня 2010 року між сторонами по справі було укладено договір № 69 (а.с. 7-8, далі - Договір) про надання поворотної фінансової позики, за умовами якого позивач (далі - Позикодавець) зобов'язався надати відповідачу (далі - Позичальнику) безвідсоткову (безоплатну) поворотну фінансову позику (далі - позика) у вигляді грошових коштів в сумі 80 000,00 грн. строком до 19 листопада 2010 року (п. 4.1. Договору), а Позичальник зобов'язався прийняти дану позику і повернути її Позикодавцеві в обумовлений цим Договором строк (п.п. 1.1.-2.1. Договору).
Згідно п. 4.2. Договору строк користування позикою може бути продовжений тільки за умови письмової згоди Позикодавця, що оформлюється додатковою угодою до даного Договору. Доказів про продовження строку користування позикою за згодою сторін у справу не надано.
Згідно п. 5.1 Договору, по закінченню строку, вказаного в п. 4.1 даного Договору, Позичальник зобов'язується протягом трьох банківських днів повернути Позикодавцеві суму позики в повному обсязі.
Доказів визнання даного договору недійсним сторонами у справу не надано і заперечень з цього питання в ході розгляду справи не висловлено.
Матеріалами справи підтверджується, що позику в загальній сумі 80 000,00 грн. позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням № 527 від 19.10.2010 р. на суму 62 000,00 грн. (а.с. 9) та платіжним дорученням № 676 від 19.10.2010 р. на суму 18 000,00 грн. (а.с. 10) із посиланням на договір між сторонами № 69 від 19.10.2010 р. у рядку призначення платежу.
Заперечень проти неотримання коштів позики відповідач суду не надав. Позичені кошти повернені 19.11.2010 року не були, тому позивачем пред'явлено позов у даній справі.
Борг за отриманою позикою у відповідача таким чином складає 80 000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача примусово, оскільки строк виконання зобов'язання є таким, що настав.
За своїм юридичним змістом кладений між сторонами договір є договором позики та відповідає змісту ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Договір від № 69 від 19.10.2010 р. про надання поворотної фінансової позики сторонами виконувався, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, не повернувши позивачу кошти за отриманою позикою.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зобов'язання для відповідача по проведенню повного розрахунку за отриманою поворотною фінансовою позикою є таким, що настало з 19.11.2010 р., доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідачем суду не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 80 000,00 грн. заборгованості за отриманою поворотною фінансовою позикою.
У відповідності до п. 6.2. Договору між сторонами, у випадку прострочення повернення суми позики Позичальником, останній зобов'язаний на першу вимогу Позикодавця сплатити штраф в розмірі суми позики.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності п. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З приводу розміру штрафу за порушення зобов'язання сторонами було досягнуто спеціальної угоди, а тому п. 6.2. договору є його істотною умовою і повинен виконуватися сторонами.
Клопотання про застосування до вимоги про стягнення штрафу річного строку позовної давності суду відповідачем суду не подано (ст. 258 ЦК України).
У відзиві на позов відповідач просив суд (а.с. 29) зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій з урахуванням інтересів боржника з мотивів, що сума стягуваного штрафу незрівнянно більша тих збитків, які можливо отримав позивач внаслідок неповернення відповідачем суми позики. Також відповідач вказує, що сам позивач не ставив питання з листопада 2010 року про примусове стягнення боргу, а тому може і мав великої потреби у поверненні коштів позики. Відповідач у відзиві на позов не конкретизує суду, до якої суми слід зменшити розмір штрафу та за яким розрахунком. Представник відповідача у засіданні просить відмовити позивачу у стягненні штрафу шляхом зменшення суми його стягнення до 0 грн.
Клопотання про зменшення суми штрафу суд відхиляє, оскільки відповідач не надав ніяких доказів про те, за яким принципом обрахунку суду слід проводити таке зменшення. Непред'явлення позивачем позову до суду з листопада 2010 року та партнерські стосунки між сторонами за іншим договором про спільну діяльність не можуть трактуватися проти позивача як доказ відсутності у нього потреби у поверненні коштів та як підстава звільнення відповідача від сплати штрафу, оскільки порушене право повинно бути відновлено особою і без пред'явлення про це вимоги і претензії (ст. 6 ГПК України).
У відповідності до ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Для застосування судом вказаних норм чинного законодавства з метою зменшення суми заявленого до стягнення штрафу, відповідач не надав жодних доказів того, що позивач зовсім не отримав збитків від невиконання зобов'язання із повернення позики чи сприяв їх збільшенню, не надав доказів про свій майновий стан та інші інтереси, які суду слід врахувати та не визначився конкретно, до якої суми слід зменшити розмір штрафу і за яким критерієм. Зменшення суми штрафу до 0 грн. шляхом відмови у позові чинним законодавством не передбачено.
П. 5.4. договору між сторонами, який передбачає, що позика повертається без сплати процентів та без відшкодування позивачу понесених ним витрат у зв'язку з інфляцією, зміною курсу валюти або з інших підстав - не звільняє відповідача від сплати штрафу. За змістом договору штраф не може відноситися до слів "з інших підстав" у п. 5.4., оскільки умову про штраф сторонами винесено в окремий пункт, з приводу якого сторонами досягнуто спеціальної згоди. Штраф за порушення умов договору не може трактуватися як понесені позивачем втрати у зв'язку з інфляцією, зміною курсу валюти або з інших підстав, про які йде мова у п. 5.4. договору, оскільки штраф є санкцією, а не втратою кредитора через знецінення коштів.
З цих підстав вимогу про стягнення 80 000,00 грн. штрафу слід задовольнити повністю.
На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 80 000,00 грн. заборгованості за отриманою поворотною фінансовою позикою та 80 000,00 грн. штрафу за договором № 69 від 19.10.2010 р., укладеним між сторонами.
На підставі ст. 49 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача належить 3 200,00 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" , ідентифікаційний код 36779078, Черкаська область, м. Сміла, вул. Тімірязєва, 2 на користь Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" , ідентифікаційний код 33648312, Черкаська область. м. Сміла, вул. Дзержинського, 72-а -- 80 000,00 грн. позики, 80 000,00 грн. штрафу та 3200,00 грн. на відшкодування судових витрат.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повне рішення складено 27 березня 2013 року
Суддя Н.М. Спаських