"25" березня 2013 р.Справа № 916/219/13-г
За позовом Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС"
до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця"
про стягнення 3358,44грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Баштовий В.Б., довіреність №16 від 02.01.13р.;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "МАКІЇВКОКС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі коксу доменного у сумі 3358,44грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.13р. порушено провадження у справі №916/219/13-г.
11.02.13р. від позивача надійшло клопотання (вх.№4648/2013 від 11.02.2013р.), згідно якого просить суд розглядати справу №916/219/13-г і виносити рішення по суті без представника ПАТ "МАКІЇВКОКС" в зв'язку з прийняттям участі представника в іншому судовому засіданні.
04.03.13р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№7299/2013 від 04.03.13р.), згідно якого просить суд розглядати справу і виносити рішення по суті без представника ПАТ "МАКІЇВКОКС", у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.
25.03.13р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№9673/2013 від 25.03.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи оригінал комерційного акту БК №026989/93 від 14.08.12р. та оригінал комерційного акту БК №026990/94 від 14.08.12р.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.
Відповідач позов визнає.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.
09.08.2012р. Приватне акціонерне товариство "МАКІЇВКОКС" відправило кокс доменний по залізничним накладним №50142488, №50142462 в 9-ти вагонах зі станції Макіївка Донецької залізниці на адресу вантажоодержувача - ТОВ «Нікморсервіс Ніколаїв» (станція призначення - Ніколаєв-вантажний (експ.) Одеської залізниці).
14.08.2012р. на станції призначення, на підставі актів загальної форми №3351 від 13.08.12р., №2879 від 09.08.12р. у зв'язку з виявленням в 2-х вагонах №67607242, №65223380 ознак недостачі вантажу під час перевезення, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України, було проведене комісійне переваження в цих вагонах. В ході перевірки була виявлена недостача вантажу в вагоні №67607242 в розмірі 1100кг, в вагоні №65223380 в розмірі 1200кг, у зв'язку з чим, згідно ст.129 Статуту залізниць України, були складені комерційні акти БК №026989/93 від 14.08.12р., та БК№026990/94 від 14.08.12р.
В розділі «Д» складених комерційних актів зазначено, що переваження вантажу в вагонах здійснювалось на підставі актів загальної форми у зв'язку з виявленням у вагонах ознак недостачі вантажу під час перевезення - над 5,6-ми люками праворуч та ліворуч поглиблення з детальним описом їх розмірів, захисне маркування в місцях поглиблення відсутнє.
Кількість і вартість відправленого коксу доменного в спірних вагонах підтверджується рахунком-фактурою вантажовідправника №2672ф від 09.08.2012р.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що припис в комерційному акті про те, що вантажовідправник порушив вимоги ТУ р.2 §§ 1-3, 5,6,8,9 вантаж не розрівняно, не застосовані заходи проти видування є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки розділ 2 Технічних умов, на який посилається залізниця, має назву «Технічні умови розміщення на рухомому складі вантажів дрібної фракції, що перевозяться без тари». Тому і всі параграфи цього Розділу ТУ містять відомості, щодо розміщення саме дрібних фракцій. Проте, кокс доменний не належить до дрібних фракцій, тому застосування положень цих ТУ є невірним та помилковим.
Поняття дрібних фракцій міститься в пункті 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, відповідно до якого - це фракції, розмір яких не перевищує 13 мм. Кокс доменний, який був відвантажений позивачем в спірному вагоні, мав фракції розміром більше 25мм, що підтверджується сертифікатом якості №1407-5 від 08.08.12р., №1407-7 від 08.08.12р.
Приватним акціонерним товариством "МАКІЇВКОКС" було надіслано на адресу Державного підприємства "Одеська залізниця" претензію №07-5648 від 11.09.12р. з додаванням оригіналів документів: комерційних актів БК №026989/93 від 14.08.12р., та БК№026990/94 від 14.08.12р. та залізничних накладних №50142488, №50142462.
Повідомленнями №19, №20 від 19.10.12р. Державним підприємством "Одеська залізниця" було визнано претензію на загальну суму 3358,44грн., однак розрахунок не було здійснено.
Згідно з розрахунком вартості нестачі, який здійснений позивачем, з урахуванням норми недостачі, згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вартість нестачі(1473кг) становить 3358,44грн., виходячи із вартості коксу доменного 1900грн. за 1 тону.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі коксу доменного у сумі 3358,44грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Згідно ст. 6 Статуту Залізниць України накладна - є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Як вбачається з матеріалів справи вантаж було прийнято до перевезення без будь-яких претензій з боку перевізника.
Між тим, із матеріалів справи випливає, що під час перевезення цього вантажу залізницею складено акти загальної форми №3351 від 13.08.12р., №2879 від 09.08.12р. і комерційні акти БК №026989/93 від 14.08.12р., та БК№026990/94 від 14.08.12р., в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу, а також обставини, які свідчать про ознаки втрати вантажу під час його перевезення( поглиблення на поверхні вантажу та відсутність маркування в цих місцях).
За таких умов, суд вбачає вину Одеської залізниці у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують обставини, відображені у комерційних актах.
Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на Одеську залізницю, обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.
Наданий позивачем розрахунок(з урахуванням норми недостачі, згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.)суд вважає, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог діючого законодавства.
Так, судом встановлено наявність визнання Державним підприємством "Одеська залізниця" повідомленнями №19, №20 від 19.10.12р. претензії ПАТ "МАКІЇВКОКС" на загальну суму 3358,44грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС" до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі коксу доменного у розмірі 3358,44грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства"Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеському філіалі АБ "Експрес-банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1, р/р 2600914181 в Донецькій обласній дирекції ПАТ"РайффайзенБанкАваль" м. Донецька, МФО 335076, код ЄДРПОУ 32598706) вартість нестачі у сумі 3358(три тисячі триста п'ятдесят вісім)грн.44коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1720(одну тисячу сімсот двадцять)грн.50коп.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.03.2013р.
Суддя Гут С.Ф.