Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" березня 2013 р.Справа № 922/661/13-г
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "АТП - 16351" м. Дергачі
до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Дергачі
про стягнення коштів
за участю :
представників позивача - Ісаєва Я.В., довіреність № 01/24 від 26.02.13, Воробйова Л.І., довіреність № 01/25 від 26.02.13,
представника відповідача - Ярова Л.Л., довіреність № 01-44/88 від 08.01.13,
Позивач - Відкрите акціонерне товариства "АТП - 16351" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення 3% річних у розмірі 41624,21 грн. нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договорами на виплату компенсацій за перевезення пільгового контингенту пасажирів від 26.02.2003 року та від 26.01.2004 року.
Ухвалою суду від 14.02.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/661/13-г та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.02.13р.
В судовому засіданні 26.02.13р. було оголошено перерву до 19.03.13р.
13.03.13 року позивачем була подана заява (вх.№9482) про повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яка, відповідно до ст. 81-1 ГПК України була задоволена судом і фіксування судового процесу продовжувалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, посилаючись на не зазначення позивачем норми закону, яка б відсилала вирішення спору в порядку господарського судочинства до вимог Цивільного кодексу України, якщо діє Господарський кодекс України, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.
У договорах на перевезення пасажирів від 26.02.2003 року та від 26.01.2004 року, укладених між позивачем та відповідачем, відповідно до Закону України « Про автомобільний транспорт», було визначено розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок здійснення перевезення пільгового контингенту пасажирів та регулювання тарифів, механізмів їх виплати, відшкодування інфляційних втрат та 3% річних не передбачено.
Також, відповідач вказує на неправомірне пред'явлення позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу вимоги про сплату інфляційних нарахувань та 3 % річних; не передбачення договорами, укладеними у 2003-2004 рр. між сторонами даних нарахувань, натомість, посилається на ту обставину, що законом або чинним законодавством України у бюджетних відносинах, які мають місце у даному випадку, передбачено інший порядок - без урахування індексів інфляції та 3% річних. Витрати Державного бюджету на покриття зобов'язань поза межами бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області і будь-які зобов'язання, взяті відповідачем за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та Законом про Державний бюджет не вважаються бюджетними зобов'язаннями та не можуть здійснюватися. Стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми не входять до компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а тому не підлягають відшкодуванню.
Згідно ст. 607 ЦК України, зобов*язання припиняється неможливістю його виконання, у зв"язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Доказів користування відповідачем утриманими грошовими коштами, які належать до сплати "кредитору" суду не надано.
26.02.2003 року та 26.01.2004 року між позивачем та відповідачем були укладені господарські договори на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів.
Позивач по факту обліковував обсяги послуг по видам перевезень, та щомісячно подавав до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області розшифровки до акту звіряння, як додатки до договорів від 26.02.2003р., та 26.01.2004р., на отримання компенсації і фактичних затрат від перевезень по ВАТ "АТП-16351". Дані розшифровки приймалися відповідачем без жодних зауважень.
Але відповідач, порушуючи вищезазначені договори, не виплачував позивачу суми компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів, чим порушив майнові права та завдав збитки господарській діяльності позивача.
В зв'язку з цим у серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство "АТП-16351" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до:
1) Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, 2) Управління соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Третя особа - Головне управління промисловості, транспорту та зв'язку Харківської обласної державної адміністрації про стягнення компенсації за безкоштовний проїзд пільгової категорії пасажирів в сумі 1211550,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2010 року у справі №61/142-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року позов задоволено частково. З Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ВАТ "АТП-16351" стягнено 1 211 550, 00 грн. заборгованості, 12 115 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набрало законної сили 15.11.2010 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011року у справі № 61/142-09 (42/91-08, 53/441-06, 08/288-05) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року залишено без змін.
На примусове виконання вказаного судового рішення 09 грудня 2010 року господарським судом Харківської області було видано судовий наказ.
Також, рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2012 року у справі №5023/10649/11 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року, постановою Вищого господарського суду України від 26.10.13року позов ВАТ "АТП-16351" про стягенення інфляційних нарахувань та 3% річних задоволено частково. З Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ВАТ "АТП-16351" за період з 23.12.2008 року по 23.12.2011 року стягнено 340599,91 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 109139,08 грн.
На примусове виконання вказаного судового рішення 23.03.2012 року Господарським судом Харківської області було видано судовий наказ.
Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Станом на момент розгляду справи відповідач 1 211 550,00 грн. заборгованості позивачу не сплатив та не надав суду жодних доказів, які підтверджували б оплату даної заборгованості.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач - Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області прострочив виконання грошового зобов"язання перед - ВАТ "АТП-16351" що підтверджується рішеннями господарського суду Харківської області від 07.04.2010 року по справі справі №61/142-09.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно розрахунку позивача, у зв"язку із невиконанням зобов'язання по сплаті відповідачем заборгованості., він просить стягнути з нього 41624,21 грн. - 3% річних
Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті відповідачу заборгованості в розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 41624,21 грн.3% річних.
Що стосується відзиву відповідача на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Доводи відповідача стосовно визначення правових відносин, що склалися між сторонами як бюджетних, а не майнових, та як наслідок наданні переваги у застосуванні норм Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері бюджетних відносин, суд відхиляє у зв'язку з тим, що у даних правовідносинах відповідач не виступає як суб'єкти владних повноважень, оскільки обов'язок відшкодувати 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати заборгованості за пільгове перевезення пасажирів позивачеві, стягнутої судовим рішенням, яке набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню, випливає з двох господарських договорів, які при укладенні сторонами спрямовувалися на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, на підставі юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.
Не зважаючи на те, що відповідач є органом владних повноважень, спірні правовідносини не мають публічно-правового характеру та не пов'язані з реалізацією публічної влади, тому даний спір є господарським та підлягає розгляду на підставі норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неправомірне застосування позивачем статті 625 ЦК України, адже право позивача вимагати сплату боргу з 3 % річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Три відсотки річних - це частина грошового зобов'язання боржника, як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобов'язання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим законом. Три відсотки річних не є штрафом, неустойкою або способом забезпечення виконання зобов'язань. Стягнення 3 % річних є самостійним способом захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних зобов'язань, що може реалізуватись шляхом пред'явленням окремого позову, не пов'язаного з позовом про стягнення боргу чи виконанням рішення по стягненню боргу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 530, 525-526, 625, 626, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 32, 33, 35, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовільнити повністю.
Стягнути з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (майдан Перемоги, 5-А, м. Дергачі, Дергачівській район, Харківська область, 62300, код ЄДРПОУ 24129939) на користь Відкритого акціонерного товариства "АТП-16351" (62300, вул. Залізнична, 4 , м. Дергачі, Харківська область, код ЄДРПОУ 14084041) 3% річних в сумі 41624,21 грн. та 1720,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25.03.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.