ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
21 березня 2013 року Справа № 913/125/13-г
Провадження №2/913/125/13-г
За позовом
Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі газопромислового управління «Щебелинкагазовидобування», смт. Червоний Донець Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ
про стягнення 2584 грн. 51 коп.
Суддя Седляр О.О.
в присутності представників сторін:
від позивача: Коршунов М.В., довіреність № 2-69д від 28.12.2012;
від відповідача: Смірнов К.М., довіреність № 607 від 01.10.2012;
Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.03.2013 о 10 год. 40 хвил. оголошена перерва до 21.03.2013 о 14 год. 30 хвил.,
Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2532 грн. 00 коп., пені в розмірі 43 грн. 74 коп. та 3% річних в розмірі 8 грн. 77 коп. за договором
№ 4С від 07.06.2010 про спільне використання технологічних електричних мереж.
Позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог, що підтверджено заявами від 18.01.2013 № 2-803, 01.03.2013 № 2-07-3066 та відповідно до уточнень, наданих у засіданні суду 21.03.2013, які суд розцінює, як збільшення позовних вимог, позовними вимогами за даною справою слід вважати: стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9072 грн. 96 коп., пені в розмірі 128 грн. 59 коп. та 3% річних в розмірі 25 грн. 77 коп.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 04.03.2013 позовні вимоги відхилив, з підстав зазначених у ньому. При цьому він повідомив, що 24.01.2013 за платіжним дорученням № 220 ним погашено заборгованість перед позивачем у сумі 2532 грн.
Відповідно до заперечень від 14.03.2013 № 0458 у частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та річних у розмірі 0, 75 коп. він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав визначених у ньому.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні фактичні обставини.
07.06.2010, між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Щебелинкагазовидобування» (правонаступником якого є позивач у справі) та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», укладений договір № 4С про спільне використання технологічних електричних мереж (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого, Власник (Позивач у справі) забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача (Відповідач у справі) або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії якою забезпечує Користувач, а останній зобов'язується своєчасно сплачувати вартість цих послуг.
Факт виконання позивачем умов договору у повному обсязі підтверджується щомісячними актами про обсяги переданої електричної енергії та актами прийому-передачі наданих послуг за період з вересня 2012 по січень 2013 року, які підписані повноважними представниками відповідача.
Відповідно до п. 7.3 договору оплата послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок власника мереж на підставі рахунка, виставленого власником користувачу. Користувач сплачує рахунок протягом десяти днів, починаючи з дня його отримання від власника.
Виставлені позивачем рахунки відповідачем своєчасно та у повному обсязі сплачені не були, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за вересень 2012 року-січень 2013 року у сумі 9072 грн. 96 коп. ( відповідно до уточнення від 21.03.2013), яка заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
Відповідно до п.п. 8.2.1 договору за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3, користувач сплачує власнику пеню у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
На підставі вищевикладеного відповідачу нарахована пеня за період з 20.10.2012 по 25.02.2013 у сумі 128 грн. 59 коп., що підтверджено розрахунком позивача від 13.03.2013 № 2-3500.
Крім того, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період з 20.10.2012 по 25.02.2013 у сумі 25 грн. 77 коп., що також підтверджено розрахунком позивача від 13.03.2013 № 2-3500, який знаходиться у матеріалах справи.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт надання позивачем послуг відповідачеві, а також наявність заборгованості відповідача за отримані послуги, однак, слід зазначити, що протягом розгляду даної справи відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 4912 грн.
Враховуючи розрахунок дебіторської заборгованості позивача станом на 25.02.2013 та пояснення відповідача, останній здійснював платежі у наступному порядку: 15.11.2012 на суму 740 грн. 00 коп., 25.12.2012 на суму 896 грн. 00 коп., 25.12.2012 на суму 744 грн. 00 коп., 24.01.2013 на суму 892 грн. 00 коп., 24.01.2013 на суму 1636 грн. 00 коп., 24.01.2013 на суму 4 грн., а загалом 4912 грн.
Судом досліджено, що на момент подачі даного позову до суду (штемпель поштового відправлення позивачем позову до суду - 25.12.2012) та порушення судом провадження у справі (09.01.2013) заборгованості у розмірі 740 грн. за відповідачем вже не існувало, оскільки погашення даної суми відбулося 15.12.2012, а тому у задоволенні позовних вимог позивачеві у цієї частині слід відмовити, з віднесенням на нього витрат зі сплати судового збору у цієї частині позову у розмірі 137 грн. 48 коп.
Щодо погашеної відповідачем суми заборгованості у розмірі 4172 грн., то судом досліджено, що дане погашення відбулося протягом розгляду справи, а тому провадження у цієї частині позовних вимог слід припинити на підставі ст. 80 п.1.1 Господарського процесуального кодексу України, з віднесенням витрат зі сплати судового збору у цієї частині на відповідача, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013.
Щодо стягнення решти заборгованості у сумі 4160 грн., то позовні вимоги у цієї частині є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, у тому числі і актом звірення розрахунків (а.с. 72) та підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у сумі 128 грн. 59 коп. за період з 20.10.2013 по 25.02.2013, згідно наданого ним розрахунку від 13.03.2012 № 2-3500.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 8.2.1 договору у вигляді пені у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Розмір пені, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006.
З врахуванням цього, розрахунок позивача від 13.03.2013 № 2-3500 обґрунтований та повністю відповідає нормам діючого законодавства та умовам договору, а тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені у сумі 128 грн. 59 коп., підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на безпідставність нарахування позивачем пені судом не приймається до уваги, враховуючи наступне.
Так, відповідач стверджує, що обов'язок оплати пені за прострочення платежу виникає у нього лише після отримання ним від позивача рахунку, у відповідності з вимогами п.п 8.2.1 п.8.2 укладеного договору.
Однак, суд не погоджується з даними запереченнями, оскільки надання окремого рахунку на сплату пені - є лише підставою для оплати її у добровільному порядку та не обмежує права позивача нараховувати її з моменту порушення його права щодо своєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті.
Крім того, позивачем у справі заявлено до стягнення 3% річних у сумі 25 грн. 77 коп. за період з 20.10.2012 по 25.02.2013, згідно наданого ним розрахунку від 13.03.2013 № 2-3500.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Тому, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних є обґрунтованими, та підлягають стягненню з відповідача у сумі 25 грн. 77 коп.
Посилання відповідача на невірно складений розрахунок річних судом не приймається до уваги, оскільки періоди нарахування, які вказані у контррозрахунку не відповідають умовам п. 7.3 укладеного договору, яким передбачена оплата рахунку протягом десяти днів починаючи з дня його отримання.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4160 грн. 96 коп., пені у сумі 128 грн. 59 коп., річні у сумі 25 грн. 77 коп., з віднесенням на відповідача витрат з судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.1.1. ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, 35а, ідент. код 31443937 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі газопроміслового управління «Щебелинкагазовидобування», Харківська область, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9, ідент. код 00152146 заборгованість у сумі 4160 грн. 96 коп., пеню у сумі 128 грн. 59 коп., 3% річних у сумі 25 грн. 77 коп. та судові витрати у сумі 1582 грн. 52 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні вимог у частині стягнення заборгованості у розмірі 740 грн. відмовити.
4. У частині стягнення заборгованості у розмірі 4172 грн. провадження у справі припинити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання - 26.03.2013.
Суддя О.О. Седляр