83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.03.13 р. Справа № 905/961/13-г
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», Донецька обл., м. Єнакієво
про: стягнення 269873грн.08коп.
за участю представників сторін
від позивача: Кожушко Т.П. (довіреність № 104/13/ДП від 25.02.2013р.);
від відповідача: Даніліна М.В. (довіреність № 73/5-33 від 08.02.2013р.).
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», Донецька обл., м. Єнакієве про стягнення 269873грн.08коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 260880грн.00коп., пені в сумі 6795грн.92коп., інфляційних витрат у сумі 560грн.58коп. та 3% річних у сумі 1636грн.58коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. щодо своєчасної, повної та остаточної оплати поставленого товару.
26.02.2013р. позивач через канцелярію суду надав витребувані ухвалою суду від 08.02.2013р. документи, зокрема уточнюючий розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, відповідно до якого сума пені складає 6978грн.54коп., 3% річних - 1645грн.10коп., індекс інфляції - 489грн.15коп.
14.03.2013р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем в розумінні п. 6.5 договору не виконані зобов'язання з поставки товару, оскільки відповідачу не був наданий повний пакет документів, передбачений п. 6.4 договору. З огляду на викладене, відповідач вважає, що строк оплати товару для відповідача не наступив. Разом із відзивом відповідач надав платіжні доручення № 1303926 від 19.02.2013р. та № 1303384 від 12.02.2013р., банківські виписки у підтвердження здійснення часткової оплати товару в розмірі 91308грн.00коп.
19.03.2013р. позивач надав через канцелярію суду заперечення на відзив відповідача № 149/13/ДП від 19.03.2013р., яким вважає обставини викладені в відзиві безпідставними, вказує на те, що відповідно до п. 6.6 договору № 11-002456 від 20.04.2011р. відповідачем товар на відповідальне зберігання не приймався.
19.03.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог №146/13/ДП від 19.03.2013р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 169572грн.00коп., пеню в сумі 6978грн.54коп., інфляційні витрати в сумі 489грн.15коп., 3% річних у сумі 1645грн.10коп., всього 178684грн.79коп.
За змістом заяви позивач зменшив розмір позовних вимог в частині основного боргу внаслідок часткової оплати відповідачем суми основного боргу у сумі 91308грн.00коп., здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені.
Відтак, суд в порядку ст.22 ГПК України приймає до розгляду заяву позивача №146/13/ДП від 19.03.2013р. і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.
В судовому засіданні 19.03.2013р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
20.04.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 11-002456 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію (далі - «товар») на умовах, передбачених даним договором.
Згідно із п. 2.1 договору кількість, номенклатура, виробник та рік виписку товару зазначаються в специфікаціях до даного договору, що є його невід'ємною частиною (далі - «специфікація»).
Відповідно до п. 3.6 договору право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару.
У відповідності із п. 4.1 договору поставка товару здійснюється по цінам, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях та включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упакування, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою товару.
Згідно із п. 5.2 договору оплата за поставлений товар буде здійснюватись протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, підписання акту здачі-приймання товару (якщо це передбачено специфікацією) та надання покупцю рахунків на оплату постачальником, якщо інше не вказано в специфікаціях.
Пунктом 10.5 договору сторони погодили, що даний договір діє до 31.12.2011р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.
На виконання п. 2.1 договору № 11-002456 від 20.04.2011р. сторони уклали специфікацію № 80 до даного договору, якою визначили номенклатуру, виробника, рік випуску товару, що підлягав поставці, його якісні характеристики, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, а саме постачальник зобов'язувався передати, а покупець прийняти та оплатити ролик d95, виробник ТОВ «НВП «Еталон», 2012 року виписку, кількістю 200шт., ціною за одиницю без ПДВ 1087грн.00коп. на суму 260880грн.00коп.
Крім того, вказаною специфікацією сторони погодили наступні умови оплати: 100% по факту поставки з відстроченням платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.
Додатковою угодою № 1 до договору № 11-002456 від 20.04.2011р. сторони внесли зміни в реквізити покупця, виклавши п. 11 договору в відповідній редакції.
Додатковою угодою № 2 до договору поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2012р.
Додатковими угодами № 3 від 20.01.2012р. та № 4 до договору поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. сторони вносили зміни в реквізити постачальника.
Додатковою угодою № 5 до договору поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2013р., виклавши п. 10.5 договору в відповідній редакції.
Протоколом розбіжностей від 10.05.2011р. до договору поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. сторони виклали п.п. 2.2, 6.4, 7.2, 7.3, 7.4, 10.9 в запропонованій редакції постачальника, зокрема з п. 6.4 договору виключені наступні слова: сертифікат санітарно- гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках», в. п. 7.2 договору замість «...на 30 календарних днів» читати «...на 10 календарних днів».
Договір поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. від 20.04.2011р., додаткові угоди та специфікація до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи.
Позивач в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що керуючись умовами п. 1.1 договору здійснив поставку узгодженого сторонами в специфікації № 80 до вказаного договору товару за видатковими накладними № 23 від 26.06.2012р., № 11 від 23.07.2012р., № 10 від 27.11.2012р., загальною вартістю 260880грн.00коп. Для оплати поставленого товару позивачем були виставлені рахунки на кожну окрему партію товару.
Як стверджує позивач у позові, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного остаточного розрахунку отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим станом на час звернення з позовом за останнім виникла сума боргу у розмірі 260880грн.00коп.
Листом № 450/12/МР від 07.08.2012р. позивач просив відповідача погасити виниклу станом на 07.08.2012р. заборгованість за договором № 11-002456 від 20.04.2011р.
Листом № 597/12/МР від 14.11.2012р. позивач знов повідомив відповідача про наявність заборгованості за поставлений у червні 2012 року товар.
Листом № 659/12/МР від 05.12.2012р. позивач через не оплату відповідачем виниклої за договором № 11-002456 від 20.04.2011р. заборгованості, попередив відповідача про необхідність звернення до суду задля примусовим стягненням боргу, а також можливість призупинення відвантаження продукції та розірвання договору.
Однак, вказані листи залишились без відповіді та задоволення з боку відповідача.
Викладені обставини призвели до звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Предметом даного позову, враховуючи подану позивачем 19.03.2013р. заяву про зменшення позовних вимог № 146/13/ДП від 19.03.2013р., є стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 169572грн.00коп., пені в сумі 6978грн.54коп., інфляційних витрат у сумі 489грн.15коп. та 3% річних у сумі 1645грн.10коп., підставою позову є договір поставки № 11-002456 від 20.04.2011р.
Договір поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем на виконання умов договору поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. за видатковими накладними № 23 від 26.06.2012р., № 11 від 23.07.2012р., № 10 від 27.11.2012р. був переданий відповідачу товар загальною вартістю 260880грн.00коп.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представників відповідача в графі „Прийняв" та відбитком печатки юридичної особи на накладних та товарно-транспортних накладних.
Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі виданих ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 111/5-308 МФ від 25.06.2012р., № 111/5-641 від 23.07.2012р., № 111/5-1005 МФ від 20.11.2012р. прийнято уповноваженими особами відповідача.
Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Умовами п. 6.4 договору № 11-002456 від 20.04.2011р. в редакції протоколу розбіжностей до договору передбачений обов'язок постачальника (позивача) надати покупцю (відповідачу) до початку приймання товару оригінали наступних документів: рахунку на оплату товару; транспортних та супроводжувальних документів; пакувальних документів; сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не являється виробником); акту приймання-передачі товару (в 2-х екземплярах), оформленого з боку постачальника; інші документи, передбачені специфікаціями. Постачальник зобов'язаний надати покупцю рекомендованим листом або під розписку про отримання податкову накладну на всю суму виниклих у постачальника податкових зобов'язань в день виникнення податкових зобов'язань по ПДВ.
Втім, доводи відповідача про те, що строк оплати не настав, оскільки позивач не надав всіх обумовлених у п. 6.4. договору документів, не приймаються судом до уваги, адже спір щодо отримання товару між сторонами відсутній.
Так, в силу ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.
Відповідно до умов п. 6.6. договору, зокрема, у разі поставки товару, який не відповідає умовам договору (по якості, комплектності, номенклатурі, упаковці) або супроводжувальним документам, товар приймається покупцем на зберігання.
В порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не надав доказів витребування визначених п. 6.4. договору документів, а також відмови від спірної продукції або прийняття її на відповідальне зберігання. Товар відповідачем прийнято без будь-яких зауважень і застережень, наразі накладні № 23 від 26.06.2012р. та № 11 від 23.07.2012р. вже під час розгляду справи повністю оплачені відповідачем.
Окрім цього, накладні, за якими відповідач отримав спірний товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку із здійснення розрахунку за отриманий товар. Видаткова накладна є супроводжуючим документом, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товарно-матеріальні цінності, що передаються, відправляються або транспортуються.
При цьому, відповідно до п. 8 Специфікації №80 до договору поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. датою поставки товару вважається дата поставки товару на склад покупця з відміткою у видатковій накладній.
В даному випадку наявні в матеріалах справи видаткові накладні засвідчують факт передачі постачальником (позивачем) та прийняття покупцем (відповідачем) спірного товару.
Ненадання позивачем визначених у п. 6.4 договору документів не може бути відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та вважатись простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, так як наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який згідно п. 5 Специфікації № 80 до договору № 11-002456 від 20.04.2011р. пов'язаний виключно з фактом поставки товару, який у даному випадку підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Сторонами у п. 5.2 договору погоджено, що оплата за поставлений товар буде здійснюватись протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, підписання акту здачі-приймання товару (якщо це передбачено специфікацією) та надання покупцю рахунків на оплату постачальником, якщо інше не вказано в специфікаціях.
В свою чергу специфікацією № 80 до договору сторони визначили наступні умови оплати спірного товару: 100% по факту поставки з відстроченням платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.
Таким чином, враховуючи умови п. 5 специфікації № 80 до договору № 11-002456 від 20.04.2011р., партія товару поставлена позивачем та відповідно отримана відповідачем за видатковою накладною № 23 від 26.06.2012р. на суму 71742грн.00коп. повинна бути сплачена до 26.07.2012р. включно, а вже з 27.07.2012р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання; строк оплати поставки за накладною № 11 від 23.07.2012р. наступив для відповідача 22.08.2012р., граничним днем оплати товару, отриманого за накладною № 10 від 27.11.2012р. є 27.12.2012р.
Однак, як свідчать заява про зменшення розміру позовних вимог та наявні в матеріалах справи платіжні доручення та банківські виписки, відповідач після порушення провадження по справі в добровільному порядку платіжним дорученням № 1303926 від 19.02.2013р. в повному обсязі оплатив рахунок № 23 від 26.06.2012р. на суму 71742грн.00коп., виставлений для оплати товару за накладною № 23 від 26.06.2012р.; платіжним дорученням № 1303384 від 12.02.2013р., з посиланням в якості підстави оплати на рахунок № 11 від 23.07.2012р., повністю сплатив поставлений 23.07.2012р. за видатковою накладною № 11 товар вартістю 19566грн.00коп. Таким чином неоплаченим залишився рахунок № 10 від 27.11.2012р. на суму 169572грн.00коп., виставлений для оплати товару, поставленого за накладною № 10 від 27.11.2012р.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Докази погашення решти суми боргу в розмірі 169572грн.00коп. в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що факт отримання товару відповідачем підтверджується матеріалами справи, зокрема сума боргу довідкою № 106/13 від 26.02.2012р. за підписом директора ТОВ «НВП «Еталон», позовні вимоги позивача до відповідача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 169572грн.00коп. суд вважає такими, що підлягають задоволенню.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач відповідно до наданої суду 19.03.2013р. заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 6978грн.54коп., нараховану відповідно до уточнюючого розрахунку, наданого через канцелярію суду 26.02.2013р., який позивач у вказаній заяві просить суд застосовувати при розгляді вимог у цій частині, за накладною № 23 від 26.06.2012р. за період з 22.08.2012р. по 06.02.2013р. на суму боргу 71742грн.00коп., за накладною № 11 від 23.07.2012р. за період з 02.09.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 19566грн.00коп., за накладною № 10 від 27.11.2012р. за період з 07.01.2013р. по 21.01.2013р. на суму боргу 169572грн.00коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Як передбачено сторонами у п. 7.2 договору поставки № 11-002456 від 20.04.2011р. в редакції протоколу розбіжностей до договору, у випадку порушення більше ніж на 10 календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від вартості поставленого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в відповідний період. продукції за кожний день прострочення.
Нарахування пені повинно здійснюватися з врахуванням вимог договору, приписів ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Суд дослідивши, представлений позивачем розрахунок пені дійшов висновку, що умови п. 7.2. договору відносно розміру пені не перевищують подвійної облікової ставки НБУ за визначені позивачем періоди нарахування; обрані позивачем періоди нарахування не суперечать встановленому судом моменту виникнення у позивача права вимагати від відповідача виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого за кожною спірною накладною окремо.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені за формулою С х РП х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, вказаний у договорі, Д - кількість днів прострочення, встановив, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 6978грн.54коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 6978грн.54коп. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до наданої 19.03.2013р. заяви про зменшення позовних вимог 3% річних у сумі 1645грн.10коп. та інфляційні витрати в сумі 489грн.15коп., нараховані відповідно до уточнюючого розрахунку, наданого через канцелярію суду 26.02.2013р., який позивач у вказаній заяві просить суд застосовувати при розгляді вимог у цій частині, за накладною № 23 від 26.06.2012р. за період з 27.07.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 71742грн.00коп., за накладною № 11 від 23.07.2012р. за період з 23.08.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 19566грн.00коп., за накладною № 10 від 27.11.2012р. за період з 28.12.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 169572грн.00коп.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши зроблений позивачем арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за вказані періоди, встановив, що заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 1645грн.10коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд, перевіривши зроблений позивачем арифметичний розрахунок інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що нарахований позивачем за накладною № 11 від 23.07.2012р. за період з 23.08.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 19566грн.00коп. індекс інфляції у сумі 78грн.26коп., за накладною № 10 від 27.11.2012р. за період з 28.12.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 169572грн.00коп. - 339грн.14коп. не перевищують розміру інфляційних витрат, який може бути нарахований за вказані періоди, однак за накладною № 23 від 26.06.2012р. за період з 27.07.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 71742грн.00коп. обґрунтованою є сума інфляційних витрат у розмірі 71грн.10коп., отже суд вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за всіма накладними є сума інфляційних витрат в розмірі 488грн.50коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних витрат на суму 0,65грн.
Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.
Приймаючи до уваги, що зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу пов'язане з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу вже після подання позову, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача, на відповідача також покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», Донецька обл., м. Єнакієве про стягнення суми основного боргу в розмірі 169572грн.00коп., пені в сумі 6978грн.54коп., інфляційних витрат у сумі 489грн.15коп. та 3% річних у сумі 1645грн.10коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (юридична адреса: 86429, Донецька обл., м. Єнакієве, проспект Металургів, будинок 9, код ЄДРПОУ 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон» (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, будинок 72, код ЄДРПОУ 25115499) суму основного боргу в розмірі 169572грн.00коп., пеню в сумі 6978грн.54коп., інфляційні витрати в сумі 488грн.50коп., 3% річних у сумі 1645грн.10коп. та витрати на оплату судового збору 5396грн. 02коп.
В частині стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 0,65грн. - відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
У судовому засіданні 19.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення підписаний 25.03.2013р.
Суддя Макарова Ю.В.