Справа № 22-ц/793/841/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Матвієнко М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н. В.
25 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоКорнієнко Н.В.
суддівЮвшина В.І, Гончар Н.І.
при секретаріКотолуп А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин та за заявою ОСОБА_6 про допущення його як правонаступника до участі у зв'язку зі смертю позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про розірвання спадкового договору, та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом, -
1 лютого 2010 року ОСОБА_8 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_9 про розірвання спадкового договору, мотивуючи свої вимоги наступним.
23 липня 2009 року, між нею та ОСОБА_9 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_10, реєстраційний номер 3004.
За умовами п. 7 договору ОСОБА_9 зобов'язався забезпечувати потреби відчужувача у продуктах харчування, необхідному одязі, забезпечувати згідно з рецептами лікарів лікувальними засобами незалежно від їх вартості, виконувати господарсько-хатню роботу (приготування їжі, прибирання будинку, надання прально-банних послуг), відвідувати відчужувача у випадку влаштування його до лікарні, поховати відчужувача у разі його смерті.
Позивачка вказувала, що є інвалідом другої групи, постійно потребує лікування, але з моменту укладення спадкового договору відповідач виконував свої обов'язки частково і не в повному обсязі, в подальшу взагалі припинив виконувати умови договору. Вона змушена була самостійно купувати медичні препарати. А тому, у зв'язку з тим, що набувач взяті на себе зобов'язання за спадковим договором не виконує належним чином ОСОБА_8 змушена була звернутися до суду із позовною заявою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.
13 квітня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8.
ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про допущення його як правонаступника до участі у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про розірвання спадкового договору.
В ході розгляду справи, він звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із померлою ОСОБА_8 та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом.
Ухвалою суду від 20 червня 2012 року вказані справи об'єднані в одне провадження.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2013 року заяву ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин задоволено та встановлено факт того, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір'ю ОСОБА_6. Задоволено заяву ОСОБА_6 про допущення його як правонаступника та допущено ОСОБА_6 як правонаступника до участі в справі у зв'язку зі смертю позивачки ОСОБА_8 по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про розірвання спадкового договору. В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про розірвання спадкового договору, про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржили його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, просила оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про розірвання спадкового договору, про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зокрема просить визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про розірвання спадкового договору та про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_6, якого було допущеного до участі у справі як правонаступника після смерті ОСОБА_8, та його представником ОСОБА_7 не було доведено належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем обов'язків набувача, покладених на нього спадковим договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Встановлено, що 27 липня 2009 року ОСОБА_8 уклала спадковий договір із ОСОБА_9, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу ОСОБА_10, реєстраційний номер 3004 (а.с. 5 Т.1).
Договір укладений за пропозицією самої ОСОБА_8 Його укладання було зумовлено тим, що остання проживала одиноко, так як її син ОСОБА_6 є громадянином Росії і проживає в м.Сивтивкар. Вона хворіла на цукровий діабет, а тому потребувала стороннього догляду. Онука ОСОБА_7- представник по справі на стороні позивача, як пояснив відповідач, не бажала її доглядати.
В пункті 7 вказаного договору передбачено обов'язок набувача забезпечувати потреби відчужувача у продуктах харчування, необхідному одязі; забезпечувати, згідно з рецептами лікарів, лікувальними засобами, незалежно від їх вартості; на вимогу відчужувача виконувати господарсько-хатню роботу (приготування їжі, прибирання в будинку, надання праль - банних послуг); відвідувати відчужувача у випадку влаштування його до лікарні; поховати відчужувача у разі його смерті.
За умовами договору, відчужувач передає після смерті у власність ОСОБА_9 належну на праві приватної власності 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд та земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,1494 га, які розташовані по АДРЕСА_1.
Згідно вимог ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не ґрунтується на припущеннях.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 вказує, що за життя ОСОБА_8 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_9 про розірвання спадкового договору, оскільки останній, як набувач, не виконував взятих на себе спадковим договором обов'язків по забезпеченню ОСОБА_8 у необхідних продуктах харчування, не забезпечував необхідними ліками, після її смерті, не займався похованням. ОСОБА_7, яка є онукою померлої, вказує, що вимушена була переселитися в будинок до ОСОБА_8, оскільки та за життя скаржилась, що ОСОБА_9 не виконував своїх зобов'язань за договором, а тому доглядала її, купувала ліки, після смерті понесла всі витрати на поховання.
Однак колегія суддів, не може взяти до уваги вказані доводи апеляційної скарги, так як вони нічим не доведені. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду часу з моменту укладення спадкового договору в липні 2009 року до січня 2010 року, відповідач ОСОБА_9 разом із своєю дружиною, на прохання ОСОБА_8, проживали в її будинку. На виконання умов спадкового договору, забезпечували останню продуктами харчування, лікарськими препаратами, прибирали в будинку та дворі, надавали прально-банні послуги. Крім того, виконували і іншу роботу, зокрема, провели в двох кімнатах будинку ремонт, сплачували комунальні послуги. З липня 2009 року по січень 2010 року з боку ОСОБА_8 будь-яких скарг не надходило, тобто умови спадкового договору виконувалися належним чином.
Зазначені обставини підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.
Проте, після січня 2010 року ОСОБА_9 не мав можливості належним чином здійснювати догляд за ОСОБА_8 по тій причині, що ОСОБА_7, дізнавшись про укладення спадкового договору на набуття після смерті ОСОБА_8 права власності на будинок ОСОБА_9, фактично вигнала останнього з будинку, забороняла та перешкоджала відвідувати ОСОБА_8 та створювала для цього відповідні обставини. Не зважаючи на таку поведінку ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_9, після смерті ОСОБА_8, мав намір взяти на себе обов'язок її похоронити, проте ОСОБА_7 йому заборонила, а тому він обмежився придбанням цукерок, печива, вінка та хусток.
Про таку свою поведінку в даній ситуації не заперечувала і, тим більше, не спростувала в судовому засіданні сама ОСОБА_7 Не спростованим залишився і той факт, що до укладання спадкового договору остання не бажала доглядати за ОСОБА_8.
Таким чином, вказані обставини, дають підстави вважати, що ні позивач, ні його представник не підтвердили невиконання відповідачем розпоряджень відчужувача щодо її догляду.
Натомість, відповідач ОСОБА_9 частково виконав свій обов'язок поховати відчужувача за спадковим договором, поніс після смерті ОСОБА_8 певні матеріальні витрати на придбання речей для ритуальних послуг.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 переїхала до ОСОБА_8, яка ізолювала її від оточуючих та відмовлялася приймати допомогу від ОСОБА_9, чим перешкоджала останньому виконувати зобов'язання за договором, в односторонньому порядку відмовилася від спадкового договору.
Оскільки одностороння відмова відчужувача від спадкового договору в силу ст. 1308 ЦК України не є підставою для його розірвання, висновок суду про відмову в задоволенні позову є правильним.
Колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи суд правильно встановив факти і відповідні їм правовідносини, ухвалив рішення із дотриманням вимог матеріального і процесуального права, яке ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6
Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, були предметом розгляду в суді першої інстанції, носять суб'єктивний характер, суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні, та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування чи зміна судового рішення.
Згідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин та за заявою ОСОБА_6 про допущення його як правонаступника до участі у зв'язку зі смертю позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про розірвання спадкового договору, та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :